Мері Дірборн

Книга «Гемінґвей»

Артикул: 709143

Переглянути фото книги

Паперова 300 грн

Електронна 150 грн

Garage Sale 240 грн

Книга в наявності

Відправка: 20.04.2025

Goodreads

3.96

Наш Формат

4.8

Вподобайки

248

Характеристики

Автор	Мері Дірборн
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2018
Палітурка	тверда
Оригінальна назва	Ernest Hemingway: A Biography by Mary V. Dearborn
Перекладачі	Геннадій Шпак
ISBN	978-617-7552-69-6
Кількість сторінок	640
Мова	українська
Розмір	155 x 235 мм

Категорії

Мемуари Біографії

Жанри та теми

#Бібліотека курсанта

Мері Дірборн - «Гемінґвей»

Ціна

300 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Перевірити наявність на складі

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Забрати в книгарні "Наш Формат"

завтра з 10:00 до 20:00

На книжкових полицях

Про що книга «Гемінґвей» автора Мері Дірборн Ernest Hemingway: A Biography by Mary V. Dearborn

Тематика

Біографія

ПРО КНИЖКУ

Ернест Гемінґвей, поза сумнівами, один із найвидатніших американських прозаїків. Він познайомив читачів з іншим Парижем, особливою Америкою, Африкою, Кубою. А головне — показав світ яскравішим, стихійнішим, пристраснішим та романтичнішим місцем. На кожному етапі його життя ми бачили нового Гемінґвея — довготелесого хронікера «утраченого покоління», мужнього мандрівника, що описував подвиги на арені для кориди, репортера на фронтах Громадянської війни в Іспанії і врешті-решт — легенду повоєнних років на Кубі. Однак трагедію, що сталася з ним, до кінця так і не зрозуміли.

Для кого це видання

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями видатних особистостей, літературою загалом та творчістю Ернеста Гемінґвея.

Чому це видання

Детально аналізуючи листи, щоденники та архівні матеріали, Мері Дірборн намагається пояснити внутрішній світ надзвичайної та водночас недосконалої людини. Вона розкриває суть трагедії письменника, який змінив очікування від літератури, спосіб мислити та робити життєвий вибір для багатьох людей.

Про автора

Мері Діаборн — американська письменниця та біографиня. Авторка життєписів письменника Генрі Міллера, галеристки Пеґі Ґуґенгайм.

Книжки на схожу тематику

«Довгий шлях до свободи», Нельсон Мандела, «Наш формат», 2014

«Герой імперії», Кендіс Міллард, «Наш формат», 2018 рік

Відгуки

Це найповніший портрет Гемінґвея з нині доступних.

Washington post

Дірборн змальовує Гемінґвея у всіх крайнощах. Це історія надзвичайно недосконалої й надзвичайно привабливої людини, що творила безсмертне мистецтво.

Star tribune

Цитати

Про роман «по кому подзвін»

«По кому подзвін» був виконанням суспільного замовлення. Маючи гостре чуття до запитів читацьких кіл, він наповнив цю книжку всім тим, що могло зробити роман як бестселером, так і фаворитом критики. До того ж він був вельми кінематографічним і приніс купу грошей з Голлівуду.

Про перші місяці в парижі

У перші місяці життя в Парижі Ернест був більше зайнятий тим, що важить найбільше в літературній кар’єрі, — встановленням стосунків.

Про роль алкоголю

Алкоголь відігравав свою роль майже в усіх численних нещасних випадках в Ернестовому житті — від випадкового смикання за ланцюг, через що на голову йому впав віконний люк, до передостаннього струсу мозку, коли він послизнувся і впав на палубі «Пілар», розбивши голову до крові...З віком алкоголь не тільки погіршував йому здоров’я, а й сприяв занепаду його творчих сил. «За річкою, в затінку дерев» став плодом і його душевного розладу, і алкоголізму.

