«Живий класик» із Закарпаття, «багатопрофільний літератор» зі Львова і фортунний дебютант з Криворівні зійшлись при однім поетичнім столі, та набуваютси. Набуваютси Карпатами! Троїсто, акордно, нерозділимо, і водночас несмісимо, сольно. Може, це нове літугрупування Може, проєкт на мить Ту, у якій так хочеться ще тривати
«Гуцулский дух кров в жилах стине!» абсолютно органічне, автохтонно-питоме життя в мові, природі, духові Гуцулії. Такого не придумаєш «погуцулившись», навмисно, задля такого треба в горах родитись. І те, що тут жартома, не закасує поетичного флеру, не розвіює аромату суґестії, а нагадує радше «розумний жарт» «Енеїди», ствердившись у якій Котляревський написав класицистичну «Наталку Полтавку». І Василь собі так: по бурлескно-травестійних Чугайстрових бріхнях взявся плести класичні вінки сонетів. Як ви вже читали, їхній зірковий статус Мідянка кваліфікує «у чотири сплети». Тобто особливо старанно, празниково, адже на будень вистачає заплітати косу і трьома пасмами, нашвидкуруч» - з передмови Ростислава Чопика.
Коментарі та відгуки про "Карпати на трьох"
