Електронна книга «На острові»

Анотація книги «На острові»

Проза Михайла Коцюбинського — це яскраві фарби й гострі драматичні конфлікти, а його життя — це сірі будні, нудна робота і служіння суспільству. Хай там де відбуваються події його творів — у Чернігові, в Карпатах чи на італійському Капрі, в центрі уваги письменника завжди особистість. Його цікавить людина-острів, яка переживає душевну драму, відмежовується від інших, прагнучи гармонії, і водночас шукає споріднену душу. Це окремий загадковий всесвіт, до таємниць якого письменник пропонує доторкнутися і, можливо, щось розгадати.

Про новелу «На острові» Коцюбинський писав у листі, що в ній мусить бути «трохи сонця, моря, людей та й мене». Тож і в цій книжці є сонце, море, люди і сам автор.

Детальніше про книгу

Книга «На острові» — це збірка модерністської прози Михайла Михайловича Коцюбинського. Відомий автор української класичної літератури мав дар: він бачив найпотаємніші закутки людської душі. Письменник міг занурюватися у свідомість особистості, розкриваючи її істинні мотиви, страхи та емоції. Саме це допомогло йому створювати унікальних, доволі суперечливих персонажів — своєрідних «острівців», береги яких оминають течії приглушених почуттів. Відсахнувшись від зовнішнього світу, вони вслухаються в тремтіння власного єства, щоб осягнути повноту внутрішнього спокою.

Збірка «На острові» Михайла Коцюбинського містить дванадцять творів — одвічних історій про сенс життя людей, цих незліченних самотніх архіпелагів. Тексти класика торкаються позачасових подій і ситуацій, відтак не втрачають своєї актуальності, попри зміну епох.

Емоційна насиченість і глибока метафоричність в оповіданнях Михайла Коцюбинського

В оповіданнях «Persona grata» й «Подарунок на іменини» Коцюбинський художньо осмислює природу насилля й детально розкриває процес трансформації етичних кордонів особистості. Те, що раніше було для героїв табу, згодом стає нормою, руйнуючи в них останні острівці людяності. Письменник майстерно реконструює події, які змусили персонажів змінити свої моральні орієнтири й наблизитись до духовної руйнації. В оповіданні «Лист» простежується ідеологічна контрпозиція до цих творів. Герої вбачають у насильстві останній ступінь людської деградації, а вбивство постає як моторошний злам основ буття.

Оповідання «Поєдинок» Михайла Коцюбинського відбиває трагікомічну концепцію «любовного трикутника». У цьому тексті автор фокусується на критиці удаваної гідності й лицемірних чеснот, породжених гонором та архаїчним мисленням. Класик розгортає драму втрати самоповаги, тонко передаючи складну внутрішню боротьбу персонажів.

Високі філософські постулати в новелах Сонцепоклонника

У своїй творчості письменник спирався на історії реальних людей, тому його героям і героїням притаманна така глибока психологічна переконливість. Коли малюєш гілку, потрібно чути дихання вітру — здається, саме цією ідеєю послуговувався Коцюбинський у процесі роботи над творами.

Новели «На острові», «Цвіт яблуні» й «Хвала життю» Коцюбинський пронизав рефлексіями про пошуки вічної гармонії. Персонажі історій перебувають на роздоріжжі духовного, морального й фізичного самопізнання, йдучи в пітьмі сумнівів і тривог. У кожному їхньому кроці відчувається важкість і непереборне бажання розуміння самого себе, а кожна їхня дія виточує грань нової особистості.

У почасти автобіографічній новелі «Сон» Коцюбинський оголює тривогу людської свідомості перед нескінченним коловоротом буття. Загалом концепція вічного кола повторюється в більшості текстів автора. У творі «На острові» Коцюбинський зображує міцний зв'язок між людиною й природою, а в етюді «Цвіт яблуні» говорить про невідворотність смерті й чи не вперше в українській літературі порушує проблему роздвоєння особистості на митця й людину, батька.

Потік безсмертних образів у серії «Vivat Класика»

• У ліричних мініатюрах «З глибини» Коцюбинський розмірковує про почуття людини як багатовимірну проєкцію її особистості.
• У новелі «Intermezzo» Коцюбинський шукає духовної панацеї від розчарування та зневіри.
• В оповіданні «Persona grata» письменник чітко окреслює шлях краху людини, де кожен її вибір наближає до внутрішнього падіння.
• У повісті «Тіні забутих предків» Михайло Коцюбинський вдається до імпресіоністичної техніки письма й використовує локальний колорит, щоб сповна розкрити болі героїв.
• В етюді «Лялечка» Коцюбинський порушує тему ідеалізації кохання та іронізує над грою емоцій, у якій простежується гірка мудрість про вразливість людини.