Відгуки про книгу «Гемінґвей»

Читацький клуб на пл Ринок,9 24.03.2023 15:49

Грунтовне дослідження біографії великого американського письменника, починаючи від прадідів Ернеста. Повз увагу авторки не пройшли не лише важливі віхи в біографії Гемінґвея, але й маловідомі факти. На основі листів, щоденників та архівних матеріалів, які Мері Дірборн ретельно проаналізувала і вивчила, авторка робить спробу зазирнути у внутрішній світ письменника, пояснити найтонші порухи душі, складної й суперечливої натури. Геніальний письменник, але далеко недосконалий чоловік, який легко піддавався спокусам, брав від життя все, що міг взяти, кохав жінок, гуляв і випивав з друзями, спостерігав за життям, щоб згодом випустити в світ наступне своє «дитя» - черговий захопливий роман. Творами Гемінґвея зачитувалися й зачитуються літературні гурмани в усьому світі. Його сюжети, герої, мистецтво володіння словом, уміння тримати увагу читача від першої до останньої сторінки знаходять своїх шанувальників серед людей різних соціальних груп, різних національностей, різної статі і різного віку.
Без сумніву, Ернест Гемінґвей – один з найвидатніших американських прозаїків. Зі сторінок його творів постає зовсім інший, незвичний Париж, особлива Америка, екзотична Африка, загадкова Куба… Світ, який показував письменник у своїх творах, пристрасніший, романтичніший, інколи шаленіший, але від того ще більш привабливий і магічний.
Грунтовний твір Мері Дірборн показує особистість Гемінгвея в усі періоди його життя – від раннього дитинства, повної вражень й емоцій юності, сповненої подорожами й цікавими знайомствами молодості – до поважного, втомленого життям і пристрастями літнього чоловіка, який вирішив сам припинити своє існування, наклавши на себе руки. Повз долю Гемінґвея не пройшли трагедії Громадянської війни в Іспанії, на якій він був репортером.
Наприкінці життя хвороба «змішала його думки», за словами його сестри. «Тож фінальний постріл у себе нікого не здивував», - пише Дірборн. Ернест вчинив так, як і далекого 1928 року вчинив його батько. «Душевна хвороба текла крізь усю родину Гемінґвеїв… Хвороба набувала і продовжує набувати форми циклічних маній і психотичних депресій. Алкоголізму та інших залежностей. А також суїциду», - пише Мері Дірборн.
Коханки, дружини, друзі, муки творчості, пиятики з друзями – письменник кожній пристрасті віддавався весь і до станку. Проте до кінця не зрозуміла трагедія, що сталася з ним. Що призвело до трагедії великого письменника і розкриває книжка Мері Дірборн «Гемінґвей». Відповісти

