Електронна книга «Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 1-2»
epub
mobi
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Автор | Вільям Ширер |
| Видавництво | Наш Формат |
| Категорія | Електронні книжки |
Вільям Ширер - «Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 1-2»
Ціна
499 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ
Про електронну книгу «Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини. Том 1-2» від автора Вільям Ширер: опис, факти, цитати The Rise and Fall of the Third Reich: A History of Nazi Germany by William L. Shirer
Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — одна з найважливіших праць із новітньої історії за визначенням New York Times. Видання нагороджено премією National Book Award.
Тематика
Історія, публіцистика, політика.Про електронну книгу
Книжка «Злет і падіння Третього Райху» — це монументальне дослідження найнебезпечніших подій ХХ століття. Нині, коли після закінчення Другої світової війни минуло понад 70 років, нам здається неймовірною та загроза, яку несли у світ Гітлер і його імперія. Багаторічна робота з першоджерелами, особисті спостереження автора за підйомом нацистської Німеччини, 485 тонн документів від Міністерства закордонних справ Німеччини, безліч щоденників, записів телефонних розмов, ретельно збережених німцями, — усе це стало основою масштабної праці Вільяма Ширера. Поєднання особистих спогадів та історичних фактів вирізняє цю книжку з-поміж решти праць, присвячених історії нацистської Німеччини.У другому томі Ширер проводить читача всіма віхами Другої світової війни: подає об’єктивну хроніку перших військових перемог і втрат, аналізує переломний момент у війні, описує «новий порядок», встановлений нацизмом, і з максимальною точністю доводить свою розповідь до падіння Німеччини у вогненну прірву.
Для кого книжка
Книжка для найширшого кола читачів. Вона буде корисною історикам, політикам, соціологам, студентам і всім, хто цікавиться історією, прагне більше дізнатися про причини, перебіг і наслідки Другої світової війни, а також про таємниці правління Гітлера й усю правду про найнебезпечніші події ХХ століття.
Чому ця книжка
Це одна з найґрунтовніших історичних праць про нацистську Німеччину. Ширер поєднав особисті спогади з даними офіційних документів нацистської Німеччини та щоденниками міністра пропаганди Йозефа Ґеббельса, генерала Франца Гальдера, міністра закордонних справ Італії Ґалеаццо Чіано.
Про автора
Вільям Ширер — американський журналіст, військовий кореспондент та історик. Із 1925 року робив репортажі з нацистської Німеччини. Автор понад 12 праць, присвячених Другій світовій війні та її передумовам, зокрема книжок «Берлінський щоденник» (1941), «Крах Третьої республіки» (1969).
Відгуки про книжку
За звичайних обставин було б неможливо лише через півпокоління після кінця... написати історію Третього Райху. Але в Третьому Райху нічого не було звичайним, навіть кінець. Після його цілковитого знищення всі таємниці Гітлерового правління спливли на поверхню, усі архіви були захоплені... Тепер, як ніколи раніше, живі свідчення можна звести докупи з історичною правдою. Усе, що для цього потрібно, — це історик. Таким істориком став Вільям Ширер.
Г’ю Тревор-Роупер, New York Times Book Review
Жодна історія, коли-небудь розказана людству, не вражає так, як «Злет і падіння Третього Райху».
Джон Ґюнтер, журналіст, письменник
Відгуки (10) Новий
Любов Феджора 09.05.2023 09:53
Бондарчук Олександр 24.04.2023 12:17
Вільям Ширер – американський журналіст, який з 1934 по 1940 жив і працював в нацистській Німеччині. На основі 485 тонн (!!!) захоплених нацистських документів, безлічі записів телефонних розмов, багатьох щоденників, в тому числі, сумнозвісного міністра пропаганди Йозефа Ґеббельса, нацистського генерала Гальдера, італійського міністра закордонних справ (і за сумісництвом зятя Муссоліні) Чіано, матеріалах Нюрнберзького трибуналу, звітах британського МЗС та власних спогадах і враженнях, він написав історію Третього Райху від моменту народження Адольфа Гітлера і до кінця Другої світової війни в Європі в 1945 році.
