Зимова єПідтримка Гроші на 18-річчя
Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Кол-центр працює щодня з 08:00 до 20:00
Побажання
Войцех Тохман

Електронна книга «Сьогодні ми намалюємо смерть»

Артикул: 631442
Електронна 300 грн
pdf
Книга в наявності
Наш Формат
5.0
4
Вподобайки
5
Характеристики
Вид Електронний контент
Тематика Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор Войцех Тохман
Видавництво Човен
Рік видання 2023
Перекладачі Андрій Бондар
Кількість сторінок 180
Мова українська
Войцех Тохман - «Сьогодні ми намалюємо смерть»
Ціна
300 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

Про електронну книгу «Сьогодні ми намалюємо смерть» від автора Войцех Тохман: опис, факти, цитати

Руанда, 6 квітня 1994 року. У країні, розділеній протягом десятиліть між двома ворожими народами, тутсі та хуту, глава держави гине в авіатрощі. Серед хуту є лише одне тлумачення: за цим стоять тутсі. Через кілька годин після смерті президента розпочалася одна з найкривавіших сторінок сучасної історії – геноцид, під час якого протягом ста днів було вбито мільйон людей.

Ані миротворча місія ООН, ані потужна присутність Католицької церкви не запобігли різанині. Світ не втручався. Довгий час міжнародні медіа ігнорували криваву трагедію цієї крихітної африканської держави. Ті, які вижили, досі намагаються впоратися з травмою. Войцех Тохман багато разів повертався до Руанди, щоб зрозуміти, як після того, що там сталося, жити разом, чи це взагалі можливо. Він спілкувався і з тими, хто вижив, і з катами та свідками.

«Сьогодні ми намалюємо смерть» – це бентежне свідчення тих зустрічей, з якого неминуче виникає запитання «Чи всі ми забруднилися тією кров’ю?».

 Про автора

Войцех Тохман – польський журналіст, репортажист. Від 1990-го до 2004 року працював репортером у Gazeta Wyborcza. У 1999 році заснував Фонд ІТАКА, який розшукує загиблих і допомагає їхнім родинам. Працює у ньому волонтером.

Разом із польськими репортажистами Маріушем Щиґелем і Павелом Ґузлінським у Варшаві заснував Інститут репортажу та репортерську крамницю-кав’ярню «Кипіння світу». Від 2010 року на радіо TOK FM веде авторську програму «Кипіння світу».

Написав десять репортажних книжок, зокрема «Сходи не палять», «Донечка», «Скажений пес», «Ти наче камінь їла», «Спів півнів, плач собак».

Двічі фіналіст престижної літературної премії Nike (2001, 2003), зокрема за книжку «Ти наче камінь їла»; «Репортер року» (1998) на думку читачів Gazeta Wyborcza; номінант на Премію ім. Даріуша Фікуса (2002); фіналіст премії Prix RFI «Témoin du Monde» Radio France International (2004); номінант на Премію ім. Ришарда Капусцінського (2011).

Відгуки про електронну книгу «Сьогодні ми намалюємо смерть»

