Електронна книга «Найпотаємніший спогад людський»
Артикул: 632082
epub
mobi
pdf
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Художня література |
| Автор | Могамед Мбуґар Сарр |
| Видавництво | Видавництво Анетти Антоненко |
| Рік видання | 2023 |
| Перекладачі | Іван Рябчій |
| Кількість сторінок | 328 |
| Мова | українська |
| Серія | Колекція. Книжки без кордонів |
Категорія
Могамед Мбуґар Сарр - «Найпотаємніший спогад людський»
Ціна
180 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
Про електронну книгу «Найпотаємніший спогад людський» від автора Могамед Мбуґар Сарр: опис, факти, цитати
Поєднайте Борхеса і Шмітта, Альєнде і Мо Яня — отримаєте Могамеда Мбуґара Сарра. Він так само непередбачуваний і стилістично строкатий, як і його головний герой — Т. Ш. Еліман.
«Найпотаємніший спогад людський» за формою є романом-розслідуванням, та насправді це майстерний постмодерністський твір, який іронічно (а іноді й цинічно) грається сам у себе, грається в літературу. Роман зачіпає безліч тем — від кривди колоніалізму й провини Європи перед Африкою до сексуальної та інтелектуальної ідентичності на тлі війни й цивілізаційної кризи. Це водночас екзо- і езотеричний твір, який прагне ідеалу — достоту «Аламут» Бартола, — але залишається вкрай простим і гуманним.
Відгуки про електронну книгу «Найпотаємніший спогад людський»
Рубцов Ігор 20.10.2024 01:07
Як? Це все? – пройняло мене до глибини душі і я ще намагався скролити екран смартфону: раптом спливе наступна частина роману. 328 сторінок дуже красивого тексту, перекладеного неперевершеним Іваном Рябчієм – насолода, якої завжди малувато. Ви ніколи не помилитесь, якщо візьмете до рук книжку франкомовного автора, в перекладі Рябчія. Він працює над взірцевими літературними шедеврами. І цього разу ми знайомимося з африканською словесністю.
Як ти смієш? – обурено кине в очі літературознавець-француз. Сарр – французький письменник! – претендуватиме на правду якась французька академія чи там ліга. Що ж! Автор роману народився в Сенегалі у 1990-му, отже, вік – до 35-ти. Дев’ятнадцятирічним переїхав до Франції – колишньої метрополії, де й протікає його бурхливе творче життя. Два періоди життя: 19 років до того і 14 років по тому. Рідна мова? Наше колоніальне минуле має підказувати правильну відповідь. Звідси і можливі претензії щодо приналежності творчого спадку, який Сарр активно генерує. Його романи, надруковані у 2015, 2017, 2018 і 2021-му роках поповнили скарбницю Франції? Сенегалу? Принаймні, двома орденами останньої країни письменника нагороджено за підняття тем, означених у творах: джихадизм, мігранти. І от, нарешті, Ґонкурівська премія, яка існує у Франції з 1903 року за останню велику роботу Сарра – «Найпотаємніший спогад людський». Для тридцятиоднорічного (на той момент) письменника з емігрантських кіл нагорода, достойна світової уваги, особливо якщо враховувати понад столітню історію премії, якої ще ніколи не нагороджували представника так званої Чорної Африки. Сарр – перший представник того континенту на моїй пам’яті. Не можу пригадати іншого африканця, якого я колись читав. І відразу така чудова книжка!
Хоч питання якості твору в сучасному світі наврядчи залежать від приналежності письменника до певного етносу або раси, все ж таки в творчому середовищі двох країн може виникнути суперечка, як у нас не припиняють дискутувати навколо імені М. Гоголя: ким вважає себе сам автор і чиїм є насправді? Як на мене, роман дає прямий натяк на це. За авторським задумом такий собі молодий сенегалець, між іншим – письменник, опиняється в Парижі. І, як водиться, поринає в вир богемного життя серед близьких йому емігрантських кіл. Темою його творчості є суто африканські мотиви і хоча поруч із ним знаходяться не тільки земляки, а й, скажімо, поляк та деякі інші європейці, у фокус роману потрапляє його (Дьєгана Латіра Фея) випадковий зв’язок з такою ж, як він сам, мігранткою - Маремою Сіґою Д. В невеличкій зав’язочці, основа якої підозріло нагадує біографічні дані Могамеда Мбугара Сарра, від імені Дьєгана згадується його сенегальське минуле, 2008-й рік, коли головний герой роману закінчував військовий інтернат, а мріяв про поетичну кар’єру. Гортаючи підручник «Короткого викладу негритянської літератури», він натрапив на дивну анотацію, присвячену невідомому африканському автору – Т. Ш. Еліману. Події відносяться до далекого 1938 року, коли Еліман, здобувши освіту в Парижі, випустив там роман, що спричинив спочатку хвилю захоплення і непорозуміння в літературних колах. Мовляв, як це з-під пера чорного вийшла настільки чиста перлина? Але незабаром Елімана звинуватили в плагіаті і таке інше, про що я не гратиму на випередження, адже всю красу, виписану автором книжки, ви оціните тільки прочитавши її. Власне, в описанні пошуків слідів Елімана Сарр заклав біль за своїх земляків, визнання чиїх здобутків мало би відбутися тільки за однією ознакою – талановитість або геніальність, як хочете.