Вперше книга була опублікована в 1960 році, лише через 15 років після закінчення війни, коли ще дуже багато її фігурантів були живими, а пам’ять про ці події зовсім свіжа. Праця Ширера вже в перший рік стала бестселером: було продано більше ніж по мільйону копій в твердій та м’якій палітурках. Для самого автора такий успіх був несподіванкою, оскільки перший тираж складав лише 12,5 тисяч примірників. Зараз «Злет і падіння» вважається однією з найвідоміших книг про Третій Райх.
Як саме астрійському єфрейторові, який жодного дня не працював на постійній роботі, майже вдалося поставити на коліна всю Європу? Чому німецький народ дав Гітлеру, наче Гамельнському щуролову, себе одурманити і повести до катастрофи? Чому за стільки років правління Гітлера ніхто не спромігся його вбити? Як людині, яку в насмішку називали «килиможером», вдалося приєднати до Райху стільки територій, перш, ніж була оголошена війна? Як Гітлер, який всю свою політичну кар’єру боровся з комуністами, кидав їх до в’язниць і страчував, опинився в союзі зі Сталіном? Чому необізнаність німців про британські радіолокаційні технології врятували Британію? І як так вийшло, що Британія, будучи за волосину від катастрофи, змогла провести операцію «Динамо» і евакуювати своїх солдат з Дюнкерка? Чому рішення Гітлера «розібратися» із Югославією та Грецією так сильно вплинуло на подальший хід подій? Чому Німеччина не капітулювала, аж доки не була розгромлена остаточно?
Якщо вам цікаві відповіді на ці та багато інших питань, які стосуються тих подій, то вам – сюди. Але тут важливо зазначити, що автор чесно попереджає, про що саме він розповідатиме в книзі: про історію нацистської Німеччини. І якщо ви очікували розповіді саме про Другу світову війну, то будете розчаровані. Адже як і багато подій описаних до вересня 1939 року, «війна, якої ніхто не хотів» часто служить лише тлом і змальована інколи доволі широкими мазками.
Перший том описує події від народження Гітлера (насправді навіть трохи раніше), історію становлення НСДАП, прихід до влади нацистів, і здобуття перших «трофеїв» Гітлера (Австрії, Чехословаччини). І як, гарний серіал, обривається на найцікавішому моменті - з початком Другої світової війни.
Другий том підхоплює естафету і кидає вас у вир геніальних рішень і катастрофічних помилок, якими супроводжувалися наступні 6 років для німців. Автор зосереджується тільки на основних, на його думку, моментах війни. І то вони висвітлені не те щоб однобоко, а радше з точки зору самих нацистів.
Деякі висновки з сучасного погляду видаються доволі наївними, якщо не сказати більше. Наприклад, автор не розуміє (або гарно вдає) чому війська Червоної Армії стояли під Москвою насмерть (заградотряди? ні, не чули). Або називає кількість вироблених в СРСР танків в 1943 році, «забуваючи» сказати, що якби не «Ленд-ліз», то ні битви під Сталінградом, ні Курської дуги би просто не було. Бо за пару місяців до того в котлах опинялися по півмільйона солдат Червоної Армії, а ті, що не опинялися – відступали залишаючи купу техніки.
Або, наприклад, описуючи звірства нацистів, Ширер «цнотливо» не помічає поведінки армії СРСР, лише мимоволі згадуючи «значну» кількість німецьких солдат, які з наближенням травня 1945 року, покидали свої позиції на східному фронті і відчайдушно намагалися здатися в полон військам союзників. Цікаво, чому ж це?
Автора взагалі немало критикували за недостатню академічність його праці, і те, що в ній більше від журналіста, ніж від історика. Ну що ж, у випадку з Вільямом Ширером, який особисто був в епіцентрі багатьох описаних подій до 1940 року – такий підхід можна тільки вітати (з деякими зауваженнями). Бо хоч книга підкріплена величезною кількістю посилань, уточнень і приміток (матеріал, який перелопатив автор в процесі написання книги – вражає), цінними в ній залишаються також висновки безпосереднього учасника.