Рубцов Ігор 20.10.2024 21:46
Своя біда завжди здається більшою. Особливо в момент, коли вона ще не відійшла в минуле, а є сьогоденням. Ми то точно знаємо, хто на планеті є найжорстокішим, підступним ворогом, існування якого обурює нас. Наскільки об’єктивним можна вважати наш погляд на світ?
По прочитанню цієї книжки я ще раз говорю сам собі: будь-яке зло є злом абсолютним, де і ким би воно не практикувалося. Не пригадую, якими заголовками рясніли ЗМІ зразка 1994-го. Якби не студентки-руандійки, з якими я і моя дружина товаришували, цікавість до чужої війни наврядчи переросла би гостру стадію, коли її безпосередні свідки гостюють на нашій кухні. Що ж, тоді, в другій половині дев’яностих, події в центральноафриканській країні і причини геноциду, який сягнув понад мільйона знищених, викликали мій активний інтерес. Цього разу, аж по трьох десятках років від часів того жахіття, на тлі нашої війни, наших закатованих, наших полонених, наших героїв, наших біженців, наших знедолених, розлучених і всіх-всіх-всіх, кому війна полоснула лезом по серцю, книжка Войцеха Тохмана стала одкровенням. Перед нею ще були дві художні екранізації за мотивами інших творів на ту ж тему – геноцид у Руанді, ну і при цьому роль таких безхребетних органів, як ООН, Червоний Хрест і інші. Виявляється, свою імпотенцію вони продемонстрували ще тоді. 2014-й і 2022-й, та й всі 10 років нашого «армагеддону» - дикі кислички, породжені неспроможностями минулих десятиліть, коли блакитні шоломи були тільки глядачами, публікою із свого обнесеного колючкою сектору. Ареною стала вся країна – Руанда.
Однак, шокуючими в книжці є не лише подробиці бійні, вчиненої одним племенем проти іншого. Станом на «тепер», коли пристрасті давно вщухли, залишається факт спільного взаємного існування жертв і катів пліч-о-пліч, коли вцілілі знають по іменах, більш того, мешкають поруч із нащадками вбивць і з самими вбивцями. Діти тих і інших, навчаючись в університеті, тісняться на одному ліжку. Ті і інші – поруч. А чи є між ними якась різниця? Антропологічна? Ні. Культурна? Ні. Мовна? Знову ж таки – ні. І тоді, в 1994-му різницею між пропуском в життя або смерть були посвідчення з позначкою «хуту» або «тутсі». Аналогії шукати годі. В країні, де соціальний статус залежить від штампу в документі, явно ігнорують історію. До набуття незалежності країною Бельгія підкинула руандійцям свиню, штучно поділивши їх на народи, чимось відмінні, тільки от чим – невідомо. Все, як завжди. Колонізатори, шукаючи всій інтерес, створили передумови для соціального розшарування. Все вибухнуло тоді, коли Руанда знаходилася в самостійному «плаванні». На додачу до всього, позиція католицької церкви, тобто, її верхівки, виявилася настільки ганебною, що...
Мушу зупинитися, щоб не розкривати наперед зміст книжки. Він важкий і історично корисний, в тому числі для нас – українців. Всі війни рано чи пізно догорають. Деякі лишають по собі тліючі рештки невирішених, або неправильно розв’язаних питань. В Руанді існують передумови, за яких можливий новий спалах насильства. Нам також доведеться будувати по війні мудру політику, враховуючи іншу природу існуючої війни. На мій погляд, наші умови та перспективи на майбутнє дещо кращі: наявна державотворча нація і чітко визначений зовнішній ворог (ще би розумно протистояти внутрішньому). В Руанді всі проблеми – в середині однієї держави. Будуючи своє, пізнавайте світ!
Дякую Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди!
Відповісти
Олександр Парасюк 08.02.2024 21:45
Славич Ірина, дякую за відгук. Але я категорично не згоден з Вами. Все це розмазування провини. Чомусь після токої бійні виявилась винна католицька церква, мабуть і всі католики заразом. Я розумію, що вони мали вплив, але геноцид зупиняти, то дуже навряд. Тобто не бельгійці, ні французи, які віками експлоатували та розділяли народи? Ні США? Які вводять війська куди та коли захочуть, а тут чомусь не захотіли. Роком раніше доречі в Могадишо, Сомалі заскакували. Хоча вони не зобов'язані. Чому церква та ООН? Просто, зручна жертва. Папа взагалі досить переоцінена особа у нинішній час. А ООН вже в ті роки проявляли абсолютну імпотенцію, які якщо висловлюють занепокоєність, то пошепки. А про провину на всіх, це розмазування провини. Так як у цього злочину є конкретні винуваті з ПІБ Відповісти
Славич Ірина
Славич Ірина 14.01.2024 17:16
У ці дні вкотре чути голос з Ватикану: він ревно молиться за спільне примирення ворогуючих народів та зміцнення між ними "братерських" зв'язків. І голос той наказує про прощення. От чи можливе і чи потрібне воно?

Руанда. Маленька держава у серці Африки. Два народи в одній країні - як Каїн та Авель: хуту - землероби, а тутсі - пастухи. Одна в них мова, одна культура, в більшості, що в тих що в тих - католицька віра. Лише зовнішність відмінна. Є таке недобре слово - "раса". Тому задовго до тих жахливих подій в хуту до тутсі визріває ненависть. Ненависть, яка переросла в 1994р. у геноцид.

