Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Кол-центр працює щодня з 08:00 до 24:00
Побажання
Павло Скоропадський

Електронна книга «Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)»

Тип книги :

epub
mobi
Книга в наявності
Goodreads
4.55
Наш Формат
4.8
11
Вподобайки
51
Характеристики
Вид Електронний контент
Тематика Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор Павло Скоропадський
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2017-2022
ISBN 978-617-7279-58-6
Кількість сторінок 456
Мова українська
Категорія Електронні книжки
Артикул 620111
Павло Скоропадський - «Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)»
Ціна
165 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Павло Скоропадський

Скоропадський. Спогади 1917-1918...
330 грн

Павло Скоропадський

Скоропадський. Спогади 1917-1918...
165 грн
445 грн
495 грн
-10%

Про електронну книгу «Скоропадський. Спогади 1917-1918 (Український переклад)» від автора Павло Скоропадський: опис, факти, цитати

Видання «Скоропадський. Спогади 1917-1918» підготувала група фахівців Інституту археографії Академії наук. Текст спогадів Гетьмана подано мовою оригіналу, з коментарями, ґрунтовною післямовою і анотованим покажчиком імен.

Тематика

мемуари, історія України, політика,

Про книгу

Йшов четвертий рік світової війни. Втомлений подіями генерал-лейтенант російської імператорської армії Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинної старшинської фамілії, ще не знав, що стане гетьманом незалежної Української Держави.

Епоха змін, яку самовбивчо наближали революціонери всіх мастей, перетворилася на апокаліпсис, війну всіх проти всіх, але Скоропадському стало духу взяти на себе невдячну ношу державного будівництва. Спроба закінчилася цілковитим і очікуваним провалом, але окремі починання гетьмана дотривали до наших днів: саме йому Україна завдячує, наприклад, Академією наук.

Для кого книга

Для якнайширшого кола читачів, усіх, кого цікавить історія України та постать Скоропадського зокрема.

Чому ця книга

У цих пронизливих спогадах постають буремні роки революції і громадянської війни та особиста драма Скоропадського, який за влучними словами Вячеслава Липинського, став українцем, тільки переставши бути гетьманом. Але, на жаль, було вже пізно: Україну охопив червоний морок з півночі. Коментарі до видання підготували Георгій Потульницький, Владлена Мараєва. Післямова — Ярослава Пеленського, Ігоря Гирича та Георгія Папакіна.

Відгуки про електронну книгу:

Мемуари Павла Скоропадського розвінчують міфи довкола його постаті. Відвертий опис діяльності гетьмана — глибоке джерело для аналізу його здобутків, помилок і трансформації політичних переконань. Відтак це повна картина переломної історичної доби, уроки якої нам необхідно засвоїти.

Леонід кравчук, перший президент україни

Павло Скоропадський — одна з найважливіших і до кінця «не прочитаних» постатей ХХ століття. Він разом зі своїм Краєм весь час перебував у транзиті — від лояльно-імперського малоросійства до модерного політичного націоналізму. На відміну від його товариша Маннергейма, гетьману не судилося побудувати суверенну незалежну державу. Але його спроба, Українська Держава 1918-го, — це цікавий історичний феномен, вивчення якого дає ключі до розуміння, чому Скоропадському не вдалося втілити свій задум в життя і чому нам так важко закінчувати розпочату ним справу сьогодні.

Вахтанг кіпіані, головний редактор «історичної правди»

Відгуки (11) Новий

Коваленко Андрій 10.09.2022 19:39
Напевно найкращий твір про період. Але по порядку
1. Автор стояв на позиції федерації Росії з Україною. Ідея явно не сподобається багатьом, але думку про "федерацію слов'янських народів" можна знайти багато де, зокрема і в роботі Кирило-Мефодіївського товариства.
2. Цей твір не про те "які всі були погані, що мені заважали". Скоропадський не ставить на мету очорнити всіх, кого тільки можна, але все ж надає кожному характеристику (у тому числі Винниченку, Денікіну та подібним персонажам, з яким був особисто знайомий)
3. Автор чітко пише про свої помилки. Критикує не лише інших, але й себе.
4. Незважаючи на трагічне закінчення, (Скоропадський тут картає як Антанту, УНС, так і самого себе) автор спогадів пише у дуже спокійному темпі.