Книга читається непросто: тут справа в кількості фактологічного матеріалу і загальному обсязі твору. Проте історія, яку розповідає Ширер, настільки жахлива і цікава, що однозначно варта прочитання. До того ж, проведення паралелей із сучасними подіями гарантовано. А після розділів про «аншлюс» чи капітуляцію в Мюнхені, буде цілком зрозуміло, що насправді означає фраза «можем повторіть» і в кого вчилися її автори. Політика «умиротворення» не робе, від слова зовсім – ні тоді, ні тепер, і прикро, що сучасні керманичі про це забули (а чи знали?). Бо ж історія, як відомо, вчить нас тому, що історія нічого не вчить. Відповісти
Смілян Сергій 18.07.2022 06:57
Книга про другу світову в часи третьої. Ну, може третя не для всіх.
Це настільки фундаментальна праця, що кілька років, вже маючи двотомник, я лише налаштовувався на її поглинання. Історія іноді дає зрозуміти чому події минулого могли розгортатися саме так, чому вони отримали саме такий фінал. Приміряючи ті події на те, що маємо наразі, можна сподіватися більше зрозуміти ймовірні напрямки розвитку подій і в майбутньому.
Саме тому неможливо оминути порівняння німецького Райху з московським, який ще досі існує та пішов далеко вперед в питаннях пропаганди, цинізму та злочинності від своїх попередників.
Тут майже немає розлогих описів військових баталій, задумів тощо. Натомість головними героями двотомника є міністри закордонних справ, керманичі держав, військова верхівка. Тобто це книга про закулісся, про яке не дуже відомо широкому колу людей, але яке є важливим та завжди першопричинним в питаннях війни та миру.
?️
- Дитинство, юність та молодість Гітлера;
- історія Німеччини, включно з наведенням причин позитивного сприйняття німцями автократії;
- ідеологія гітлерівського нацизму та її витоки;
- історія написання та основні ідеї "Моєї боротьби";
- кадри, що оточували Гітлера та допомагали йому та усунення незгодних;
- як нацисти законно прийшли до влади;
- кожен етап підготовки та здійснення агресії;
- як Гітлер без жодного пострілу анексував незалежні європейські держави;
- як німецька дипломатія краще від британської змогла звабити совєти в 1939 році на спільні дії;
- всі перипетії торгівлі між Гітлером та Сталіним щодо окупованих 1939 року територій;
- як боягузлива страусина позиція французів на західному кордоні німців попри військову угоду з поляками дозволила Гітлеру окупувати Польщу та далі продовжувати агресію;
- всі змови проти та замахи на життя Гітлера;
- роль Японії та дуче;
- значний вклад Америки й Британії в перемогу союзників;
- новий порядок або нацистські жахіття на окупованих територіях.
І це звісно далеко не повний перелік інформації, котру можна отримати з книги.
?️
Автор книги ще з міжвоєнного періоду жив в Німеччині, працював журналістом, тому на власні очі спостерігав її перетворення на нацистську державу. А чудовий стиль викладу матеріалу шляхом майже художньої оповіді та без перевантаження посиланнями на документи робить процес читання водночас приємним та захопливим. Вражає той обсяг пошуку та обробки матеріалів, який здійснив автор, щоб написати таку монументальну працю. Мені стиль Сергія Плохія видається в багатьох аспектах подібним до манери Ширера, принаймні в цій книзі.
⚔️
Просто вражає майже повна відповідність дій московитів за останні 20 років тим крокам, які здійснював Гітлер. Як от те, коли німці просто зайшли в демілітаризовану рейнську зону згідно міжнародних угод через ніби занепокоєність тим, що Франція уклала угоду з совєтами про оборонну взаємодопомогу. А в путлера занепокоєння "наступом" НАТО. Німці відразу після захоплення цієї землі запропонували мир. І ми мали різні мінські угоди, що фактично легітимізували дії росії. Французи на той час за умови політичної волі її керівництва могли легко наявними військами покласти край мілітаризму та мріям про загарбання Гітлера, та й йому самому, як фюреру. Але французи не зробили НІЧОГО. Як і британці. А, якби застосували силу, то не було б другої світової, всіх жахливих жертв та страждань. Як же це схоже на сьогоднішнє НАТО! Як колись справедливо не схвально про тодішніх європейців писав Улас Самчук, вони занадто боялися будь-якої нової війни, напевне начитавшись Ремарка. І відповідно й отримали її згодом. А далі лише збільшення впевненості Гітлера в своїй безкарності та шаленство депутатів рейхстагу, всіх до одного з яких призначав диктатор. Повна аналогія з москвою.
