Книга «Фізична (не)активність. Що насправді робить нас здоровими?»

Книжка про фізичну активність в цілому, про основні міфи, пов’язані з ним, та про те, як розвинути можливості свого тіла. Її основна фішка — автор стверджує, що, по суті, людина і не повинна бігати, ходити у спортзал та постійно бути зайнятою. Що це не є закладеним у нашій природі, а по своїй суті люди — більш ліниві, спокійні та долучають фізичну активність лише тоді, коли це справді потрібно (полювання, приготування їжі тощо). Нам навіть не важливо бути сильними: хто сказав, що це логічне продовження нашої еволюції? Це дуже логічна книжка, яка показує, наскільки здоровий спосіб життя у його звичному розумінні нелогічно виглядає — але це не означає, що нам взагалі не варто дбати про своє фізичне здоров’я. Просто інакше сприймати більшість поширених упереджень з цього приводу. Сидіння, наприклад, саме по собі нас не вбиває, ми просто неправильно сидимо і забагато їмо.

Окрім самих лише дослідження занять спортом, книжка зосереджується і на усіх суміжних темах: харчування, сон, біологічні особливості людського організму.

Про автора

Деніел Ліберман — професор еволюційної біології в Гарвардському університеті; дослідник еволюції бігу і ходьби. Сам у вільний час полюбляє пробіжки.

Цитати із книжки:

Про сучасне розуміння фізичних вправ:

«Вправами» сьогодні найчастіше називають добровільну фізичну активність, яку людина здійснює задля підтримання власного здоров’я й загартованості. Але як таке це явище виникло нещодавно. Наші не такі вже й далекі предки, що були збирачами й мисливцями та селянами, щодня по багато годин проводили на ногах, аби роздобути достатню кількість їжі. Часом вони гралися й танцювали задля розваг чи на соціальних збіговиськах, але ніхто ніколи не пробігав і не проходив по кілька кілометрів суто задля здоров’я. Навіть цілюще значення слова «вправа» — відносно нове.

Про безглуздість надмірних тренувань:

Окрім абсурдності бігових доріжок, наші далекі пращури також отетеріли би від того, що фізичну активність тепер поставлено на комерційні, промислові, а насамперед медичні рейки. Іноді ми, звісно, займаємося спортом задля розваги, однак мільйони людей сьогодні платять за вправи, щоб керувати вагою, запобігати хворобам і відтермінувати немічність і смерть. Фізичні вправи — це великий бізнес. Ходьба, біг підтюпцем і багато інших видів вправ по суті безплатні. Проте величезні міжнародні компанії зваблюють нас витрачати купу грошей: тренувалися в спеціальному одязі, на спеціальному обладнанні та в спеціальних місцях на кшталт фітнес-клубів. Також ми платимо гроші, щоб спостерігати, як тренуються інші люди. А дехто навіть платить за привілей страждати під час марафонів, ультрамарафонів, тріатлонів та іншого екстриму, виснажливих або потенційно небезпечних спортивних заходів. А ще за кілька тисяч доларів ви можете пробігти 240 кілометрів через Сахару. Але насамперед фізична активність стала джерелом тривоги й бентеги, бо всі розуміють, що займатися спортом корисно для здоров’я, проте більшості людей не вдається тренуватися достатньою, безпечною та приємною мірою.

Про «активне сидіння» та важливість руху в позаробочий час:

Якщо ви почуваєтеся винними чи тривожитеся через те, що зараз сидите й, може, навіть сутулитеся, пам’ятайте, що ви еволюціонували, щоб сидіти так само, як і бути активними. Замість демонізувати стільці й крісла та докоряти собі за сутулість чи сидіння не навпочіпки, спробуйте сидіти активніше: не будьте інертними занадто довго, безсоромно вовтузьтеся на місці й не дозволяйте, щоб сидіння заміняло вам фізичні вправи чи інші види фізичної активності. Такі звички запобігають хронічному запаленню, що погіршує наше здоров’я, чи зменшують його. І не зайвим буде повторити, що та страшна статистика, яку ми читаємо про сидіння, переважно заснована на тому, скільки ми сидимо, коли перебуваємо не на роботі.

Сидіння на дозвіллі найкраще прогнозує смертність, і це свідчить, що соціально-економічний статус і звички робити фізичні вправи вранці, ввечері та у вихідні справляють важливий вплив на здоров’я, окрім того, скільки людина сидить у будні на офісній роботі.