Книга «Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи»
Книга в наявності
Відправка: 28.04.2024
Характеристики
| Автор | Джеймс Дейвід Венс |
| Видавництво | Ніка-Центр |
| Рік видання | 2019 |
| Палітурка | тверда |
| Перекладачі | Тарас Цимбал , Артемій Дейнека |
| ISBN | 978-966-521-724-4 |
| Кількість сторінок | 240 |
| Мова | українська |
| Розмір | 135 х 205 мм |
| Категорії | Дослідження Всесвітня історія Соціологія |
| Артикул | 921643 |
Джеймс Дейвід Венс - «Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи»
Ціна
117 грн
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Попередня дата відправки:
У неділю (28.04.2024)
Про що книга «Гілбільська елегія. Спогади про родину та культуру в стані кризи» автора Джеймс Дейвід Венс
«Більш важливої книжки про сучасну Америку за нинішніх часів ви не прочитаєте» – думка американського часопису The Economist. «Гілбільська елегія» Джей Ді Венса – це пристрасний, особистісний, упереджений аналіз кризових явищ сучасної Америки, зроблений на прикладі цікавого й суперечливого прошарку американського суспільства, так званих гілбілі. Автор нерозривно пов’язаний з цими людьми як через власне походження, так і завдяки своєму світосприйняттю. З щирістю і чесністю, а також із неабияким почуттям гумору Венс розповідає сімейну історію, що почалася з надії на світле майбутнє післявоєнної Америки, а вилилася в опис соціального, регіонального та класового занепаду, тривожну розповідь про втрату американської мрії для великого сегмента громадян цієї країни.
Відгуки (1) Новий
Рубцов Ігор 19.01.2024 15:22
Іноді я починаю читати нову книжку, не поцікавившись жанром твору, біографією і бібліографією автора. Ось саме той випадок. Захопившись із перших сторінок розвитком історії хлопця – Джеймса Дональда Баумана, я був переконаний, що читаю роман. Звісно ж, ім’я автора, загубленого моєю пам’яттю, спливло тільки по завершенню книжки. Виявилося, що його герой – це він сам, а його «роман» - то його мемуари. Історія про те, як Дональд Бауман став Девідом Венсом почалася тоді, коли я майже рік відслужив в армії – в 1984-му. Тобто, письменник і на наш час є молодим перспективним бізнесменом. Можна говорити про першу половину його життя, тоді як амбітність, описана в спогадах, робитиме справу в майбутньому. Можна казати про нетиповість постаті Венса, навіть для американського середовища. Тому американці сприйняли його дебютну книжку із захопленням. Він – представник прошарку американського суспільства, про який ми мало що знаємо, так званих гілбілі. Хто вони? Їхнє походження з гірського району Аппалачії, що на Північному Сході США. Гілбілі – шахтарі, металурги, робітники заводів. Принаймні, такими вони були, доки занепад промисловості не викинув їх на узбіччя, на якому американська мрія трансформувалася в щоденні пошуки алкоголю, наркотиків, розваг іншого характеру, що я спостерігав в депресивних регіонах, наприклад, Донбасу. Факт, що не всякий гілбілі є кінченим злочинцем, п’яницею. Та проблеми, підняті Венсом, поширюються Америкою, а синонімами до слова «гілбілі» є такі вислови, як білий непотріб і червоношиї. Пишучи про них, автор розповів про себе, вважаючи цю свою соціальну нішу найпесимістичнішою групою в США. Які би аванси не давала молодій людині навіть така розвинена країна, за твердженням Джей Ді, вислизнути за межі своєї соціальної групи, щоб довести тезу про однакові можливості для всіх, вкрай важко. Із гілбілі це вдається одиницям. Причин декілька, а головна – відбиток моделі життя, що закарбовують гілбільці змалечку на прикладі батьків, старших братів і сестер. Ніякі шкільні програми або найкращі фільми не зламають установок, сформованих наркозалежною мамою. Навіть коли мати Джеймса просить у нього пробачення, така поведінка означає лиш те, що вона присипляє його пильність, щоб домогтися своєї мети. При всіх особливостях взаємин між поколіннями, кодекс честі гілбільця диктує їм головне правило – не замислюючись бити першим того, хто образить когось із родичів. Повсякденна готовність бити або тікати не знімається з порядку денного від ранку до ночі. Моторошно, але звідки би взялося оте – «білий непотріб»?
Перераховуючи чоловіків матері, Джеймс навіть заплутав мене і я не пригадаю, скільки їх було. Така ж картина є нормою для багатьох дітей в аппалачських сім’ях. Запліднює один батько, виховують інші, кому як випаде. З першої половини книжки важко собі уявити світле майбутнє хлопця в суміші обставин, в які юні гілбілі потрапляють не з власної волі. Вихований фактично дідом і бабою, він би радше пов’язав життя із мафією. Але Венс не вигадав свого героя, а детально розповів про людей, які допомогли йому після не надто успішного навчання в школі відслужити в Іраку, потім здобути вищу освіту в університеті і, нарешті, в Єльській школі права. Обмежитися силою волі для пояснення таких видатних досягнень одного з гілбілі – помилково. Складовими успіху він називає і збіг обставин – випадок і вплив на його вибір з боку різних людей. Та навіть найближча вихователька – його бабка, яку він називає мамо́, спромоглася закласти деякі загальні цінності, зрозумілі нам. Хоча, в поняття її моралі вписувалися несумісні речі: покладання на Бога і револьвер в межах досяжності; лайлива лексика і лагідність до онуків; жахливе тютюнопаління і деякі мудрі поради людини, що має життєвий досвід.
Насправді, з американського бестселера і український читач здатен зробити корисні висновки. Джеймс Д. Венс цікавий, як автор, вмілий мемуарист, що створив у мене ілюзію роману. В його персонажах я побачив світ, подібний до того, в якому жив до 1983 року. Чимось подібний, але геть не схожий! Можливо, зі мною хтось погодиться, можливо – ні. Читайте! Побачите самі. Відповісти
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