?️
"В інтересах Німецького Райху - надати захист тим німцям за кордоном, що не мають змоги власними силами обстояти свою політичну і духовну свободу",
з промови Гітлера в Райхстазі в 1938 році перед аншлюсом Австрії та Судетів.
Сьогодні московити тут значно просунулися в цій частині нацистської ідеології, бо в них мова йде вже не про росіян, русскіх тощо. Вони "просто не мали іншого вибору", щоб не "захистити" так званих "русскаязичних". Руйнування, масові вбивства та згвалтування включно й дітей для них лише супутні дрібнички. Але вони звісно ж нічого не визнають.
?️
"Перші чотири дні воєнних дій, говорячи політичною мовою, є вирішальними. За відсутності видатних воєнних успіхів неодмінно розпочнеться європейська криза. Доконані факти мають переконати іноземні держави у безнадійності військового втручання", говорив Гітлер генералові Кейтелю про планування захоплення Чехословаччини. Чудово відповідає недавнім планам рашистів на "спецоперацію", що триватиме три, чотири дні.
?
Своїм ставленикам в Судетах Гітлер поставив завдання напередодні вторгнення ставити чеському уряду умови, які будуть неприйнятними. Це було успішно скомпільована та вдосконалено сьогоднішнім тепер московським райхом в частині вимог квазі республік, які самі московити силовим методом утворили на нашому сході. "Становище" німецької меншини в Чехословаччині абсолютно кальковано лягає на "становище" русскаязичнава населення сходу України. А Чемберлен та Деладьє тодішні фактично відповідають Меркель та Оланду 2014. Але слід зауважити, що британці змінилися. А гауляйтери ордло мали своїх повних відповідників і в Австрії і в Судетах. Геббельс при цьому з піною горлав про терор німців чехами. Наразі брехня нового московського райху дійшла навіть до слова геноцид. І московити все проковтнули.
Після викриття планів німців щодо плану нападу на Чехословаччину, німецьке МЗС заявило, що війська навколо кордонів Чехословаччини не мають агресивних намірів. Не нагадує висловлювань московитів аж до 24 лютого?
Гітлер ненавидів президента Чехословаччини Бенеша, який на відміну від австріяків вирішив чинити опір. Тому, на відміну від попередніх планів захоплення країни з збереженням промисловості тощо, тепер він жадав її повного знищення. Думаю, що в голові нового фюрера діється щось подібне.
⚔️
Автор впевнений, що якби Чемберлен жорстко повідомив Гітлера, що Британія вступить у війну з Німеччиною в разі її нападу на Чехословаччину, то другої світової не було б. А що було б, якби свого часу Обама жорстко себе повів би 2014 року до дій московитів? Думаю, що Москва не ризикнула б, якби повірила у відповідь від НАТО. Але ж кому тоді була потрібна безпека України? Тепер московити заявляють, що в них є претензії не лише до нас.
⚔️
Маємо майже повну аналогію незгоди та м'якого спротиву генералітету обох райхів в 1938 та 2022 роках. В обох випадках не повідомляється про відсторонення вищих армійських керівників та призначення інших. Але на жаль в обох випадках генерали не наважуються чи не мають достатніх сил, щоб зупинити диктатора, що веде країну та й всю Європу до прірви. Тоді це був начальник генерального штабу сухопутних військ Бек та інші генерали, а наразі ми цих прізвищ поки що не знаємо, але розуміємо через періодичні інформаційні вкиди від колишніх високих армійських московських чинів, які можуть бути ретрансляторами думок діючих генералів сучасного райху.
?
Безумовно Британія й Франція в Мюнхені 1938 року, помилково переживаючи виключно за власні інтереси та переоцінивши силу німецької армії, просто здали інтереси своїх союзників - Чехословаччини. Але тут більше вражає, що угорці й поляки, як круки налетіли на поранених сусідів та скориставшись їх слабкістю відкусили собі прикордонні території. Поляки тоді були фактично союзниками Гітлера.
?
Чи від необізнаності чи від зарозумілості, але автор жодного слова не написав про хоч і не довгий, але справжній військовий спротив Карпатської України угорцям після того, як Гітлер відмовився їх підтримувати на користь Угорщини. Він пише, що угорські війська "просто увійшли о шостій ранку 25 березня", що є як мінімум неправдою, бо спротив був і доволі значний, як для такої маленької території. Тут Ширер може й не навмисно, але принизив українців.