0 0

Хаустова Сусанна 01.03.2023 11:06

Якщо вірити кільком Інтернет-джерелам, Джоан Ролінґ колись сказала: «Популярність буває різною, і популярність письменника – особлива. Ніхто не відправлятиме папараці, аби чатувати на письменника в бікіні». Так от, фундаментальна в усіх значеннях праця американської письменниці Мері Дірборн «Гемніґвей» цілковито спростовує цю думку! На сторінках монографії Ернест Гемінґвей постає не те, що в спідній білизні, а, даруйте, й без неї. Часом буквально...
У передмові авторка зазначає, що писати таке ґрунтовне дослідження про особистість такого рівня мачизму серед жінок-дослідниць не прийнято. Тож Мері Дірборн називає себе першою. За роботу береться більш ніж скрупульозно, аналізуючи численні листи до Гемінґвея й від нього (у т.ч. й не відправлені адресатові, часом написані в стані явного алкогольного сп’яніння або гострого нападу божевілля), публікації в пресі, архівні документи, спогади сучасників, щоденникові записи родичів тощо. Завдяки такому підходу, ми дізнаємося не тільки про всі переміщення «Татуся» світом, а й про готелі, у яких він зупинявся; про людей, які подорожували з ним (і про родичів та біографії тих людей також); про страви, які він замовляв; про слова, які він сказав комусь мимохідь. І про речі, про які ми не просили: скажімо, про сексуальні фетиші Майстра чи кричущу неохайність в плані гігієни й побуту.
Як справжня «зірка» літератури, Ернест Гемінґвей зібрав навколо себе цілу галактику з «планет», їхніх супутників і «зіркового пилу». Тому кожен етап його життя – це також численні історії про інших людей, видатних і не дуже. В Італії міжвоєнної доби, у Парижі 20-х, в Іспанії часів громадянської війни, на Кубі перед Другою світовою війною збиралося чимало знаменитих діячів культури – письменників, художників, кіномитців, акторів, журналістів і різного роду богеми. Скотт Фіцджеральд, Гертруда Стайн, Джон Дос Пассос, Арчибальд Макліш, Джером Селінджер, Ірвін Шоу, – це лише маленький перелік американських літературних знаменитостей, які в різний час товаришували з Гемінґвеєм. Дехто був учасником його гучних пиятик, дехто – палким шанувальником на межі підлабузництва, дехто – злісним критиком, дехто – конкурентом.
На жаль, майже всі, хто був йому близьким, – дружини, брати із сестрами, друзі, – зазнали через Ернеста багато болю. Власне, це один із тих нюансів, через які так важко було читати цю монографію й через які до пані Дірборн є питання. Авторка пристрасно, на межі з мазохізмом, препарує кожен негідний вчинок Гемінґвея стосовно друзів, родичів і коханих (таких вчинків із віком «Татусь» робив дедалі більше), описує весь бруд у максимальних деталях і часом дозволяє собі оціночні слова формату «некрасиво», «непорядно» тощо. Погляньмо правді у вічі: вчинки таки страшні, часом навіть злочинні, але ж чи не варто читачеві самому робити такий висновок, якщо вже йому представляють спробу документального дослідження, а не белетризований портретний нарис?..
Розірвавши шлюб з Ернестом (для письменника він був уже третім), Марта Ґеллгорн написала своїй матері: «Я просто не хочу більше ніколи чути цього імені. Минуле – мертве і потворне... Це має бути справжній геній, щоб якось виправдати ту осоружну людину, в яку він вселився» (с. 448). Певно, що після болісного розриву стосунків будь-хто здатен написати про партнера щось подібне. Тим більше, що Марта й сама була егоцентричною, доволі суперечливою особистістю (та й хто з нас без гріха?). Однак після прочитання опису всіх Гемінґвеєвих діянь і слів рядок з анотації до книги про «внутрішній світ надзвичайної та водночас недосконалої людини» теж здається евфемізмом. У кожного своя призма сприйняття, та конкретно я тепер дуже довго не зможу читати твори Гемінґвея, не пригадуючи всі деталі його одіозної біографії...
Ще одним значним мінусом роботи Дірборн є відсутність у виданні світлин. Вона так часто й детально описує весільні й офіційні публічні знімки Ернеста в різні роки його життя, що хочеться таки їх побачити на власні очі. Трохи дивна така зайва описовість для того, що можна було б показати.
Водночас, грубезна за обсягом книга (640 сторінок!) доволі швидко читається: речення короткі, термінології небагато, є всі необхідні посилання й коментарі. Крім того, переклад від Геннадія Шпака – справжнє мистецтво! Настільки багата українська мова, так лексично влучно дібрані синоніми! Це справді якісна українська адаптація. Та й саме видання милує око, особливо вигадлива витинанка-портрет на суперобкладинці.
Дозволю собі коротке резюме-пораду. На мій погляд, цю книгу варто читати, якщо ви:
– любите біографії відомих людей або готуєте власне дослідження такого штибу;
– цікавитеся постаттю Ернеста Гемінґвея й хочете дізнатися більше про прототипів його романів й оповідань;
– залюблені в західну культуру періоду 20 – 60-х років ХХ ст. й прагнете відчути атмосферу тогочасного Парижа.
Ліпше оминіть видання, якщо ви:
– вважаєте, що про письменника найкраще говорять його твори, а не чужі слова чи фрази, сказані зопалу;
– маєте підозру, що викриття неприємних секретів і демонстрація чужої «брудної білизни» зіпсує вам враження від власне творчості митця;
– не любите книги такого жанру або такого обсягу. Відповісти

