Євгенія Кузнєцова

Електронна книга «Спитайте Мієчку»

Name: Електронна книга «Спитайте Мієчку»
Brand: Видавництво Старого Лева
SKU: 621914
Price: 140 UAH
Availability: InStock
Rating: 4.5 (7 reviews)

Артикул: 621914

Переглянути фото книги

Паперова 300 грн

Електронна 140 грн

epub

mobi

Книга в наявності

Goodreads

4.28

Наш Формат

4.5

Вподобайки

323

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Художня література
Автор	Євгенія Кузнєцова
Видавництво	Видавництво Старого Лева
Рік видання	2021
ISBN	9786176798552
Мова	українська

Категорія

Електронні книжки

Євгенія Кузнєцова - «Спитайте Мієчку»

Ціна

140 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

На книжкових полицях

українська література (570)

Про електронну книгу «Спитайте Мієчку» від автора Євгенія Кузнєцова: опис, факти, цитати

Що робити сестрам, яким так легко загубитися у власних думках і бажаннях у великому місті? Все наче й добре, але хочеться поставити життя на паузу, хоча б до вересня, та повернутися у місце свого дитинства. Заплетені стіни старого будинку відгороджують від усього світу з його безліччю питань, а бабуся Тея нічого не запитує, зате завжди поруч.

Але літо час не спиняє: на порозі будинку з’являються люди з колишнього, теперішнього і майбутнього життя. Всі у цьому домі — і самі сестри, і бабуся, і індійська кузина, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені — на порозі змін. Літо іде, ростуть гарбузи на експорт, розмови не стихають, а проблеми і рішення біжать наввипередки.

Відгуки про електронну книгу «Спитайте Мієчку»

Оксана 02.11.2024 22:28

«Книга Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» — це історія, яка щемливо торкається душі. Це історія з моментів життя, які проживав певно кожен із нас. І коли усе начебто нормально, але буває так хочеться просто поставити поточне життя на паузу і сховатися в місця свого дитинства, там, де бабуся поруч, де кожна річ знайома, дорога і рідна. Гортаю сторінки –і спливають власні спогади про літні канікули в бабусі, в казковому світі, де лагідні руки і слово любові, де піклуються про тебе і так затишно і спокійно в кожному куточку оселі. За сюжетом книги , події відбуваються в будиночку, де переплелися жіночі долі різних поколінь, про літо в домівці,в якому зібралися усі — і сестри, і бабуся, і далека кузина, що приїхала з Індії, і розгублена мама, і навіть рудий кіт без імені, і всі вони водночасі стоять на порозі змін, в будиночку, де а старі та нові історії сплітаються в одну, а довгі літні розмови в колі рідних людей не мають меж. Хоча і відчуваєш, як час невпинно прямує вперед, але так хочеться втримати кожну мить , бодай в пам’яті, бо вона така особлива, така справжня. Книга неймовірно душевна й тепла, нагадує нам про важливість простих речей: рідного дому, родинних зв’язків і прийняття себе. Після цієї книги хочеться подзвонити рідним, повернутися до своїх спогадів, знайти тепло у дрібницях і просто побути собою. «Спитайте Мієчку» — це книга залишає слід у серці, якому потрібні такі історії про сім'ю, любов і літо. Дуже рекомендую всім, хто шукає тепла і натхнення!
Дякую@ Центральна бібліотека Солом’янського району імені Г. Сковороди за можливість прочитати цю книгу. Відповісти

0 0

Людмила 29.10.2024 14:22

Історія рідного старого, трохи пошарпаного будинку, що заріс малиною, ожиною і плющем. Історія кількох поколінь жінок, що їдуть в цей дім як у прихисток. Що шукають в ньому сховище від своїх проблем. Історія мені сподобалась, вона просякнута життям, духом спокою і одночасно якоюсь життєвою метушнею, трохи філософська, трохи приземлена. В цій книзі є місце багатьом різним деталям, але історії жіночого роду та дому, що його виховав нерозривні і прекрасні в своїй складній простоті.

# Дякую за книгу Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди. Відповісти

0 0

Ткачук Юлія 19.10.2024 13:51

Я щойно закінчила читати цю книгу, і вона залишила дуже тепле та затишне відчуття. Історія про двох сестер, які намагаються розібратися в собі серед шуму великого міста, торкнулася мене своєю простотою і водночас глибиною. Іноді так хочеться просто втекти від всіх проблем і питань, як це зробили вони, повернувшись до будинку свого дитинства, де час наче завмирає. Особливо мені сподобалася атмосфера цього старого дому. Вона була настільки жива, що здавалося, ніби я сама опинилася там, серед цих затишних стін, з бабусею Теею, яка завжди знає, як підтримати. Всі герої — сестри, їхня мама, кузина та навіть кіт — здаються такими справжніми у своїх переживаннях і пошуках. У кожного є свої проблеми, але разом вони намагаються знайти рішення і зрозуміти, як рухатися далі. Книга залишає світлий післясмак, адже, попри всі труднощі, вона показує, що важливо залишатися поруч з тими, кого любиш, і підтримувати один одного. Літо минає, але разом із ним приходять відповіді на важливі питання життя. Рекомендую всім, хто любить душевні сімейні історії.
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янського району за цю книгу.
https://www.facebook.com/biblioteka.na.osvity
Відповісти

0 0

Крістіна 01.10.2024 15:21

Максимально проста, тепла і зворушлива. Це саме та книга, завдяки якій ви можете просто розслабитись і поринути у свій так званий «острів безпеки». Це та книга, яка повертає вас у часи безтурботності, але, звісно, має свої проблеми та їх вирішення.