У цілому, автор дуже гарно написав про історію, критикуючи і підтримуючи кроки та рішення, а не окремих особистостей. Якщо хочете зрозуміти Національно-визвольні змагання 1917-1921рр. - відповіді тут
Відповісти
Олександр Воронюк 08.12.2021 10:42
Є банальна істина: історію пишуть переможці. Тим важливіше читати тексти переможених. Це ще одна банальна істина.
Перед нами типовий приклад ретроспективного погляду зневажених Історією. Чим нудні їх мемуари, так це тим, що вони написані за одним сценарієм: я був вумний і красівий, але мене не зрозуміли. Такі персони постійно бідкаються на дефіцит часу, кадрів, і те, що вони стали жертвою обставин. А, отже, відповідальність за поразку лежить на всіх, окрім нас величних.
Павло Скоропадський - не виняток. Офіцер російської армії, волею обставин висунутий на спасіння Батьківщини, зі своєю місією не впорався. Як би це банально не звучало, але читаючи спогади гетьмана, не покидало жорстоке дежа-вю: українці, в яких, як відомо, на двох припадає три гетьмани, не можуть домовитися перед зовнішньою загрозою. А потім з радісним мазохізмом самі ж руйнують ті крихти державності, які були. Роблять за ворога основну роботу.
Дивує спокій гетьманових мемуарів: я намагався врятувати родіну, проте не вийшло. Ну нічого, буває, принаймні я спробував. От тільки ЯВПГ не розумів тоді, що його Батьківщини - Малоросії, з садком вишневим коло хати та ностальгією за козацькою вольницею - більше немає.
Це розуміння прийде в еміграції, під впливом Липинського Скоропадський перейде на позиції самостійництва. За це гетьману повага: на відміну від своїх лівих опонентів, він зумів піднятися над своїми помилками та не впасти до очорнення своїх вчорашніх соратників (привіт, Винниченко!). Не впав Скоропадський і в ілюзію засліплення щодо нової влади, на відміну від Грушевського. Не залишився він і впертим монархістом, як російські білогвардійські "гаспада афіцери".
На час же написання мемуарів Скоропадський переконаний, що Велика Росія та вільна Україна не суперечать одна одній, а друга є органічною частиною першої ("федерація" є одним з найбільш повторюваних слів у спогадах). Втім, це не заважає маятникові суспільної міфології сьогодні зрушити вправо: від обожнення Грушевського, Винниченка, Петлюри та інших кабінетно-вагонних державців до літаній "ах, яку державу ми втратили у 1918 році!"
І посередині не зійдешся, ми це добре сьогодні знаємо. Серединний шлях не рятує від проклятої антиномії нашої історії, а лише глибше занурює в неї: коли ми припинимо обирати між хутірським українським провінціалізмом та великоросійською імперською свідомістю?
Чим книга цікава, то це зануренням у атмосферу революції (сторінки про поневіряння Скоропадського наприкінці 1917 - на початку 1918 року читаються як добрий авантюрний роман) і точним прогнозом долі Директорії Винниченка і Петлюри. Як відомо, після повалення Гетьманату в грудні 1918 року колишні члени Центральної Ради протримаються в Києві аж до початку лютого 1919 року.
Також порадував науковий коментар та додатки - нариси українських істориків про Гетьмана, Гетьманат і долю самих спогадів.
Відповісти
Ольга Урядко 23.11.2021 10:56
А ви помічали, що 20 століття завжди проходять пробіжкою у навчальних закладах? Через хронологічний розгляд, це завжди одні з останніх тем у навчальному році чи семестрі і зрозуміло, як швидко їх подають. Власне тому я й зупинилась на цій книзі у книгарні. Перша думка була: версії про події 1917-1918рр зі слів цієї сторони я ще не читала.
Читаючи «Спогади» я все більше впевнювалась в інтуїтивному відчутті важливості розуміння тих подій для сприйняття нас сьогоднішніх. Сторінка за сторінкою у читача вимальовується образ П.Скоропадського, і це образ інтелігентної людини, ти починаєш довіряти тексту, відчувати його. Знаєте чому відчувати? Тому що, читаючи про події 100-літньої давнини ти розумієш, що сучасна наша держава не особливо просунулось за ці сто років- у нас ті ж самі проблеми з браком професійних кадрів, що можуть очолити міністерства, у нас ті ж самі проблеми з розумінням себе як окремої самодостатньої нації. У деяких частинах відчуття, що ти читаєш про наш час і це досить шокуюче.
Як на мене, у книзі досить відверто і чесно описано особисте ставлення автора до політичних подій та ситуації, що склалися, його ставлення до Росії і України - це цінно, навіть у моментах з якими читач незгодний.
Це важлива книга, для усвідомлення помилок і розуміння проблем минулого, для окреслення чіткої картини, що ми або самостійна нація і ми є, або ми й далі сподіватимемось на когось з сусідів і нічим хорошим для нас це не закінчиться. А ще розуміння, що ми повинні бути цілісні і об’єднанні, тому що, доки наші «проукраїнські» сили будуть діяти один проти одного- це буде найбільша наша проблема, особисті амбіції часто дроблять спільні зусилля і зводять їх на нівець, ми стаємо самі собі ворогами.
Закінчу словами Скоропадського: «Що б там не сталося, Україна в тій чи іншій формі буде. Не змусиш ріку повернути назад, так само й з народом, його не змусиш відмовитись від своїх ідеалів». І тут можемо відчути неприємність і не згоду у словах «чи іншій формі», а потім читаємо друге речення і схвально погоджуємось – щось подібне присутнє під час читання усіх «Спогадів».
Відповісти
Демченко Тамара 02.11.2021 12:29
Друге видання «Спогадів» П. Скоропадського здійснене видавництвом «Наш формат» через 20 з лишнім років після першого, яке побачило світ у 1995 р. Потреба в перевиданні мемуарів була викликана інтересом до постаті Гетьмана, появою низки репрезентативних досліджень сучасних вчених, що засвідчили розрив з радянськими стереотипами вітчизняної історії, сторіччям Української революції 1917–1921 рр. й, можна припустити, агресією Російської Федерації проти України, яка розпочалася у 2014 р. Мемуари П. Скоропадського, що писалися по свіжій пам’яті, є важливим джерелом для осмислення причин поразки Української Держави, усвідомлення відповідальності еліти за долю народу й державності, її ролі в боротьбі за національну незалежність.
До книги включені також три розвідки дослідників: діаспорного українського історика Ярослава Пеленського, який був головним редактором першого видання й автором передмови до «Спогадів» та праці Георгія Папакіна й Ігоря Гирича. У сукупності вони дають змогу читачеві краще розібратися як у сутності гетьманату, так і в причинах поразки революції загалом. У передмові І. Гирич чітко відзначив: «Непідготовленість людей, а особливо провідників, до випробувань боротьби за державність – одна з головних причин трагічного розвитку й завершення Української революції». Саме цей фактор став на заваді творенню «самостійної української консервативної держави», і не дозволив Павлові Скоропадському посісти таке місце в українській історії, яке «можна було б порівнювати з роллю і місцем Карла Маннергейма у фінській або Кемаля Ататюрка в турецькій історії».

