Книга «Канти»

Ян Польковський (нар. 1953) — поет, видавець та редактор періодики та підпільного видавництва книг у Польській Народній Республіці, у вільній Польщі — видавець та редактор часопису «Czas krakowski». Народився у Бєрутові, із двох років мешкав у Новій Гуті. У 1972 році він вступив на полоністику до Яґеллонського університету. Батько двох синів і двох дочок, дідусь п’яти онуків.

Його поетичний дебют відбувся у 1978 році, коли Польковський опублікував свої вірші у нецензурованому літературному квартальнику «Zapis», одному з найважливіших польських культурних журналів, що діяв у 1970-х роках. Його перша поетична книга «To nie jest poezja» була надрукована у 1980 році незалежним видавництвом «NOWA», відтак Польковський став єдиним поетом, який дебютував у нелегальних видавництвах Польської Народної Республіки. У 1978 році Польковський став редактором студентського журналу «Sygnal». У часи Солідарності він організував мережу з кількох сотень бібліотек при фабричних комітетах і постачав їм підпільні відання. Тоді він також заснував незалежне видавництво «ABC», у якому опублікував свій другий том поезії «Oddychaj gboko» (1981 р.). 13 грудня 1981 р. був інтернований і ув’язнений у Вишнічі, а потім у Заленжі. З 1983 р. — головний редактор та видавець суспільно-культурного журналу «Арка». Того ж року був опублікований його третя збірка «Ogie», що містить вірші, написані за воєнного стану. За книжку був удостоєний двох премій: підпільної «Солідарності» та премії Фонду Косцельських в еміґрації. У 1986 році він опублікував збірку «Drzewa».

У 1989 році він був видавцем і головним редактором двотижневика «wiat», а за рік став видавцем і головним редактором час консервативного щоденного видання «Czas krakowski», що виходило у 1990–1996 роках. У 1990 р. була опублікована перша його легальна книга, яка містила добірку раніше опублікованих та нових віршів, написаних у перший період його творчості — «Elegie z Tymowskich Gr» (1990). Після цього видання він мовчав майже двадцять років.

У вільній Польщі Польковський займався громадською діяльністю. На початку червня 1992 року короткий час працював прес-секретарем уряду Яна Ольшевського. Водночас він був головою наглядової ради Польського інформаційного агентства. У 1993 році разом із краківською «Солідарністю» він долучився до організації виборчої комісії «Samorzdny Krakw». Пізніше він став одним із співзасновників асоціації з такою ж назвою. У 1996–2003 роках він працював у заснованому ним агентстві зв’язків з громадськістю. Пізніше він працював на громадському телебаченні та редагував сторінку Portalfilmowy.pl для Польської асоціації кінорежисерів.

Після багатьох років мовчання Польковський повернувся до літературного життя у 2009 році томом поезії «Канти», номінованим до премії Silesius і премії ім. Юзефа Мацкевича, відзначеного у 2010 році літературною премією імені Анджея Кійовського. Пізніше він видав ще кілька поетичних збірок («Cie» 2010 р. та «Gosy» 2012 р.). У 2013 році останній том приніс йому поетичну премію Orfeusz імені Костянтина Ільдефонса Ґалчинського та номінацію до премії ім. Віслави Шимборської. В останні роки він також отримав премію Асоціації польських журналістів «на знак визнання його внеску у свободу та красу друкованого слова». У 2015 році він опублікував збірку поезії «Gorzka godzina», яка об’єднала вірші, написані після того, як від мешкав у селі Тимова, де почав розводити оленів Дибовського. Поезія з дев’яти збірок була видана в книзі «Gdy Bg si waha. Poezje 1977-2017». У наступні роки з’явилися нові збірки: «Pochd duchw» (2018) «Rozmowy z Rewiczem» (2018), «yka ojca» (2021) та «Pomieszane jzyki» (2021). Твори поета перекладені багатьма мовами, включаючи німецьку, французьку, англійську, російську, українську, румунську, хінді, чеську та шведську.

У 2013 році Польковський опублікував роман «lady krwi. Przypadki Henryka Harsynowicza», за який він отримав премію Identitas у 2014 році. Добірка оповідань Portier i inne opowiadania була опублікована у 2019 році, а в 2020 — щоденні нотатки під назвою «Pandemia i inne plagi». У 2014 році вийшла збірка публіцистики під назвою «Polska, moja mio», а у 2019 році — «Ryzyko bycia Polakiem» — своєрідна автобіографія-інтерв’ю із Петром Легуткою.

У 2016 році Президент Республіки Польща Анджей Дуда нагородив Яна Польковського офіцерським хрестом Ордена Полонії Реститути та Хрестом Свободи та Солідарності за заслуги перед польською культурою, а міністр культури та національної спадщини нагородив його золотою медаллю Gloria Artis (2018).