Від самого початку слово «емансипація» означало більше, ніж просто звільнення, а емансипація галицьких селян далеко не те саме, що одиничний акт скасування панщини та підданства 1848 року. Характер цього тривалого і суперечливого процесу визначали абсолютистська держава і новочасні інтелектуальні, політичні та культурні проєкти визволення людства. Саме тут революція мала стати водночас національним і соціяльним визволенням, а «модернізатори» вперше розчарувалися у «селянстві». Ця масштабна трансформація, безпосередньо пов’язана з великими суспільно-політичними змінами в Австрійській імперії революцією 1848 року, конституційними й ліберальними реформами 1860-х років, змінила правовий статус селян, уможливила їхню участь у політичному житті країни, надала їм певних громадянських свобод, змінила правовий статус їхнього землеволодіння і в такий спосіб вплинула на їхню підставову економічну діяльність.
Автор не ставить собі завдання простежити генеалогію галицьких уявлень про емансипацію чи зреконструювати ідеї та дискусії навколо неї його цікавить радше перебіг реальної емансипації у Східній Галичині. Зміни в соціяльних практиках щодо галицьких селян неможливо ні зрозуміти, ні пояснити, не врахувавши мови процесу емансипації певних формул, якими послуговувалися для обґрунтування змін і пояснення чинних практик та підставових уявлень, із яких ці формули поставали. Цей базовий код і названо «ідіомами емансипації».
Коментарі та відгуки про "Ідіоми емансипації"