“Дякую бібліотеці Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка”
Відповісти
Демченко Тамара 02.11.2021 12:51
Дякую бібліотеці @Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека імені В.Г. КороленкаДемченко Тамара, Відповісти
Ростислав 19.10.2021 18:10
Гетьман був дуже неоднозначною фігурою, він дотепер викликає захоплення одних (переважно тих, які не читали його спогадів) та глибокий осуд в інших, але це відбувається, коли розглядають всю його діяльність та весь його пройдений шлях. У «Споминах» розповідається переважно про період 1917 – 1918 років, в час його командування 34-м армійським корпусом Російської Імператорської Армії та перебуванням на чолі Української Держави. Варто відзначити щирість спогадів, у яких автор показав свої погляди і думки саме в той період, що робить їх цінним джерелом для розуміння тодішньої ситуації та мотивацію гетьмана до прийняття рішень.
Так хто ж такий Павло Скоропадський зразка 1917- 1918 ? Відповіді він дав сам, власноручно написавши цю книгу, тому тут не може бути інших трактувань, навіть якщо б декому цього захотілось.
Перш за все, він був тоді «малоросом». Тобто, перебував посередині між українцями та «великоросами» (це його термін). З однієї сторони критикував зверхнє ставлення «великоросів» до українців, але з іншої - протиставляв себе українцям: «Я люблю російську мову, українці її терпіти не можуть…. Я люблю середню Росію, Московщину – вони вважають, що ця країна огидна». Його малоросійство спричинило наступне :
1. Він противився українізації 34-го корпусу. Тобто, калмик Корнілов переконував «нащадка козаків» надати корпусу українського характеру !!!
2. Скоропадський активно впроваджував у державі «двоязичіє», захищав викладання в гімназіях та університетах російською. Саме він заборонив перевести Київський університет Святого Володимира на українську мову викладання. (Але зараз його хвалять за те, що відкрив новий український університет на «задвірках» тодішнього Києва).
3. На більшість провідних посад призначав усіляких українофобів та русскіх шовіністів. (Хоча потрібно чесно визнати, що пропонував посади й деяким українцям, але вони гидували працювати разом із «русскімі»)
По-друге, він був досить посереднім воєначальником. Майже не відвідував навіть ті військові частини, які були на службі Української Держави, а підбір офіцерських кадрів взагалі був незадовільний. Чого варте призначення головнокомандувачем військ Української Держави Федора Келлера !!! Першим кроком цього «діяча» був наказ про знищення української символіки та бюстів Т. Шевченка у військових частинах, які ще підтримували український дух. Все це описує Скоропадський з розчаруванням, але ж сам його вмовляв зайняти цю посаду ?
По-третє, Павло Скоропадський виявив себе посереднім політиком, дуже піддавався впливам. Сам розповідає, що того міністра йому порадили, за іншого «умоляли». За час перебування у владі, а це 7 місяців, відбулися аж ТРИ зміни урядів, а у третьому не знайшлося ЖОДНОГО міністра, який би підтримав незалежність України.
Ну і останнє, Павло Скоропадський – це, мабуть, єдиний керівник України за всю понад тисячолітню історію, який добровільно прийняв рішення (грамоту) про СКАСУВАННЯ ДЕРЖАВНОСТІ. Вдумайтесь ще раз – керівник незалежної держави виступає проти її незалежності. (Щось подібне хотів повторити Янукович, але не встиг).
Може виникнути запитання : «Невже нічого корисного для України гетьман не зробив?». Були і заслуги : відкриття українських шкіл, заснування Академії Наук, відкриття театрів, заснування Державного оркестру, школи кобзарів. Піднімав питання про необхідність приєднання Криму та Кубані. Але…. усього цього занадто мало, коли Українська Держава без української армії, поліції, спецслужб, без української влади, врешті-решт !
Можливо, вийшов занадто похмурий образ, але Павло Скоропадський все так і описав у своїх «Споминах». Тут не потрібно щось придумувати, сперечатись, а досить взяти і прочитати цю книгу.
(Згодом, Павло Скоропадський на еміграції, завдяки проукраїнському оточенню вже став на українські позиції, гідно виховав своїх дітей в українському дусі, хоч у сім'ї й спілкувались російською, але це вже не тема його книги «Скоропадський. Спогади 1917-1918»).
Відповісти
Грицик Наталія Василівна
Грицик Наталія Василівна 10.03.2021 16:22
Книга цікава, потрібно прочитати кожному українцеві, і зробити правильні висновки.
А щоб краще все зрозуміти потрібно прочитати потрібно щей «Спогади» Маннергейма. Чому Фінляндіі вдалося, а ми ходимо колами.
Всім рекомендую
Відповісти
Ольга 08.10.2020 13:49
Варто читати однозначно! Я б навіть вставила її в курс історії. Відчуття було, що минуло 100 років, а ми на одному місці топчемось. Цікава, інформативна і жива. Відповісти
Дубовий Василь Ігорович
Дубовий Василь Ігорович 03.07.2020 10:06
Вартісна книга. Дозволяє краще зрозуміти військово-політичний контекст творення держави часів Української революції.

