Електронна книга «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга»
epub
mobi
Немає в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Біографії. Мемуари |
| Автор | Генрі Марш |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Рік видання | 2017-2022 |
| Перекладачі | Катерина Міхаліцина |
| ISBN | 9786176794578 |
| Мова | українська |
| Категорія | Електронні книжки |
| Артикул | 919582 |
Генрі Марш - «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга»
Ціна
75 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
Про електронну книгу «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» від автора Генрі Марш: опис, факти, цитати
Генрі Марш не боїться визнати: лікареві вкрай важко бути чесним, вкрай болісно говорити про свої помилки. Його нова книжка «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга» — надзвичайно особисті мемуари, що вражають відвертістю, мудрістю та літературною майстерністю.
Завершуючи свою майже сорокарічну лікарську кар’єру, автор бестселера «Історії про життя, смерть та нейрохірургію» розмірковує про сенс людського існування, про суть праці лікаря, труднощі професії й про те, чим може обернутися відчайдушне бажання продовжити пацієнтові життя за всяку ціну.
Генрі Марш — чудовий співрозмовник: випадки з хірургічної практики у Британії, Непалі, Україні перемежовуються яскравими та щемкими епізодами з його дитинства та юності, непересічними моментами професійного становлення та простими й водночас приголомшливо глибокими роздумами про те, що справді має значення.
Відгуки (2) Новий
Оксана Клименко-Міськова 13.12.2021 11:13
Друга книга Марша є більш автобіографічною та трохи сумною, бо починається з того, що він йде на пенсію, а закінчується аж зовсім сумно про смерть, невідворотність хвороб, а також роздуми про можливості обирати, як піти з життя спокійно та без страждань.
Після виходу на пенсію Марш їде до Непалу, де рівень медицини такий низький та люди настільки неосвічені, що немає ніякої можливості пояснити, приміром, що мозок помер і хоч людина наче жива, це вже не людина, а просто оболонка! Вразило боляче та неприємно, коли він згадує, про недосконалу та недоступну простим смертним якісну медицину в бідних країнах, як от Непал та Україна!! ☹ тобто, вітання, панове, нас прирівнюють до нерозвинених країн третього світу! Власне, ми вже є там, на превеликий жаль
Найбільш неприємно вразило те, як розчарував цю видатну людину наш земляк нейрохірург Ігор, якого Генрі Марш навчав більш 20 років і, який виявився невдячно егоїстичним, не здатним навчати інших, а тим більш визнавати свої помилки. В один з останніх своїх приїздів до Києва Генрі допомагав оперувати жінку , а коли відлучився на горнятко кави і перепочинок, сталась прикра і незворотня помилка , а Ігор не тільки відмовлявся визнати власні помилки, а ще й безсоромно збрехав пацієнтці, яка осліпла після невдалого втручання. Пів року по тому вже розірвавщи стосунки з Ігорем Генрі зустрів цю жінку у Львові, вона була абсолютмає но сліпа, але все ще мала надію, що зір відновииься, бо їй так пообіцяли! Генрі був шокований, щтро перепросив, і пояснив, що нажаль, це неможливо, треба вчитись жити сліпою…Якраз прово
«Колись давно я вважав нейрохірургію чимось украй вишуканим- найдосконалішим із можливих способів з користю застосувати власні руки та мозок, поєднувати мистецтво та науку. Я вважав, що нейрохірурги – це напрочуд мудрі люди, позаяк мають справу з мозком, дивовижною основою всіх наших думок та почуттів, а значить, їм відомий сенс життя. Я був молодий і просто прийняв той факт, що фізична матерія мозку продукує свідому думку та почуття. Гадав, що мозок можна пояснити та зрозуміти. Однак з віком я збагнув, що ми й уявлення не маємо про те, як саме фізична матерія породжує свідомість, думку та почуття. Цей банальний факт сповнив мене дедалі глибшим почуттям дива і водночас тривожним усвідомленням, що мій мозок здатен старіти точнісінько так само, як інші органи мого тіла, що моє Я старіє, а я навіть не знаю, за якими ознаками маю здогадатися, чи змінилось воно і як саме…» От такі думки! Сам собі та нам лікар зізнається, що кар’єру він завершує, так і не позбувшись ілюзій, однак трохи розчарувавшись, адже досі людство не уявляє усіх тонкощів, як насправді працює мозок! Хіба- яким страхітливо крихким є наше життя загалом, і людський глузд зокрема. ☹ Та все ж ця достойна людина продовжує приносити величезну користь суспільству, навіть на пенсії в такому віці і для України теж, що ще більш приємно вражає. Не один раз він вже виступав перед студентами медиками Лева і розказував, як важливо бути чесним з пацієнтом, з самим собою, як важливо визнати помилки і вчитись із цих помилок.
Також продовжує оперувати маленьких пацієнтів у Львові.
«Я розуміюсь на неврології, а отже не можу тішити себе вірою в якесь там життя після смерті, у відновлення того, що втрачаю, оскільки мій мозок з віком всихається. Знаю, дехто з нейрохірургів вірить у душу та загробне життя, але для мене це такий когнітивний дисонанс, як і надія вмирущого на продовження життя. Однак мене заспокоює думка, що моє єство, моє Я- крихке свідоме Я, що пише оці слова й так хистко плине поверхнею бездонного електрохімічного моря, в яке щоночі поринає, коли я засинаю, цей плід багатьох мільйонів років еволюції- така ж велична таємниця…»
Безмежно вдячна Маршу за ці книжки, котрі розкрили очі на деякі речі, неймовірно зацікавили темою мозку так щиро, що побігла шукати та купувати книгу про самовідновлення мозку, книгу, на яку не звертала уваги раніше!!! Також вклоняюсь та вдячна йому, як лікарю, який один з небагатьох здатен чесно і відверто на весь світ визнати свою недосконалість та помилки, чого нам всим так бракує, не кажучі про наших лікарів. Відповісти
Катя 01.09.2020 11:55
Він написав в книжці не лише про успішні випадки та врятовані життя, а й про помилки та провали. Генрі Марш на власному досвіді знає, як це, коли від твого рішення і твоїх дій залежить чиєсь майбутнє, як це повідомляти про смерть пацієнта його рідним, як це слухати їхні спогади і бачити їхнє горе.
«Ні сонце, ані смерть» – це не так про нейрохірургію, як роздуми про життя та смерть, про сенс життя і ціну помилок. Це друга книга Генрі Марша (перша «Історії про життя, смерть і нейрохірургію»). Мені подобається манера його оповіді і переклад хороший.
Відповісти
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
