Вид | Електронний контент |
Тематика | Художня література |
Автор | Кейт Аткінсон |
Видавництво | Наш Формат |
Рік видання | 2022 |
Оригінальна назва | A God in Ruins by Kate Atkinson |
ISBN | 978-617-7513-69-7 |
Кількість сторінок | 416 |
Мова | українська |
Банківською карткою VISA / MasterCard
Володар престижної британської нагороди Costa Book Awards у номінації «Найкращий роман»
Одна з найкращих книжок 2015 року за версією Time, Washington Post, The Chicago Tribune, The Seattle Times, Kirkus та інших
Художня література, драма, сучасна британська література, історія, війна.
«Руїни бога» — це драматична історія Тедді Тодда — поета, героїчного льотчика, батька й турботливого дідуся, який пережив війну й бачив багато такого, що не передається словами. Проте зрештою виявиться, що всі воєнні перипетії, крізь які пройшов Тедді, і близько не дорівняються до тих проблем, які чекатимуть на нього в майбутньому.
Для усіх поціновувачів якісної сучасної психологічної прози.
Цьому роману Кейт Аткінсон вдалося повторити гучний тріумф книжки «Життя за життям», яка отримала Costa Book Awards у 2013 році. Попри те, що в «Руїнах бога» немає містичної лінії, цей твір так само захоплює, інтригує та демонструє винятковий талант авторки, яку критики називають однією з найкращих англомовних романісток нашого часу.
Кейт Аткінсон — британська письменниця, нагороджена Орденом Британської імперії, тричі лауреатка престижної літературної премії Costa Book Awards. Кейт Аткінсон — рідкісний приклад авторки, яка пише як серйозну, так і жанрову літературу. Її книжки отримують визнання поважних критиків та водночас стають міжнародними бестселерами.
Це насправді віртуозний і свіжий виступ романістки, яка, здається, зовсім не боїться величезних завдань, поставлених перед нею. The New York Times
«Руїни бога» разом зі своїм попередником «Життя за життям» є найкращими творами Аткінсон і доказом того, що її стиль, який кидає виклик жанру, продовжує вражати. Τhe Guardian
Звісно, красу не пояснити. Краса просто існує й або розчулює тебе, або ні. Його сестер — Памелу й Урсулу — краса розчулювала. А старшого брата Моріса — ні. Братик Джиммі був для цього ще замалий, а батько, можливо, застарий. У батька, Г’ю, був грамофонний запис «Злету жайворона», вони зрідка слухали його недільними вечорами. Пісня була гарна, але не настільки, як у самої пташки. «Завдання мистецтва, — пояснювала, ба навіть повчала Сильвія, його мати, — передавати істинну природу речей, а не бути істиною». Її батько (дідусь Тедді, давно покійний) був славетним митцем, і це давало матері право авторитетно висловлюватися про мистецтво. І, напевно, про красу. Мати говорила про Мистецтво, Істину та Красу виключно з великої літери.
П’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот сімдесят три загиблі з Бомбардувального управління. Сім мільйонів загиблих німців, зокрема п’ятсот тисяч убитих протягом бомбардувань союзників. Шістдесят мільйонів загиблих у Другій світовій війні в цілому, включно з одинадцятьма мільйонами, вбитими протягом Голокосту. Шістнадцять мільйонів у Першій світовій війні, понад чотири мільйони у В’єтнамі, сорок мільйонів під час монгольської навали, три з половиною мільйони протягом Столітньої війни, падіння Риму забрало сім мільйонів, Наполеонівські війни забрали чотири мільйони, двадцять мільйонів — Тайпінське повстання. І так далі і так далі і так далі, аж до райського саду, аж до Авеля, якого вбив Каїн.
Усі ненароджені пташки, всі непроспівані пісні: вони можуть існувати тільки в нашій уяві.
Одна з них належить Тедді.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%