Але світ проґавив той факт. Коли вбивали тутсі світ був глухий, сліпий та німий. Світ дізнався лише після закінчення кривавої різанини. Сто днів криків матерів, звуків тріскоту розрубаної голови мечете, масових ґвалтувань жінок на очах у рідних. Криваві ріки, які несли зв'язані між собою тіла дітей. Мільйон розкладених тіл тутсі. Не країна, а могильник.

Ці репортажі аж ніяк не маніфест примирення. Так чому ж поляк через 15років після геоциду в Руанді у 1994р. взявся це досліджувати? Є таке відчуття як спокутування провини, відчуття відповідальності, приналежності, не дотичне звісно.

Деякі католицькі священники в Руанді поводилися себе як демони, бравши участь у геноциді. І Ватикан усе знав про геноцид, і більше того мав важелі впливу, але не спробував припинити. Після геноциду Ватикан евакуював своїх священнослужителів з Руанди до парафій Європи, вони так і не понесли покару.

Зараз у Руанді немає родини, яку б не оминув геноцид: в одній родині вбивці, в іншій - вцілілі. Ті, хто були катами, і ті хто були їхніми жертвами й змогли вижити, живуть разом та залишаються сусідами.
Вже немає ані тутсі, ані хуту. Тепер влада Руанди проголошує ідею рівності: всі тепер руандійський народ.

Поруч із рідними жертв й далі продовжують жити вбивці, навчатися, працювати. Сьогодні вцілілий від геноциду, може їхати поруч в автобусі із своїм катом, задрімавши, покласти голову на плече винуватця. Цього не осягнути. Жертва і кат можуть бути фізично настільки близько, проте в душі ніхто не зобов'язаний нікому пробачати.
Відповісти
Жукорська Ярина
Жукорська Ярина 22.12.2023 15:42
Квітень 1994 року. Руанда.
Африканська держава, на трагедію якої усі закрили очі.
Держава, яка на власному досвіді взнала значення слова «геноцид».

Без зайвих слів. Зайвих емоцій. Зайвих коментарів. Лише найважливіше. Лише найболючіше.

А як жити далі? Життя ж триває.
І йому абсолютно все одно.

☑️ Майбутнє неможливо будувати на жалобі та сумі. І на почутті провини теж.

☑️ Хіба не байдуже, що якісь люди роки по тому зʼясують, що мене вбили несправедливо або що мене вбили справедливо. Або нічого не зʼясують.

Для роздумів. На момент геноциду в Руанді на території держави перебували миротворча місія ООН та досить потужною була католицька церква.

Так.
Ми такі.
Саме людина - найстрашніша істота на Землі.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі електронні книги
25 відомих кримських татар: від Кримського ханства до сьогодення - фото обкладинки книги
Гульнара Абдулаєва
110 грн
Рік видання: 2022
25 відомих кримських татар: від Кримського ханства до сьогодення - фото обкладинки книги
Гульнара Абдулаєва
100 грн
Рік видання: 2021
Ти наче камінь їла - фото обкладинки книги
Войцех Тохман
150 грн
Рік видання: 2022
Піяння півнів, плач псів - фото обкладинки книги
Войцех Тохман
300 грн
Рік видання: 2024
Чеснота націоналізму - фото обкладинки книги
Йорам Газоні
245 грн
Рік видання: 2024
Як бути консерватором - фото обкладинки книги
Роджер Скрутон
245 грн
Рік видання: 2024
Хакери і держави. Кібервійни як нові реалії сучасної геополітики - фото обкладинки книги
Бен Б'юкенен
285 грн
Рік видання: 2024
Ялтинські доньки. Черчиллі, Рузвельти й Гаррімани: історія про любов і війну - фото обкладинки книги
Кетрін Ґрейс Кац
245 грн
Рік видання: 2024
Чеснота егоїзму - фото обкладинки книги
Айн Ренд
220 грн
Рік видання: 2024
ФСБ підриває Росію. Федеральна служба безпеки як організатор терористичних актів, викрадень і вбивств - фото обкладинки книги
Юрій Фельштинський, Олександр Литвиненко
240 грн
Рік видання: 2023
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних