Тоні Джадт

Електронна книга «Після війни. Історія Європи від 1945 року»

До побажань

(349 вподобайок)

Тип книги:

Паперова 720 грн

Електронна 399 грн

Garage Sale 612 грн

epub

mobi

Книга в наявності

Goodreads

4.37

Наш Формат

4.8

Вподобайки

349

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор	Тоні Джадт
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2020
Оригінальна назва	Postwar: A History of Europe Since 1945 by Tony Judt
Перекладачі	Катерина Зарембо
ISBN	978-617-7866-16-8
Кількість сторінок	928
Мова	українська
Серія	Топ-30 найчастіше скачуваних книжок
Категорія	Електронні книжки
Артикул	621399

Тоні Джадт - «Після війни. Історія Європи від 1945 року»

Ціна

399 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

10% з кожної проданої книжки видавництва "Наш Формат" ми передаємо на книжки для ЗСУ

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.

РАЗОМ ДЕШЕВШЕ

Жанри та теми

Історія (1307)

History (112)

Вибір читачів 2022 (834)

Про електронну книгу «Після війни. Історія Європи від 1945 року» від автора Тоні Джадт: опис, факти, цитати Postwar: A History of Europe Since 1945 by Tony Judt

Відбиток епохи на 900 сторінках.

Тематика

Всесвітня історія, політологія, Європа, євроінтеграція.

Про електронну книгу «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадта

Якщо сучасні автори видають книжки за три місяці, то Тоні Джадт присвятив своїй праці 10 років. Він дослідив джерела 6 мовами, розглянув історію 34 країн і написав понад 900 сторінок тексту. Ось чому його працю називають наймасштабнішим дослідженням повоєнної Європи.
У ній Джадт прискіпливо розбирає, як Друга світова змінила континент — географічно, політично, інтелектуально й економічно. Він описує трансформації, що відбулися за 60 років миру, і як вони вплинули на становище різних країн. На відміну від інших дослідників, Джадт не зациклюється на Західній Європі, а присвячує увагу і Східній. Тому з видання ви довідаєтеся про минуле не лише «зіркових держав» — Німеччини, Британії чи Франції, — а й менш популярних.

Для кого книга

Для широкого кола читачів, всіх, хто хоче розібратись, як змінились європейські країни після Другої Світової війни, та осмислити як переваги й здобутки процесу європейської інтеграції, так і його недоліки та обмеження .

Чому варто купувати цю електронну книгу?

Очима британсько-американського історика ви поглянете й на українське минуле: вбивство Шухевича, голод 1946-го, трагедію в Бабиному Яру тощо. А також дізнаєтеся, який шлях долали різні країни до євроінтеграції та що потенційно чекає на нас.

Про Тоні Джадта

Тоні Джадт — британський та американський історик, автор численних дocлiджeнь з новітньої icтopiї Євpoпи. Заснував Iнcтитут Еріха Марії Peмapкa пpи Нью-Йopкcькoму унiвepcитeтi та виклaдaв у Кeмбpиджcькoму, Кaлiфopнiйcькoму й Oкcфopдcькoму унiвepcитeтax. У співавторстві з Тімоті Снайдером написав книжку «Роздуми про ХХ століття».

Електронні книжки на схожу тематику

Відгуки

Це один з тих книжкових шедеврів, котрий кожна інтелігентна людина має прочитати бодай раз. А тим, хто ставить перед собою складні питання про минуле й сучасне, доведеться її перечитувати не раз.

Ярослав Грицак, доктор історичних наук, професор УКУ, почесний професор НаУКМА

Це, можливо, найкраща книжка про історію Європи після Другої світової війни. Якщо у вас є час тільки на одну працю із цієї теми — це точно вона. Завдяки їй ви зрозумієте, як Європа стала такою, якою є, і що її чекає в майбутньому.