0 0

Светлана Магеррамова 15.11.2021 14:28

Мері Дірборн «Гемінгвей»
Не так давно, у 2017 році, вийшла в світ монографія Мері Дірборн «Гемінгвей». Авторка добре відома в світі американська письменниця й біографиня. В українському перекладі книга вийшла у видавництві «Наш формат» у 2018 році. Досі не було життєпису. який би написала жінка. Детально вивчаючи епістолярну спадщину, архівні матеріали та щоденники Ернеста Гемінгвея Мері Дірборн вдалося у своїй дослідницькій праці яскраво змалювати непересічну особистість письменника та журналіста, величну постать у всіх крайнощах… Роки життя письменника 1899 -1961. Роки активності -1917-1961. 32 розділи монографії дають нам прекрасну можливість детально ознайомитись з усіма віхами його непростого життя. Перші розділи праці знайомлять нас з родиною Ернеста. Розділ за розділом розповідає нам про роки життя і становлення юного школяра. молодого репортера газети « Канзас-Сіті», водія санітарної машини у воєнній Іспанії. 1921 рік – переїзд до Парижа. Ернест пише статті для «Торонто стар».Твори: «Непереможений» та роман «І сонце сходить», тривала праця над всесвітньо відомим романом «Прощавай, зброє» що вийшов у 1929 році. У 1932 році друкує «Смерть після полудня». Перебирається на Кубу, де починається його захоплюючий роман з цією країною. Життя Гема – так часто називали його друзі, було яскравим і насиченим, багатим на різноманітні події. Ця монографія заслуговує на почесне місце. Ми маємо можливість ще раз звернутися до вивчення життя і творчості всесвітньо відомого майстра прози, Людини, що змінила наше уявлення про письменництво, літературу через призму харизматичної особистості класика. Я думаю, що ця цікава монографія сподобається широкому колу дослідників та поціновувачів життя і творчості одного з найвидатніших прозаїків Америки. Його постать зацікавлює і сьогодні. Його письменницьке мистецтво – безсмертне.
Дякую ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира

