Книга «Хвильовий. Повне зібрання творів у п'яти томах»

Микола Хвильовий (1893–1933) – знакова постать українського модернізму, поет, прозаїк, ідеолог культурного відродження 1920-х років. Поява нашого п’ятитомника — унікальний шанс ознайомитися з найповнішим зібранням його творів. Подані примітки дозволять краще зрозуміти контекст творчості автора. Видання розраховане на якнайширше коло читачів, які цікавляться українською літературою і культурою.

Том 1. Поезії

До першого тому увійшли збірки поезій, поеми й окремі вірші, а також декларації і літературні рецензії. Добірку авторських текстів супроводжують дві передмови – портрет письменника від упорядника Ростислава Мельникова та літературознавча розвідка Олега Солов’я.

Том 2. Етюди

У другому томі подано малу прозу та частину епістолярію. Тексти супроводжує передмова Віри Агеєвої, яка прояснює основні мотиви новелістики Хвильового.

Том 3. Осінь

До третього тому увійшли повісті, новели та оповідання письменника. Добірці авторських текстів передує літературознавча розвідка Юрія Безхутрого, що окреслює основні мотиви короткої прози Хвильового.

Том 4. Проза 1927–1930-ті

До четвертого тому увійшла проза письменника 1927–1930-х років, а також листи та передмова Хвильового до першого тому Вибраних творів, який з’явився друком 1932 року. Зібраним текстам цього разу передує літературознавча стаття Вікторії Зенгви.

Т.5. Публіцистика

До п’ятого тому увійшли памфлети автора, його статті й виступи 1926-1929 та 30-х років, а також три нещодавно знайдені художні твори 1921-1922 рр. Тексти супроводжує передмова упорядника Ростислава Мельникова.

Від упорядника:

Якщо порівнювати з попереднім п’ятитомним виданням, перший том якого вийшов якраз 40 років тому в тоді ще балтиморському видавництві Смолоскип, пропонований п’ятитомник – повне зібрання творів Миколи Хвильового – ґрунтується на дещо іншій концепції. По-перше, уже немає потреби окремим томом окреслювати контекст і добу (тут слід відзначити і смолоскипівську серію Розстріляне Відродження / Вибрані твори, і темпорівські Наші 1920-ті, і низку ґрунтовних монографій, присвячених 1920-м). По-друге, дещо змінюємо сам підхід до творчої спадщини неординарної особистості: уперше після 1933 року він постає як досить оригінальний поет, власне, перший том – Поезія (цікаво, що тут вміщені також рецензії Хвильового на поетичні добірки сучасників і декларації-маніфести, творцем або співтворцем яких він був); другий і третій томи традиційні – Хвильовий-прозаїк – відповідно, Етюди та Осінь (щоправда, цей том лише зберігає загальну структуру збірки 1924 року, адже подаємо й більш пізні в часі написання, проте близькі за ключовими мотивами твори); до четвертого тому увійшла його пізня проза, до п’ятого – публіцистика. Це, своєю чергою, як, зрештою, і наша орієнтація на масового читача, зумовлює й інші композиційні відхилення: скажімо, частина епістолярію (листи до Миколи Зерова та Михайла Могилянського) подана в другому томі, частина (листи з Відня) – у четвертому. До роботи над п’ятитомником залучені як автори передмов Віра Агеєва, Юрій Безхутрий, Вікторія Зенгва й Олег Соловей.