Що казати? Я щиро вважаю себе неупередженим щодо походження людини. Білий він чи чорний, народжений в космічній державі чи під манговим деревом – людина створена настільки мудро, що творча іскра в ній здатна запалити сильний вогонь. Але і для мене перша за життя книжка африканця (ну хто би міг подумати?) стала дивом. В ній Сарр дуже тонко, мистецьки обігрує оту притаманну метрополіям зверхність і підозрілість до повноцінного продукту, створеного... еееем... одним із тих, від кого не чекали. Правда, я відгукнувся раніше про невдалий досвід з першою прочитаною книжкою південно-корейської письменниці. Мовляв: ах, не шедевр! А чого ж чекати від Південної Кореї? Так, наче письменниця представляла всю літературу країни. Та й Нобелівський комітет цього року присудив найпрестижнішу премію підденнокорейській письменниці. І тут раптом такий яскравий болід на моєму небосхилі! Вау! Починаю ритися в інтернеті: хто він, цей Сарр? Ага, народився там-то, вчився... Аааа! Переїхав до Франції. Ось воно! О, так, це ж французька школа письма! Та ні, друзі. Я не повинен так думати. Романи Могамеда Мбугара Сарра – яскраві зірки на небі африканської, сенегальської літератури. Його рівень – рівень творчої еліти, якого досягають одиниці в будь-якій країні. І я хочу ще раз згадати ім’я перекладача, позначеного величезним талантом в роботі з красивими художніми текстами. Іван Рябчій – як знак високої проби на всіх перекладених ним творах.
Читаючи іноземні твори, я завжди намагаюся розпізнати, кому належить вінець слави або неслави, адже перекладач може витягнути дещо слабенький роман, обробивши текст за допомоги своєї літературної майстерності, або фактично знищити геніальну річ, перекладаючи послівно, тупо. Знаючи попередні роботи Рябчія, я давав оцінку М. М. Сарру. в більшості випадків навіть ми – читачі українських перекладів, за певними ознаками можемо розпізнати рівень письменника. З рештою, якщо не бути упередженим расистом, то автор отримає заслужений бал і може вивести в провідні письменники зі світовим іменем. Особисто мені би хотілося такої слави для цього молодого африканця. Закрутити настільки багатошаровий сюжет та ще й викласти його багатою, блискучою літературною мовою – варта похвали справа. Віддаю належне і рекомендую. І взагалі, я навіть витратив трохи часу, щоб пошукати в інтернеті інформацію про Т. Ш. Елімана. Залишу цю роботу охочим до досліджень. Не скажу, чи знайшов я щось, або відповім за грубі гроші. А от, між іншим, цей роман ми читаємо завдяки тому, що написано його французькою. У мене виникла цікавість, чи є в Африці письменники, чия робоча мова – це мова різних африканських племен? Чи можуть бути серед них генії, варті нашої уваги?
Сарр розплутав історію Елімана – забутого сенегальського генія від літератури. А, взагалі то, Еліман лишається для мене загадкою. Він – тільки персонаж книжки. А от автор цієї книжки – Могамед Мбугар Сарр є дійсно письменником тієї літератури, яку прийнято вважати великою. Рябчій доніс до українців красу авторського тексту, вклавши силу і багатство нашої мови – найкращої в світі. В такому поєднанні щось є. Хочете почитати?
Дякую Центральній бібліотеці Солом’янки імені Григорія Сковороди! Відповісти
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"