Володимир Єрмоленко, філософ, письменник, директор з аналітики «Інтерньюз-Україна», викладач НаУКМА

Цитати з книги «Після війни. Історія Європи від 1945 року» Тоні Джадта

Про злочини Червоної Армії на окупованих землях

Контраст між Росією та Заходом був величезний, а під час війни він лише зріс. Поки німецькі солдати сіяли на Сході спустошення та масові вбивства, сама Німеччина процвітала — настільки, що її мирне населення дуже довго майже не відчувало матеріальної ціни війни. У воєнний час Німеччина була світом міст, електрики, їжі, одягу, магазинів та споживчих товарів, порівняно ситих жінок і дітей. Разюча відмінність від його власної понівеченої батьківщини мала здаватися звичайному радянському солдатові незбагненною. Німці скоїли в Росії страшні речі; тепер настала їхня черга страждати. Від 150 до 200 тисяч «російських немовлят» народилися в радянській окупаційній зоні Німеччини між 1945 і 1946 роками, і ці цифри не враховують невідому кількість абортів, через які жінки помирали разом з їхніми небажаними зародками.

Хто формував культуру післявоєнної Європи

Післявоєнні європейські інтелектуали поспішали і не терпіли компромісів. Після Другої світової війни із суспільної сцени зник здебільшого прошарок старших, скомпрометованих людей. На його місці постали письменники, митці, журналісти й політичні активісти, які були занадто молоді, щоб пам’ятати війну 19141918 років, але яким кортіло надолужити роки, втрачені впродовж війни наступної. Їхнє політичне виховання тривало в добу Народних фронтів й антифашистських рухів; тож публічного визнання та впливу, часто за свої воєнні звитяги, вони досягли в незвично ранньому, за європейськими стандартами, віці. У Франції Жану-Полю Сартру було сорок, коли закінчилася війна; Сімоні де Бовуар — тридцять сім; Альберу Камю, найвпливовішому з них усіх, — лише тридцять два.

Відгуки (9) Новий

Олександр Мироненко 22.07.2022 19:25

Прочитав тільки половину книжки, але вже можу сказати - все фактологічно та цікаво описано. Будьте готові поринути у світ після 1945 року та знайти багато паралелей у тому, що зараз відбувається навколо України та у взаєминах заходу та сходу. Відповісти

2 0

Побережний Олексій 21.01.2022 17:11

Щоб зрозуміти і спрогнозувати дії кремлівського ліліпутіна, треба просто прочитати історію дій його кумира, засудженого у цивілізованому світі. Зараз читаю книгу Тоні Джадта "Після війни. Історія Європи після 1945 року". Просто прозріваю від аналогій.
Ось приклад: "Поза сумнівом, з погляду Сталіна та радянських окупаційних урядів на всіх територіях під контролем Червоної армії, судові процеси та інші покарання колаборантів, фашистів І німців завжди й насамперед були способом усунути з місцевої політичної та суспільної арени перешкоди для комуністичної влади. Те саме стосувалося Югославії Тіто. Багатьох чоловіків І жінок звинуватили у фашистських злочинах, тоді коли їхньою найбільшою провиною було членство не в тому національному чи соціальному угрупованні, належність до незручної релігійної спільноти чи політичної партії або просто небезпечна популярність чи впізнаваність серед місцевого населення. Чистки, позбавлення землі, заслання, тюремні вироки і страти, які мали на меті винищення звинувачених політичних супротивників..."
Історія завжди заходить на новий виток... Відповісти

2 0

Яковенко Олександр 17.01.2022 17:33

Європа після війни - масштабна праця Тоні Джадта про історію держав післявоєнної Європи. Це історія про життя та долю європейського суспільства. Всім хто цікавиться історією і хоче дізнатися про те, як формувалась Європа після другої світової війни, однозначно, варто придбати цю книгу!
Відповісти

