Павло Вишебаба

Електронна книга «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене»

Name: Електронна книга «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене»
Brand: Видавництво Однієї Книги
SKU: 628843
Price: 175 UAH
Availability: OutOfStock
Rating: 4.8 (9 reviews)

Артикул: 628843

Електронна 175 грн

epub

Немає в наявності

Наш Формат

4.8

Вподобайки

Книги українських воїнів

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Художня література
Автор	Павло Вишебаба
Видавництво	Видавництво Однієї Книги
Рік видання	2023
ISBN	978-966-989-106-8
Кількість сторінок	120
Мова	українська
Художник/ілюстратор	Іван Шкоропад , Юрій Шаповал

Категорія

Електронні книжки

Павло Вишебаба - «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене»

Ціна

175 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

На книжкових полицях

Українські автори (135)

Дивитись всі

Про електронну книгу «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене» від автора Павло Вишебаба: опис, факти, цитати

Друге видання дебютної книги Павла Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну». За висловом поета і редактора цієї збірки Івана Малковича, небагато поетів так стрімко вривалися в літературу. Своїми віршами Павло Вишебаба привернув давно небачену увагу до української поезії: декламація автора набирає мільйони переглядів у соцмережах, про вихід нових текстів пишуть у ЗМІ, вірші Вишебаби читають у прайм-тайм на центральних телеканалах, їх кладуть на музику та озвучують на проукраїнских мітингах по всьому світу різними мовами. Для багатьох ці тексти стали літописом почуттів українців у режимі онлайн, а Вишебаба — поетичним голосом часу.

Перший тираж цієї книги вийшов наприкінці 2022-го року. Наклад у 15 тисяч примірників був придбаний читачами менше ніж за 15 днів. Другий тираж доповнений новими віршами, ілюстраціями та оповіданням «Марсіани».

Відгуки про електронну книгу «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене»

Владислава Бушкевич 25.11.2024 13:13

Пишіть, будь ласка, пишіть

Збірка віршів, яку мені складно рецензувати через її болючу відвертість. Уже після читання передмови мої очі зволожилися від сліз. Це занадто щиро, відверто й відкрито.

Павло Вишебаба, наче вишиваючи словами, створює поетичний візерунок у моїй пам’яті. Його рядки торкаються серця. Гра настроїв, глибина почуттів та тема війни — усе це знаходить відгук у душі. Автор майстерно передає переживання та емоції військових. Ніжність, захоплення та співчуття — саме це я відчувала, вчитуючись у його неймовірні вірші.

Тема любові подана вишукано та з відчутним теплом, як цінність, сенс буття, сенс існування на цій землі. Турботливі прояви любові до жінки та доньки не потребують коментарів — вони промовляють самі за себе. Це досконала поезія людини з великим серцем, наповненим світлом і коханням.

Філософські роздуми є доречними. Незважаючи на важкість тематики, вірші занурюють в атмосферу ніжності та гармонії. Для мене найголовнішим у цій збірці поезій стала надія. Дякую автору за кожне слово.

У книжці є QR-коди, які ведуть до записів віршів у виконанні автора на YouTube. Це додає глибини сприйняттю його творчості.

Талант Павла Вишебаби безсумнівний. Його манера письма та стиль заворожують.
Оформлення книги — ідеальне.
Ілюстрації — прекрасні.
Рекомендую.
Це мій фаворит. Відповісти

0 0

Бондар Ірина 15.10.2024 15:44

Книга «Тільки не пиши мені про війну. Видання друге, доповнене», автор Павло Вишебаба. Це неймовірна книжка неймовірно талановитого автора. Його вірш «Доньці» перекладений багатьма мовами світу, і несе народам інформацію про нашу країну, про наш народ, який так любить і захищає своїх дітей. Я була присутня на презентації цієї книжки в «Книгарні Є». Від автора, від того, як він спілкується, як він читає свої вірші, йде потужна енергетика. Він не просто передає читачам любов до своєї країни, він захищає її зі зброєю в руках. Справжня позиція справжнього чоловіка. З болем в душі читається його вірш «Побратимові». «Замість сповіді» дозволю собі процитувати: «Отче, я лише людина, як і ти, віру втратив, і не буду прикидатись. Я досяг такого рівня самоти, що сповідуватись, певно, вже не здатен». Я просто залюблена в його вірш «Картини». Це дивовижний погляд на людину, на любов, на ситуацію «тут і зараз». «Кохались так, що падали картини…» - це такий згусток енергії, що словами не передати! Зворушливе оповідання «Марсіани» - це не тільки про сьогодення, про війну, це і про майбутнє, про наших дітей. Дякую київській бібліотеці – Центральна бібліотека Солом’янки імені Григорія Сковороди. Відповісти