Всім нам хотілося б мати такий собі остів, на якому можна сховатися від буревію життя. Для героїнь книги будинок бабусі – саме такий острів. На цьому острові затишно і всі тебе добре знають, а ще на ньому багато добра і тепла.
Впевнена, що більшості українцям ця книга припаде до душі. Атмосфера в цій книзі здається такою рідною ❤️.

Ця книга – історія декількох поколінь жінок. Таких різних, і одночасно схожих. Розгублених і мудрих, сильних і вразливих, смішних і хоробрих. Сплетених з протиріч.

Хто б не зʼявлявся на порозі будинку, їм не під силу обтяжити це місце хаосом чи драмами. Тут час має свій власний ритм, а життя приймається у всій своїй непередбачуваності.

Чудовий роман за формою та змістом, що огортає теплом і затишком, і до якого хочеться повертатися знову і знову.

Раджу цю книгу як подорожник, щоб прикладати до душі. Особливо зараз. Дякую бібліотеці ЦБС "Свічадо" за можливість поринути в світ затишних книжкових історій.
Відповісти

0 0

Мазаєва Ірина 16.01.2024 17:38

Спитайте Мієчку

Гарна книга; легко читається, якщо перестати звертати увагу на «Лілічка» та «Мієчка» де треба і не треба; ковток свіжого повітря з відчуттям, що є куди втекти. Вона просякнута літом, дитинством, згадками бігу босоніж мокрою травою, свіжістю ранку, коли ще всі сплять. Місцями відверто щемлива, подекуди прямолінійна до грубості. Ми дійсно не можемо поставити життя на паузу. Час невблаганно іде, як би ми того не хотіли. Проте надзвичайно важливо мати можливість сховатись хоч на мить. Серце не надуриш, до нього варто прислухатися. І ця книга саме про це. Найгірша тюрма - ми самі. Ніхто не визначає сценарій нашого життя, окрім нас. Безперечно складно наважитись на крок назустріч самим собі, але краще зробити і шкодувати, що зробили, а не існувати імітуючи життя. Хай місцями клішовано, проте написано цікаво. Прочитане часто викликало у мене посмішку, а то й відвертий сміх. Прекрасна художня література, в якій є ненависть до узьких. Що ще може бути краще? Стиль написання без перебільшення хороший. Приємно бачити живу мову в книзі, коли справа заходить про місцевих алкашів. Я б поставила оцінку «4.5/5». Півбала зняла за зловживання пестливими формами імен. Відповісти

1 0

Цимбал Ірина 26.10.2023 13:44

Е. Кузнєцова «Спитайте Мієчку»
Це дуже тепла жіноча книжка. В ній йдеться про звичайні житейські турботи, які трапляються в кожній родині, але далеко не завжди члени родини зможуть знайти правильний вихід і зберегти добрі стосунки між собою. Тихим спокоєм і безпосереднім чистим, без будь-яких «але» дитячим канікулярним щастям наповнювало мене читання цієї книжки. Стара хата, прогнилі дошки на терасі, старий сад – щемкі і ностальгійні спогади за тим, чого вже не повернути. На такий настрій налаштовує вже початок роману. Сюди за родинною підтримкою, рівновагою та порадою мудрої бабусі Теодори приїздять Лілічка, Марта і Мієчка. Тут вони сподіваються знайти душевний спокій і хоча б на літо забути про свої проблеми. Щоденне неспішне сільське життя, вирішення купи побутових проблем, дає змогу авторці розкрити психологічні образи кожної героїні. Заворожує атмосфера справжньої глибокої родинної емпатії, яка проявляється в кожній, здавалось би незначній дії. Взаємодопомога, готовність вислухати і зрозуміти, все створює комфортну атмосферу і у цій родині і у читача. Всі жінки різні, але їх об’єднує позитивне ставлення до життя і оточуючих. Можна сміливо порадити цю книжку як психотерапевтичний засіб через відсутність насилля, страждання та інших проявів горя. В усякому разі для мене вона такою стала.
Дякую бібліотеці Публічна бібліотека Солом’янки.