0 0

Анастасія Шимчук 24.12.2021 23:17

Ця книжка класна своїм масштабом і способом викладу. Вона охоплює і великі потужні держави, і ті, які були на периферії історично важливих процесів. Водночас вона не перевантажена детальною і скрупульозною історією окремих країн. Тоні Джадт наче розповідає логіку перетворення Європи повоєнної в Європу сучасну. І прочитавши цю книгу, сьогоднішні події стають більш зрозумілим, логічними, у них з'являється причинно-наслідковий зв'язок.
Що стосується способу викладу, то “Після війни” це не набір постатей і подій. Це цілісна історія Європи з 1945 року. І Західної, і Східної. Тоні Джадт поступово розгортає Європу, аналізуючи і політичну ситуацію, і економіку, і суспільні тенденції та виклики. Він показує як суспільство та інтелектуали реагували на різні зміни в різних країнах, підкреслює, що було у них спільним, пояснює, чому саме так відбувалося і що ставало причиною.
Звичайно, в книжці багато цифр і фактів, але вона не є складною для читання. Так, книжка є великою, безумовно. Бо це історія шести десятиліть цілого континенту.
Мені дуже сподобався широкий фокус викладу, такий собі зум-аут на Європу в цілому, а потім зум-ін на конкретну країну.
“Після війни” складається з 4 частин, які охоплюють 1945-1953, 1953-1971, 1971-1989 та 1989-2005 відповідно. Кожна частина складається від п’яти до семи розділів, в яких поступово розгортаються події цього періоду.
До прикладу, в першому розділі ти заглиблюєшся в розгромлену Європу 1945го. Бачиш тогочасні вилики, розумієш і логіку післявоєнного протекціонізму, і чому був потрібний План Маршалла, спостерігаєш як розвивалися і на що спиралися тогочасні політики, за рахунок чого стала можливою пізніша "держава добробуту" в Західній Європі, і як починалася “холодна війна”. Спостерігаєш як Східна і Західна Європи почали розходитися в різні боки, виходячи наче б то з дуже подібної історичної позиції. Пізніше, в 60-тих, спостерігаєш, що і на заході, і на сході були схожі тенденції - вимоги змін, невдалі революції. Трохи з іронією у 2021му дивишся на спроби лібералізації комунізму, пошуку третього шляху, провали цих змін. І на цілком логічне силове втручання Москви та як наслідок втрату ілюзій й остаточне встановлення завіси.
Тоні Джадт грунтовно проходиться по кожному десятиліттю, даючи глибокий опис, аналізуючи тенденції, роблячи неповерхневі і об'єктивні висновки. Я не берусь робити саммері на частини, бо це і складно, і зайве. Цю книжку треба читати повністю. Вона цінна у своєму масштабі і охопленні. Тут є і про те як народжувався Європейський Союз, і про мультикультурність Європи, і про мігрантів, і про футбол. Про небажання німців (і не тільки) в 40х-60х сприймати своє нацистське минуле, і про прийняття його пізніше. Про євреїв і складність європейцями визнати співучасть в злочині проти людства. Тут можна простежити як зароджувалися сьогоднішні актуальні виклики і звідки бере ноги сучасний популізм.
Мені особливо цікаво було читати про те як падали комуністичні режими і що відбувалося після них, як відновлювалася Східна Європа. Тобто про логічний зв'язок дій і наслідків, причин і результатів. Про те, що відбулося в інших країнах Східної Європи, і чого не відбулося, на жаль, у нас.
І завершуючи, скажу про Україну. Мені було її мало. Україна або входила до складу СРСР (і як окремий суб’єкт в книжці не розглядається), або не входить до складу Європейського Союзу (і як не суб’єкт “пропускає” великий шматок спільної європейської історії). Звісно, деякі факти, загальні штрихи і тенденції, що стосують України, були озвучені. Але їх було мало.
PS. українська обкладинка мені значно більше подобається за оригінальну. Відповісти

4 0

Друзенко Геннадій 01.11.2021 13:36

ВЧІТЬСЯ, БРАТИ МОЇ, ДУМАЙТЕ, ЧИТАЙТЕ...