0 0

Maksym Botvinnikov 28.07.2024 18:22

Ця збірка віршів бере за душу з такою, силою та міццю що на очі навертаються сльози.

Кожен вірш це стовідсоткове попадання у душу, у серце. Ти втуплюєшся в нікуди, щоб усвідомити кожен рядок. А потім ще раз перечитуєш. Ворушиш губами, повторюєш слова. Вірші передають реалії, емоції сьогодення.

Збірка складається з різних віршів, як за темпом, ритмом так і побудовою, римуванням. Саме це привертає увагу до автора, до його бачення світу, до його душі.

Багата мова віршів дає натхнення, дає якийсь заряд. Я навіть не можу висловити свої почуття. Це поезія щирості, чесності, болю, гніву.

Деякі вірші зачепили більш. Й це нормально. Для кожного читача є свій особливий вірш. Але кожне слово, кожний рядок написаний серцем, в якому повно болі, любові, тепла. Кожен вірш насичений особливим сенсом, глибиною, світлом та силою.

Ці неймовірні вірші дають надію, через сум та біль.

Талант автора розкривається миттєво, з першого ж вірша. Мені здалося що Павло писав не тільки від себе, від свого внутрішнього я, а ще від кожної людини, яка на собі відчуває війну.

Дуже вразили вірші «Спрага»,« Місто химер», «Руїни Бога», «Колискова», «Хокку», «Ерл Грей»
Деякі рядки з віршів

*****

Як замовкнуть усі автомати

і розчуємо врешті весну,

як же спрагло ми будем кохатись,

щоби змити із себе війну,

розчинити її клятий запах

у солоному потові вдвох.

Я по мушках, по зоряних мапах

вивчу всю, як створив тебе Бог…

*****

Якщо ти знімеш тіло, наче плащ,

залишаться твої туга та плач,

мізерні радощі, загублена дорога.

Залишиться одне — руїни Бога…

*****

Тільки не пиши мені про війну,

розкажи, чи є біля тебе сад,

чи ти чуєш коників і цикад,

і чи повзають равлики по в’юну.

Як у тих далеких від нас краях

називають люди своїх котів?

Те, чого найбільше би я хотів,

щоб не було смутку в твоїх рядках…

В кінці книги є невеличке, але неймовірне оповідання« Марсіани»
А ще чудове оформлення і малюнки.
Цікаво було знайомитися з біографією Павла. Як же багато зробила ця неймовірна людина. А ще я послухав вірші в його виконанні. Це було приголомшливо.

Я вважаю, що цю книгу повинен прочитати кожен, хто небайдужий до творчості сучасних українських письменників, які пишуть про дійсно важливі речі сьогодення.
А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях. Відповісти

0 0

Рубцов Ігор 30.10.2023 21:28

Допустіть мене до укладання шкільної хрестоматії! Допустіть! В тій частині, що стосується сегменту української поезії нинішнього періоду. Я заповнюю нотатник пам’яті новими іменами: щороку кілька імен, знати які вкрай потрібно школярам. Ці імена вони понесуть в життя. Властивості пам’яті такі дивні! Вивчені сорок років тому вірші час від часу спливають майже неушкодженими пластами і я готовий процитувати, блін!, драного маяковського, але не пам’ятаю як слід навіть свої дилетантські рядки. А у вас не так? Школярі мають вивчати поетів і поетес, які увічнюють нашу добу вчора, сьогодні, робитимуть це завтра. Нехай через пів століття мої хрестоматійні автори перейдуть до розділу українських класиків. Буду чесним, в моєму списку є знайомі і друзі. У нас називається це «по блату»? Тоді питання хрестоматійності відкладу на потім. Зараз відгук про збірку Павла Вишебаби. Він не є навіть моїм знайомим, тому закликаю вгамувати думки про заангажованість. Що він – мій земляк, ні слова! Тсс! Є вірші – вони об’єктивніші.
Інформацію про автора я черпаю з різних джерел: з інтернету (як же без нього?), від шанувальників, навіть через треті, так би мовити, руки від моїх друзів – його знайомих. За рамками допису залишу біографічні дані, хоч і вони представляють інтерес шанувальників Павлової творчості. Не уникну тільки єдиної деталі з яскравих спогадів, які сам поет переніс на сторінки книжки. Уривок з віршу «Двірник». Самі здогадайтеся, хто цей двірник?
«Мої думи легкі опадають, мов ті листки,
і всього лиш: зібрати до купи їх і змести.
Знову сиплються зверху, заледве змахнути встиг.

