У центрі роману — постать останнього українського гетьмана Кирила Розумовського. Письменник показав трагедію цього непересічного українця XVIII ст., який став іграшкою в руках російських імператриць Єлизавети Петрівни і Катерини II. Всі його добрі наміри розбиваються об глухий мур імперської захланності і жорстокості. Письменник веде читача у прості селянські і козацькі хати, у монастирські келії і гетьманські палаци, — йде тими шляхами і місцями, куди ходили по своїй і чужій волі українця XVIII ст., шукаючи себе і місця України у світовій історії.
За калейдоскопом зовнішніх подій і пригод героїв твору — вистраждана в еміграції думка автора про рідний край, Україну, її прийдешню волю і державну незалежність.