Відповісти

0 0

Ніньовська Зореслава 24.10.2023 21:53

Для мене в цій книжці не було героїнь, з якими хотілося себе асоціювати. Ну хіба з бабусею Теодорою чи Марією, які були більш-менш адекватними, себто відповідальними, в поведінці. Але в тому-то і проблема, що я в них не повірила, мої мама і бабуся так не висловлювались:
"Моя королева Теодора, — сказала Марія, повернувшись до матері".
"Рано чи пізно хтось візьме штурмом твою фортецю, — казала Марія, а сама переживала і казала своїй матері: «Мамо, Мієчка, мабуть, ніколи не пізнає любові».
В залюблену в лосось в далекому селі самотню 96-літню бабцю взагалі складно повірити, де б вона його брала.
Не повірила я і в існування загубленої серед хащів плюща, хмелю, малини хатини, де прекрасно функціонує Інтернет, пральна машина і ванна. Воно якось або цивілізація, або хащі
Пасаж про відвідини базару мене теж неприємно вразив, якийсь він "мізогінний навпаки":
"Вони йшли між рядами, де на землі лежали залізяки всіх можливих розмірів, а над ними, як квочки, квоктали мужики із розстебнутими сорочками, а деякі зовсім без них. Ряди миготіли грудьми із білим, чорним, сивим, рудим волоссям і зовсім лисі, на грудях рясніли десятки пар сосків — від блідого до темно-коричневого."
Головні ж молоді героїні видались мені малоприємними, причому кожна по своєму.
А тепер і про хороше:
1) в книжці багато гумору: "Ой, та що там я? — казала бабуся, як прийнято було казати старим людям, які любили наголошувати, що на мене кави не варіть, бо, може, я до обіду умру."
2) багато тепла і родинної любові
3) книжка коротка, не встигаєш геть занудитись цим усім.
Дочитавши я прийшла до висновку що невірно підходила до потрактування жанру книжки. По суті це українська лайт версія "Сто років самотності" Маркеса, з усім абсурдом подій та персонажів, дражливою нелогічністю вчинків, неув"язками в об"єктах. Якщо дивитись з цієї точки зору, то багато питань просто зникає сама собою і можна просто насолоджуватись паралелями з особистого досвіду і купатись в атмосфері, яка в романі дуже жива.
Дякую бібліотеці "Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ (Лесина Бібліотека)" Відповісти

0 0

Молчанова Світлана 18.10.2023 11:50

Це твір, який доторкнеться до найтонших струн вашої душі. Євгенія Кузнєцова вдало змішує літературні стилі та жанри, створюючи непередбачуване та захоплююче чтиво.
Кожна сторінка книги - це як дзеркало, що відображає різноманіття емоцій та переживання головної героїні, Мієчки. Її внутрішній світ розкривається перед читачем в унікальний спосіб, завдяки ігрі з мовою та формою тексту.
Авторка вдумливо досліджує психологію персонажів, а їхні монологи переплітаються як витончена мелодія. Мова автора легка та доступна, що робить читання приємним та легким навіть для молодших читачів. Це історія, яка тішить не лише самим сюжетом, але й теплотою та доброзичливістю, яка пронизує. Книга навчає життєвим цінностям через пригоди та взаємодію персонажів. Вдало заохочує дітей розвивати уяву, креативність та вміння сприймати світ навколо.
«Спитайте Мієчку» - це твір, який залишає за собою слід у серці та заохочує читача відкривати нові горизонти у світі слів і почуттів. Мені, особисто, припала до душі назва книги, бо прочитавши її вже виникає бажання - а про що ж треба запитати Мієчку!...
Дякую @ Центральна бібліотека Солом’янки за чудову рекомендацію

Відповісти

2 0

Ткаченко Оксана 14.10.2023 09:55

Легкий і зворушливий роман про життя як воно є. Це історія про взаємопідтримку, сімейні цінності, родину, жіночу силу та єдність, внутрішній спокій та опору на власні сили. Кожен, хто в дитинстві проводив літо в селі з бабусею, неодмінно переживе своє дитинство, читаючи цю книгу. Стара хата з садом, малиною та ожиною ... передісторія цього роману буде вам знайома.
Літо, затишок, велика родина, легкий гумор, відсутність страждань.
Сюжет роману розгортається навколо особистих доль Лілічки, Марти і Мієчки, які блукають крізь життєві перипетії, шукаючи сенс свого життя.
Сестри Мієчка і Лілічка під час літніх канікул приїжджають до бабусі Теодори, у зарослий кущами шестеро, щоб хоч на годину розслабитися і забути про свої проблеми.
- "Це шелтер, Соломіє. Це притулок для боягузів, котрих кудись несе течія, а вони не знають, куди їм треба, і просто хочуть на мить вибратись на берег і обсохнути.
Любовні перипетії героїні виявляється підлітковим. Вона не може вирішити, чи бути їй з чоловіком-аутистом, який дає їй простір, але (нібито) нічого до неї не відчуває, чи з красивим, примхливим, пасивно-агресивним незнайомцем.
Бабуся Тея казала: "Не слухай нікого. Просто роби те, що тобі подобається. Тому що ніхто не озирнеться потім і не скаже, що ти зробив щось, щоб комусь було добре, а не те, що перехопило подих."
-"Ніщо не зупиняється, хай як ми робимо вигляд, що ставимо життя на паузу. "
Ця книга легко читається і читається на одному диханні.
Дякую Центральна бібліотека Солом'янського району Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Інші книги автора

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"