Електронна книга «Встань і вбий першим. Таємна історія ліквідацій ворогів Ізраїлю»

• БЕСТСЕЛЕР NEW YORK TIMES
• ЛАУРЕАТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄВРЕЙСЬКОЇ КНИЖКОВОЇ ПРЕМІЇ В ІСТОРІЇ
• ОДНА З НАЙКРАЩИХ ДЕСЯТИ КНИЖОК РОКУ ЗА ВЕРСІЄЮ ДЖЕННІФЕР САЛАЇ З NEW YORK TIMES
• ОДНА З НАЙКРАЩИХ КНИЖОК РОКУ ЗА ВЕРСІЄЮ THE ECONOMIST, THE NEW YORK TIMES BOOK REVIEW, BBC HISTORY MAGAZINE ТА MOTHER JONES

ПРО ЕЛЕКТРОННУ КНИЖКУ «ВСТАНЬ І ВБИЙ ПЕРШИМ. ТАЄМНА ІСТОРІЯ ЛІКВІДАЦІЙ ВОРОГІВ ІЗРАЇЛЮ» РОНЕНА БЕРҐМАНА

У цій захопливій книжці розкриваються секретні місії з ліквідацій ворогів Ізраїлю. Від лідерів «Хамасу» і «Хезболли» до стратега Організації визволення Палестини, від сирійського генерала до канадського інженера — зібрана тут історія чисельних цільових убивств доводить: вороги Ізраїлю можуть забути про спокій. І не важливо, де вони ховаються: «Шин-Бет», «Моссад», ЦАХАЛ та інші сили вистежать і ліквідують їх у Бейруті, Дамаску, Тегерані, Дубаю, Римі, Парижі чи Лондоні. 

Через успіхи та скандальні невдачі, крізь моральні дилеми, які стоять перед державою в умовах постійної загрози, книжка пояснює філософію «убий першим», що стала важливим складником державної політики Ізраїлю. Ронен Берґман зумів взяти інтерв’ю й отримати свідчення прем’єр-міністрів та багатьох інших впливових членів уряду, військових і розвідувальних служб країни. Іронія в тому, що всемогутній «Моссад» доклав чимало зусиль до того, щоб ця книжка не з’явилась на світ. На щастя, саме ця «операція» «Моссаду» виявилась невдалою. Книжка все ж вийшла, і в ній цікаво все, включно з примітками.

ПРО АВТОРА РОНЕНА БЕРҐМАНА

Ронен Берґман — постійний кореспондент із військових і розвідувальних питань Yedioth Ahronoth, найбільшої щоденної платної газети Ізраїлю, а також позаштатний кореспондент журналу New York Times, де він пише про розвідку, національну безпеку, тероризм і ядерні проблеми. Берґман — автор п’яти документальних бестселерів на івриті.

ВІДГУКИ НА ЕЛЕКТРОННЕ ВИДАННЯ «ВСТАНЬ І ВБИЙ ПЕРШИМ. ТАЄМНА ІСТОРІЯ ЛІКВІДАЦІЙ ВОРОГІВ ІЗРАЇЛЮ»:

Поєднуючи історію та журналістські розслідування, Берґман ніколи не випускає з уваги етичні питання, які виникають, коли держава, заснована як притулок для людей без громадянства, які були об’єктами геноциду, вирішує, що їй потрібно вбивати, щоб вижити. New York Times

Ця дивовижна розповідь про ізраїльські програми цільових убивств — продукт майже восьми років дослідження того, що є, мабуть, найбільш таємничим і непроникним розвідувальним співтовариством у світі. Берґман, журналіст-розслідувач і військовий аналітик, опитав сотні інсайдерів, зокрема вбивць, і отримав тисячі секретних документів. New Yorker

Ронен Берґман безперечно детально виклав історію та масштаби використання Ізраїлем позасудових вбивств як інструмента оборони та зовнішньої політики. Його матеріал яскравий і сенсаційний, але він веде його стабільним курсом, навіть зупиняючись, щоб обговорити ефективність і моральність своєї теми. Результат — переконливе чтиво незалежно від вашого погляду. Джон ле Карре

ЦИТАТИ З ЕЛЕКТРОННОЇ КНИГИ:

Уроки, які нові євреї Палестини винесли з Голокосту, полягали в тому, що єврейський народ завжди буде під загрозою знищення, що у справі захисту євреїв не можна покладатися на інших і що єдиний спосіб захиститися — це мати незалежну державу. Народ, який живе із цим відчуттям постійної загрози знищення, вдаватиметься до всіх можливих заходів заради безпеки і не надто зважатиме на міжнародні закони й норми, якщо взагалі зважатиме.

 Ізраїль — це «ракове новоутворення, це заразний мікроб, — сказав він у телевізійному інтерв’ю, — передовий імперіалістичний гарнізон у серці арабського та ісламського світу. Це суспільство війни, войовниче суспільство бійців, як чоловіків, так і жінок. У цьому утворенні немає цивільниого суспільства». Сенс був ясний: усі ізраїльтяни, незалежно від віку чи статі, є законною мішенню для джихаду.

 Ізраїльтяни були здивовані тим, як швидко Мугніє зміг організувати атаки в Туреччині та Аргентині. Лише згодом вони дійшли висновку, що він спланував ці операції і, без сумніву, багато інших заздалегідь, за роки до того, щоб реалізувати їх лише тоді, коли виникне нагода. Поглиблене розслідування, яке провели «Моссад» і антитерористичний центр ЦРУ, показало, що загін, який організував вибух в Буенос-Айресі, був одним із сорока п’яти «сплячих» осередків, які створив по всьому світу, зокрема в Європі та США, «спеціальний дослідницький апарат — підрозділ 910» «Хезболли». Це кодова назва таємного елітного підрозділу ополчення, що складався з двох-чотирьох сотень найкращих і найсильніших бійців, більшість із яких пройшли підготовку в Ірані у бригадах «Аль-Кудс» Корпусу вартових революції.

 Людиною, якій Насралла наказав запроваджувати нову політику, був військовий командир «Хезболли», Імад Мугніє, «екстреміст, психопат без гальм», який тринадцять років тому розбивав коліна бейрутським повіям і торговцям наркотиками; партизанський ідеолог, який створив ісламський джихад і посилав смертників із вибухівкою підривати казарми та житлові будинки, зайняті американськими, французькими й ізраїльськими військовими та дипломатами; привид із фотографії поганої якості, якого ізраїльтяни не тільки не змогли вбити, а бодай знайти на початку вісімдесятих. «Він, а не Насралла, відповідав за розбудову військової сили “Хезболли”, з усією повагою до натхенних виступів Насралли на телебаченні, — розповідав Меїр Даґан. — Саме через нього та групу близьких до нього бойовиків організація стала стратегічною загрозою для Держави Ізраїль».