Двірники умивають із відер обличчя міст,
зістригають щетину газонів, стирають млість.
Ми готуємо форму, щоб інші вкладали зміст.»
Хочеться дати можливість вам самим коментувати такі слова. Чи не правда, вони викликають алюзії, здатні в нас зворушити питання: від свого імені до себе самого. І не подумаю багато писати від свого імені, а просто дам більше місця рядкам автора, воїна, в якого навіть тематика війни спонукає до глибших, ніж гнів або співпереживання роздумів.
«Війна – найбільш невмілий архітектор,
що має здібність тільки до руїн.»
Ось так висловившись, Павло Вишебаба оголює ліричну душу. Чи не створений він оспівувати кохання? Натомість, пише як бачить і відчуває. Він вміє, крім настрою, намалювати пейзаж очима вимушеного баталіста. Як не згадати українського художника вірменського походження –Айвазовського? Бачили його твори? Авжеж! Красиво? Велично? Але ж про стихію, трагедію, війну, смерть! А тепер уривок із віршу «Вирок ночі» автора Павла Вишебаби:
«Уночі невідомо за ким калатають дзвони,
уночі наші ріки й струмки не такі червоні,
павутиння пітьми зашиває в будинках діри,
і цього нам достатньо, щоб мати ще крихту віри.»
Якщо ми – мирняк, бачимо частину наслідків того, що кожного дня постає перед очима захисників і то, бачимо якісь локальні руїни десь на Київщині чи деінде, а більше – через телевізор, то на скільки треба помножити емоційний вплив повної картини, додавши в неї портрети близьких нам людей, за кого вже проголосили вічну пам’ять?
«Український світанок зійде над Донецьким кряжем,
хтось із нас неодмінно до ночі в цю землю ляже.
Тільки думка майне, як заправиш в ріжок набої,
що ти жив, як простий чоловік, а помреш, як воїн.»
І ще трохи замальовок із книжки з такою невідповідною назвою: «Тільки не пиши мені про війну». Уявна невідповідність. Насправді, назва збірки – це про інше. Тут із пам’яті шкребуться рядки з листів майже сорокарічної давнини. Листи з війни. З іншої, якій я дам характеристику колись в майбутньому дописі. Як факт: солдати писали матерям про хороше харчування, дружбу і всіляку лабуду позитивного характеру. Що з тієї війни літаками возили цинкові ящики із залишками військових, не писав майже ніхто. Хіба хтось із штабних. Ну а правда… Яку правду писати рідним додому? Нехай вона поки що збережеться у віршованій формі. Це ж мистецтво?
«Дім твій іще не засипав град,
не змила фосфорна злива,
мила, ти вичерпала ліміт
на власне різдвяне диво.
Сядь без вагань, хоч в який вагон.
Якщо це направду доля,
вас ще зведуть і сплетуть удвох
вузли залізничних колій.»
Я не п’ю модних енергетичних напоїв, коли батарейки сідають майже до нуля: книжки підзаряжають мене до верхньої рисочки. Такі книжки, як збірка цієї нехитрої філософії. Талант мого народу живить мене і я – його часточка. Тому, наостанок кілька слів про нас всіх:
«Під дике ревіння сирени
розноситься звістка кругом
по землях, ба більше – по венах:
Народ ся рождає, славімо його.»
Круто? Павло Вишебаба!
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Інші книги автора

Схожі електронні книги

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"