Книга «Кохана»

Роман «Кохана» Тоні Моррісон один з найвідоміших творів американської письменниці й нобелівської лауреатки. В основу книжки покладено реальні історичні події: у другій половині 19 століття чорношкіра рабиня вбила свою доньку, щоб врятувати її від рабства. Тож за сюжетом роману чорношкіра рабиня Сет втікає зі своїми дітьми з плантації, але побути на волі жінці вдається менше, ніж місяць, адже її пошуками займається спеціальний загін з пошуку рабів-утікачів. Для того, щоб порятувати своїх дітей від рабства, героїня вирішує вбити їх і в такий спосіб подарувати їм свободу. Але здійснити свій намір жінка встигає тільки з однією дитиною.

В основу роману, нині визнаного класичним, покладено реальні події, що відбувалися у штаті Огайо у другій половині 19 століття: це історія чорношкірої рабині, яка вбила свою доньку, щоб врятувати її від рабства. Роман був удостоєний Пулітцерівської премії (1988), а згодом став головною підставою для присудження письменниці Нобелівської премії з літератури (1993). В екранізації роману, знятої Джонатаном Демме і номінованною на Оскар в 1998 році, роль головної героїні з блиском виконала суперзірка американського телебачення Опра Уїнфрі. «Кохана» включена до складеного журналом «Таймс» списку 100 кращих романів англійською мовою, випущених з 1923 по 2005 роки.

Книга «Кохана» українською мовою з’явилася в перекладі Світлани Орлової завдяки видавництву «Фабула». Свого часу роман був нагороджений Пулітцерівською премією, хоча відгуки про книгу «Кохана» були неоднозначними. Частина критиків і оглядачів критикували її за надмірну сентиментальність і за порівняння работоргівлі з геноцидом, а інші, навпаки, хвалили роман за його надзвичайну глибину. Читачі порівнюють цю книжку з документальною літературою про злочини проти людства, адже це тяжкий роман за мотивами реальних подій про нестерпно болісні події й переживання.

Як і в інших книжках Моррісон, тут відбувається спроба поновити історію й пам’ять афроамериканців, взяти реванш і повернути в «білу» історію Америки голоси не лише переможців, а й переможених, не лише власників, а й рабів, не лише чоловіків, а й жінок. Письмо про часи рабства не лише висвітлює історію цього періоду з погляду пригнічених, а й дає змогу прийняти свою історію і завдяки цьому знайти свою ідентичність.