?
Таке запізніле прозріння Чемберлена, коли після окупації Богемії й Моравії він в промові визнав, що Гіллер його обдурив хіба не напрошується порівняти з теперішньою позицією колективного Заходу в протистоянні України з московитами? Меркель не визнає.
?
Напередодні початку ІІ світової німецькі газети, всі підконтрольні нацистам перекручують ситуацію взаємин з Польщею на 180 градусів.
"Німецькі родини тікають. Поляки збили три німецькі пасажирські літаки. Варшава погрожує бомбардуванням Данциґа", ллється нацистська брехня. А зараз від нових нацистів маємо повідомлення населенню про нібито постійні бомбардування Донецька ЗСУ, вбивства дітей, врешті "геноцид впродовж 8 років". Як в назві відомої повісті Кінга - "Здібний учень".
?
На певному етапі читання паралелі з сьогоденням вже навіть перестають дивувати та вражати. Так Італія хоче всіма силами пропетляти спочатку, щоб відтермінувати війну або принаймні не брати в ній військової участі.
Гітлер щодо впливу на союзників Польщі
" Ми вимагаємо Данциґ, коридор крізь"Польський коридор" і референдум... Англія, вірогідно, піде на це, Польща, можливо, ні. Клин між ними".
Геть, як невдала ініціатива в червні трьох провідних країн Євросоюзу з пропозицією поступитися частиною нашої землі.
⚓
Після того, як було потоплено німецьким підводним човном англійський лайнер "Атенія" з загибеллю 28 американців, Геббельс звинувачує в цьому Черчилля. Начебто англійці самі це зробили, щоб витягнути у війну американців. Нічого не нагадує з сьогодення?
?
Однак чиїми справжніми послідовниками є сьогоднішні московити розумієш з розділу про анексію Литви, Латвії та Естонії совєтами. Те ж саме було на заході Україні та Білорусі. "Вибори" та звернення про бажання "повернутися в лоно". Німці хоча б називали чесно окупацією свої дії. Совєти ж діяли більш "ізащрьонна".
Автор описує як російські (а інших на його думку й не було) солдати самовіддано билися проти німців ніби захищаючи росію. Жодного натяку при цьому на заградатряди, злість у відповідь на німецькі звірства тощо. Так, автор пише про люті морози, свіжі дивізії совєтів з далекого сходу(які з'явилися не просто так, а через позицію Японії, що своєю чергою мабуть було спричинено їхнім військовим протистоянням з США), партизанів в тилу (але звісно не про УПА). Але спротив для нього головне. Лише в іншому розділі розглядаються справжні причини того спротиву.
? Маємо аж одну згадку про український національний спротив совєтам. Не впевнений, що це не вільний переклад. Бо далі йдеться про російський?націоналізм, який завжди насправді був імперіалізмом.
Щодо розстріляних команд, автор справедливо зазначає, що більшість жертв складали євреї. При цьому він зазначає, що на землях совєтів ще розстрілювали незначну кількість комуністів. Жодної згадки наприклад про упівців, яких разом з євреями страчували в Бабиному Яру. Чи упереджено чи через незнання.
А ще дивним чином для прикладу таких розстрілів наводиться українське місто Дубно, де за словами автора німцям допомогали українські поліцаї. Може так і було, але це досить тенденційно, бо в поліції служили і поляки, і московити й багато ще хто.
?
Завершується оповідь доволі розлогим описом останніх днів існування імперії. І хоча зрозуміло, що надія нацистів на замирення з англосаксами через те, що ті боятимуться розповсюдження більшовизму на теренах Європи була примарною, але врешті так і сталося. Совєти практично окупували пів Європи. А звільнення з огляду на нинішні події на жаль ще досі не завершено.
А в післямові автор наївно передрікає відсутність в майбутньому таких жахливих загарбницьких воєн. Наївно, бо історія повторюється. Але не лише з початком загарбницької війни, а й з неминучим падінням тоталітарного режиму, навіть якщо його підтримує схиблений на "величі" цієї імперії народ. Відповісти
Дивитися ще відгуки
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
