| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Біографії. Мемуари |
| Автор | Шон Байзелл |
| Видавництво | Наш Формат |
| Рік видання | 2019 |
| Перекладачі | Ярослава Стріха |
| ISBN | 978-617-7682-88-1 |
| Мова | українська |
| Категорія | Електронні книжки |
| Артикул | 620670 |
Банківською карткою VISA / MasterCard
Кумедні мемуари, присвячені одному року роботи власника книгарні у маленькому містечку Шотландії.
Мемуари, книжкова справа.
«Щоденник книгаря» описує рік із життя букіністичної книгарні в Шотландії. Перед нами постають безлюдні пагорби, кілометри піщаних пляжів, мальовничі гори й вікторіанські маєтки.
Ми опиняємося в крамниці із сотнею тисяч книжок, що ледве зводить кінці з кінцями. Над нею нависає примара всюдисущого Amazon, який ще дужче розростається й витісняє маленькі книгарні. У всьому цьому маневрує Шон Байзелл, який мав шаленство та сміливість придбати крамницю й долучитися до, на перший погляд, романтичної професії книгаря. Автор розповідає про найцікавіші замовлення, про невпинні суперечки з працівниками, про розмови з найрізноманітнішими клієнтами — буркунами й натхненниками, людьми, які життя не тямлять без книжок, і тими, що шукають привід посваритися.
Книжка для найширшого кола читачів, для всіх, хто любить книжки, захоплюється мемуарами.
Ці дотепні мемуари покажуть, що професія книгаря — це не ідилія, але точно любов на все життя.
Шон Байзелл — власник однієї з найбільших букіністичних крамниць Шотландії. У 2010 році почав вести сторінку у Facebook й без прикрас розповідати про будні книгарні, а згодом написав мемуари.
У дивовижному сардонічному стилі Байзелл розповідає про повсякденну боротьбу книгаря за існування: спілкування з працівниками, вражаючу різкість клієнтів, тривогу, яку він завжди відчуває, коли проходить повз небажані книжки.
Guardian
Це мудрі й дотепні мемуари власника віґтаунської книгарні, описані дуже жваво й мудро.
Publishers Weekly
Про нові книжки
Ящики із новими надходженнями приваблюють покупців, як вогонь — нічних метеликів. Це вам будь-який книгар розкаже: хай у вас хоч сто тисяч книжок акуратно розсортовано й розставлено полицями у світлій теплій книгарні, але варто втулити в темний, холодний, погано освітлений закуток закриту коробку — і покупці налетять саме на неї.
Про «книголюбів»
По-справжньому залюблені у книгу люди — це рідкість, хоча багато хто зараховує себе до їхнього числа. Самозванців навіть вираховувати не треба: зайшовши до книгарні, вони одразу представляються «людьми книжки» й пориваються розповісти, як «люблять книжки», а ще носять футболки й сумки з гаслами про те, як вони обожнюють читати. Розпізнати їх легко: вони ніколи, взагалі ніколи нічого не купують.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Неймовірна природа та цікаві люди навколо.
Молодий чоловік на ім’я Шон Байтелл із давньою (і навіть трішки потаємною) мрією стати книгарем.
І як ви гадаєте? Мрія, звісно ж, здійснилась. Шон придбав букіністичну книгарню, яка стала справою його життя. Хто не знав - це книгарня, яка пропонує вживані книги, їх рідкісні чи старовинні примірники.
Саме ця історія лягла в основу книг «Щоденник книгаря» та «Сповідь книгаря».
І так, ці книги написані самим же власником книгарні, що лише додає їм шарму.
Вони про працівників книгарні, особисте життя Шона і як воно поєднувалось із робочою рутиною.
Це відверта сповідь про усі підводні камені такого бізнесу, як маленька книгарня, про покупців (іноді хороших, іноді не дуже). Про те, як торговий велетень Amazon постійно «дихав у спину» підприємливому Шону. Про організацію масових читань, запрошення авторів та авторок для привернення уваги до книгарні. Про поїздки за новими книгами, які знайти ох як не просто.
Особисто для мене цінність книг полягає у тому, що вони пронизані гумором, іронією та щирістю.
Читаючи їх, я відчувала себе там, у книгарні, спостерігаючи на власні очі описані ситуації.
Книги дають можливість насолодитись чимось новим, не схожим на інше.
Для підтвердження моїх слів хочу навести декілька цитат з книг, які у мене викликали сміх (увага! цитування може бути не на 100% точним):
- «Об 11 годині до прилавка підійшов покупець з картами Ірландії і зажадав від мене, щоб я називав роки, в які ці карти були випущені. Потім він почав одне із цих жахливих оповідань: «Дайте я вам розповім, навіщо я шукаю старі карти і книги про цей регіон. Я вивчаю сімейну історію, і мій прадід ... » І так п'ять хвилин, перш ніж я зміг сказати, що на картах не вказана дата, проте вони, ймовірно, були випущені близько 1910 року. Треба зробити собі маску, де на лобі великими літерами буде написано: «МЕНІ НЕ ЦІКАВО», і надягати її, коли в майбутньому знову виникнуть подібні ситуації.».
- «… знайшов англо-французький розмовник видавництва Collins. Гарненька же вийде відпустка у Франції, якщо тобі там раптом знадобляться всі наступні фрази:
Хтось упав у воду.
Ви вмієте накладати шину?
Її збила машина.
Допоможіть мені нести його.
Мені потрібно зробити рентген.
Залиште мене в спокої! Мені це не подобається.
Покоївка ніколи не відповідає на мої дзвінки.
Я був тут в 1940-му році. На цьому місці було розстріляно 11 заручників.»
У цієї книгарні, до речі, є офіційний вебсайт https://www.the-bookshop.com/, а за інформацією Вікіпедії вона є найбільшим в Шотландії букіністичним магазином вживаних книг (понад 100 тисяч примірників), який офіційно визнано «національним книжковим містом». Відповісти