Відповісти

0 0

Сергій 05.08.2019 18:25

Коли тільки береш у руки цю книгу, я б навіть сказав фоліант, то одразу розумієш, що авторка ретельно попрацювала над біографією Гемінґвея, і це справді так. Читаючи це дослідження ти ніби разом з Гемінґвеєм проживаєш все його життя: всі злети і падіння, усі здобутки і втрати. Мері Діборн представила нам повноцінну картину дитинства, юності, сімейного життя, творчого шляху письменника. Його листи, спогади рідних, друзів, колег, інформація відшукана іншими дослідниками Гемінґвея, все це опрацьовано, систематизовано і в доступній формі донесено до читача. Відзначу позицію авторки щодо Гемінґвея, вона не прославляє його, не засуджує, стоїть осторонь від пересудів, але ви відчуваєте її певний сум, навіть легке співпереживання до нього. Якщо хоча б побіжно бути знайомим з творчістю Гемінґвея, тоді основні етапи його біографії вам знайомі з його творів. Прочитайте ?Фієсту. І сонце сходить?, ?Прощавай, зброє!?, ?По кому подзвін?, ?Старий і море?, низку оповідань, і ви вже знаєте про його американське дитинство, любов до риболовлі і полювання, перебування в Італії на Першій світовій війні, життя в Парижі, захоплення коридою, життя на острові Кі-Вест і на Кубі, перебування в охопленій громадянською війною Іспанії, африканські сафарі, тощо. Гемінґвей був ?важкою? людиною, в його характері проявлявся спектр людських емоцій, причому іноді у доволі різкій формі та доволі несподівано. Значною мірою цьому сприяло його доволі складне дитинство, непрості стосунки з батьками та братами і сестрами, зрештою алкоголь, а наприкінці життя далися взнаки ряд недостатньо вилікуваних травм голови. Мері Діборн відзначає одну з особливостей характеру Гемінґвея: майже з усіма, хто йому допомагав він розривав стосунки у доволі різкій формі, йому не подобалось згадувати, що на певних етапах своєї творчості йому щиро допомогли і направили. Не менш складним були його стосунки з жінками, як не як у нього було чотири дружини, і трьох з них він покинув з власної ініціативи, причому заключний етап кожного шлюбу завжди протікав важко, особливо для його жінок. Свої твори він абсолютно не дозволяв нікому редагувати, якщо ж якийсь редактор пробував це робити він наражався на його нестримний гнів. Ретельно Мері Діборн дослідила вкрай суперечливі спогади і розповіді Гемінґвея про певні етапи його життя: він, будьмо відвертими, любив прибріхувати, тож часто важко розібратись де правда, а де ні, особливо це стосується його участі у двох Світових війнах. Гемінґвей був авантюрником, він любив життя, він його справді Прожив. Навіть прочитавши книгу важко усвідомити кількість його трансатлантичних поїздок, відвіданих корид, впольованого і виловленого, походів в гори, поїздок по Європі. Його майже шістдесят два роки життя умістили стільки, чого б вистачило, як мінімум декільком людям. І хоч книга Мері Діборн розкриває Гемінґвея повністю з усіма його плюсами і мінусами, але мені він після не став менше подобатись. Я розумію, що жити з ним поруч було, як весело і приємно, так здебільшого важко, але з людської сторони він абсолютно не гірший за мільйони інших людей. Більшість з нас, якщо б так скрупульозно вивчити наше життя, як це зробила Мері Діборн, виглядали б не набагато краще. Письменник живе у своїх творах, його справжнє життя - це їх лаштунки, які не обов'язково повинні бути ідеальними. Це, до речі, адресую всім хто занадто критично ставиться до приватного життя, як наших класиків, так і сучасних авторів. Відповісти

2 0

Тестовий читач 11.10.2018 11:25

Мері В. Дірборн досить детально відслідкувала життєвий шдях Гемінгвея. Вона використовує подробиці, з докладно вивчених нею, нещодавно відкритих джерел- листів, щоденників, які надали змогу- під дещо іншим фокусом подивитись і на творчість письменника. Деяка інформація , подана нею, є надзвичайно цікавою. Хоча з перших сторінок авторка скромно пише, що не має амбіції на всеосяжну біографію, саме ця книга і є послідовним та суттєвим життєписом. Авторка цікаво розповідає про Ернеста на війні, африканському сафарі, риболовлі у відкритому морі, про життя на Кубі, його стосунки з дружинами. І вже занадто докладно про всі травми голови, які Гемінгвей отримував як за розкладом, про поступове затухання особистості і таланту письменника.
По закінченні читання маємо не найкращі слова для характеристики письменника. Гемінгвей ? постає перед нами невихованим заздрісним пліткарем, неприємним брехунцем. Найголовніше ? літературні досягнення Ернеста ? низка випадковостей та фахова допомога гарних редакторів. Сам же Гемінгвей, виходячи з книги Дірборн, працював довго, неефективно, не відразу міг висловити головну думку, був занадто багатомовним. Він був людиною неорганізованою у роботі, його неквапливість і не дала можливості повному розкриттю власного таланту.
Окремою лінією Дірборн досліджує сексуальну самоідентифікацію великого письменника. Вона занадто підозрює майже всіх його знайомих чоловіків і жінок у гомосексуальних стосунках, і робить висновок про традиційну орієнтацію Ернеста.
Мері пише доступно і звичайно. Читання пригальмовує відсутність сюжету як такого. З такою кількістю цікавого матеріалу можна було б очікувати більш захоплюючу книгу. Але, не забуваємо, що Дірборн належить до світу академічних літературознавців, у яких зміст панує над формою.
Потужними сторонами є унікальна інформація, проста будова речень, зрозуміла мова. Для прихильників ? старого Хема? книга є надзвичайно цікавою.
Тестовий читач Костянтин Мозговий Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"