Ця класична цитата з Тараса Шевченка якось сама собою спала на думку після прочитання "Після війни" Тоні Джадта. Я цілковито погоджуюсь з Володимиром Єрмоленком, який колись сказав: "Якщо у вас є можливість прочитати тільки одну книжку про повоєнну Європу, прочитайте "Postwar: A History of Europe Since 1945".

Насмеперед цей епос про складність та розмаїтість життя. Про відсутність простих відповідей на складні питання та багатовимірні виклики. Про те, що багато викликів, перед якими постає сучасна Україна, аж ніяк не унікальні: європейські держави не так давно експерементували з вільним ринком, приватизацією, націоналізацією та шукали modus vivendi співіснування з ментально чужими, але потужними Росією та Америкою.
Одне слово, аби не винаходити давно винайдений велосипед і не танцювати на граблях, на яких вже понабивали ґулі інші, українцям варто вивчати історію, особливо так талановито та масштабно написану, як епічне історичне полотно Тоні Джадта.
Поки читав, я напевно зробив сотні нотаток на берегах своєї електронної книжки. Дозволю собі тут нагадати (словами Тоні Джадта) урок, який історія дає українцям, одержимим боротьбою з корупцією, в якій вони бачать корінь усіх зол:
«В Італії, де по завершенні війни християнські демократи завжди мали зручні та вигідні відносини з банкірами, бізнесменами, підрядниками, міськими патронами, державними службовцями та, як часто подейкували, мафією, нове покоління молодих суддів відважно кинуло виклик десятиліттям, коли громадськість була змушена мовчати. Іронія полягала в тому, що насамперед це підкосило соціалістів, яких потягнув донизу скандал tangentopoli («міста хабарів»), після якого почалися розслідування їхнього управління містом Мілан. Партія втратила репутацію, а її лідер, колишній прем’єр-міністр Беттіно Краксі, був змушений втекти в еміграцію по той бік Середземного моря — до Тунісу.
Але справи соціалістів були нерозривно пов’язані зі справами християнських демократів, їхнього давнього коаліційного партнера. Обидві партії ще більше дискредитувала подальша хвиля арештів та обвинувачень, а їхній занепад спричинив ціле плетиво політичних домовленостей та угод, які формували італійську політику впродовж двох поколінь. На виборах 1994 року всі провідні політичні партії країни, за винятком колишніх комуністів і колишніх фашистів, були, по суті, усунені з політичної арени; єдиним, хто стабільно виграв від цього політичного землетрусу, був колишній лаунж-співак, одіозний медіа-магнат Сильвіо Берлусконі, який увійшов у політику не так щоб продовжити загальнонаціональне очищення, як щоб переконатися, що на його власних бізнес-оборудках це не позначиться негативно.»
Але найбільше мені "зайшла" цитата з Гайне, яку автор наводить наприкінці книжки:
«Сто сімдесят років тому, на світанку доби націоналізму, німецький поет Генріх Гайне виявив красномовну розбіжність між двома типами колективних почуттів:
"Нам [німцям], — писав він, — наказали бути патріотами, і ми стали патріотами, тому що ми робимо все, до чого змушують нас наші правила. Однак не варто думати, що це такий самий патріотизм, як і те почуття, що так само називається тут, у Франції.
Патріотизм француза означає, що в нього зігрівається серце, і завдяки цьому теплу воно розтягується та збільшується, тож його любові вистачає не лише на найближчого родича, а й на всю Францію, увесь цивілізований світ.
Патріотизм німця означає, що його серце скорочується і стискається, як шкіра на холоді, і тоді німець починає ненавидіти все іноземне, не хоче більше бути громадянином світу, європейцем, а лише провінційним німцем".»
Дуже хочеться, аби обираючи між "(ранньо)німецьким" та "(ідеалізовано)французьким" типом націоналізму, українці таки обрали другий. Націоналізм, в якому любов до свого відкриває двері у ширший світ, а не замикає їх на великий замок ресентименту, ненависті та підозрілості до чужого.
Дякую, Наш Формат за черговий шедевр українською! Відповісти

1 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!