Герой цієї книжки Юзеф Тішнер (1931-2000) – один із найвідоміших польських філософів ХХ століття, авторитетний священик, якого називали «капеланом "Солідарності"». Він був однією з ключових постатей в інтелектуально-духовному житті Польщі.
Отець Тішнер не був ані великим філософом, ані ориґінальним мислителем. Він мав, однак, інший великий дар: перекладати складні філософські конструкції на мову зрозумілих метафор, приправлену жартом чи анекдотом. Свої світоглядні концепції о.Тішнер напрочуд світла людина з неабияким почуттям гумору значною мірою будував на основі народної філософії ґуралів, а свої лекції та виступи неодмінно присмачував ґуральськими анекдотами та характеристичними сценками з побуту цієї гірської народності.
Чим ця книжка актуальна нині для нас? А тим, стверджує професор Ярослав Грицак, що «нинішнє часткове повернення України до авторитаризму є закономірним: історія не так легко відпускає зі своїх обіймів. Ось лише вже нині помітно, що цей авторитаризм в Україні має мало шансів. Він агресивний, жадібний і бундючний, а водночас слабкий і смішний особливо коли у своїх євроінтеґраційних намірах готовий говорити мовою європейської демократії. Причина, чому він досі стоїть, криється в байдужості й роз’єднаності українського суспільства. Він паразитує на слабостях українців. І тут йому мимоволі підіграє українська опозиція. Вона консервує цей стан, бо не вміє видобути з себе нової мови і нового мислення. Як і влада, вона не може вийти за межі поділу України на україномовних і російськомовних і не хоче вчитися на своїх поразках. Усі її дотеперішні старання зводяться до того, щоб усунути теперішню партію влади і самій стати владою. А це, як бачимо, слабо промовляє до людей. Бо найбільше шансів побороти авторитаризм може та політична програма і той суспільний рух, що відводить людей від вузької перспективи «тут і тепер» і надає нового сенсу їхньому життю. А для цього слід заговорити новою мовою, мовою цінностей, як це зробив о. Тішнер».