Особливо цікаво було читати про збирання Уряду і розгортання міністерств, інституцій.

Мемуари дозволяють відчути політичні погляди гетьмана та зрозуміти причини його політичної поразки. Влучним коментарем до книги є твердження, що Скоропадський стає українцем вже після повалення Гетьманату.
Відповісти
Ivantsova Evheniia
Ivantsova Evheniia 12.02.2020 15:18
це книга яку варто прочитати! вона дає уявлення про події які відбувалися понад 100 років тому. також дуже цікаво простежити еволюцію поглядів даної особистості. книга захоплює з перших сторінок і не відпускає до кінця. Відповісти
Климюк Алексей Вол 29.07.2019 10:23
хороша книга Відповісти
Андрій 03.07.2019 09:44
Книжка варта прочитання.
Дивно, бачити відгук Кравчука, адже він зрадник України та комуняка руського міру.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі електронні книги

Віктор Савченко

Павло Скоропадський
30 грн
Рік видання: 2019

Данило Яневський

Грушевський, Скоропадський, Петлюра
100 грн
Рік видання: 2020

Сергій Громенко

Скоропадський і Крим. Від...
115 грн
Рік видання: 2021

Кирило Галушко

Українська Держава — жорсткі уроки....
91 грн
Рік видання: 2018
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних