Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Кол-центр працює щодня з 08:00 до 24:00
Побажання
Айн Ренд

Електронна книга «Гімн»

Тип книги :

Паперова 190 грн Електронна 90 грн
epub
mobi
Книга в наявності
Goodreads
3.63
Наш Формат
5.0
13
Вподобайки
24
Характеристики
Вид Електронний контент
Тематика Художня література
Автор Айн Ренд
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2022
Оригінальна назва Anthem by Ayn Rand
Перекладачі Олена Замойська
ISBN 978-617-8115-18-0
Кількість сторінок 112
Мова українська
Серія Топ-30 найчастіше скачуваних книжок
Категорія Електронні книжки
Артикул 622274
Айн Ренд - «Гімн»
Ціна
90 грн

Банківською карткою VISA / MasterCard

Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
РАЗОМ ДЕШЕВШЕ
Паперова + Електронна

Айн Ренд

Гімн
190 грн

Айн Ренд

Гімн
90 грн
252 грн
280 грн
-10%

Про електронну книгу «Гімн» від автора Айн Ренд: опис, факти, цитати Anthem by Ayn Rand

Тематика електронної книги

Художня література, антиутопія, індивідуалізм.

Про електронну книжку "Гімн" Айн Ренд 

Дистопічне суспільство, у якому заборонено слово «Я», а люди не мають імен. Лячні й темні часи доведеного до безглуздя егалітаризму. Постіндустріальний світ, що з вершин технологічного поступу скотився у прірву примітивної диктатури та покірних мас, де індивідуальність — це гріх, а вільнодумство — злочин.

Проте один юнак наважився думати не так, як усі, прагнути знань, недоступних іншим, та кохати за власним вибором. Він учинив злочин, за який карають смертю: вийшов за межі задушливого «Ми», повстаючи проти системи, у якій народжених літати змушують плазувати...

Для кого електронна книжка "Гімн" Айн Ренд

Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози, жанру антиутопії та творчості Айн Ренд.

Чому ця електронна книжка

Повість «Гімн» уперше вийшла друком 1938 року, передуючи романам «Джерело» та «Атлант розправив плечі», які принесли авторці світове визнання. Цей твір — квінтесенція філософських поглядів Айн Ренд в упаковці художнього символізму та нагадування, як згубно впливають тоталітарні системи на розвиток людства

Про авторку

Айн Ренд — американська письменниця, сценаристка, основоположниця об’ єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. У 1926-му авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді, а згодом присвятила себе філософії та літературній творчості. У США її твір «Атлант розправив плечі» став другою за популярністю книжкою після Біблії (опитування Бібліотеки Конгресу 1991 року). Станом на 2015-й продано понад 30 млн примірників творів Айн Ренд.

Відгуки про книжку

«Гімн» — це галерея. У ній оживають дзеркала, де суспільство, схильне придушувати вільнодумство, нарешті стикається з особистістю, якій вдається розмірковувати про себе. — The Altas Society
«Гімн» — це майбутнє, яке чекає на світ «Атлант розправив плечі», якщо його головні герої зазнають невдачі в боротьбі. І, як припускає Ренд, — майбутнє, яке чекає на всіх нас, якщо священну цінність індивідуальності буде відкинуто або задушено. — Laissez Faire

Найкращі цитати книжки

Ми народилися з прокляттям, яке завжди спонукало до заборонених думок. Завжди спонукало до бажань, яких люди не повинні мати. Ми знаємо, що порочні, але в нас немає ні волі, ані сили опиратися цьому прокляттю. Це наша гризота і потаємний страх, бо ми знаємо про це і не чинимо опору. Ми намагаємось уподібнитися до інших братів, бо всі люди повинні бути однаковими. Над мармуровим порталом Палацу Всесвітньої Ради вирізьблені слова, що ми їх зобов’язані повторювати щоразу, коли виникає спокуса: «Ми одне у всьому і все в одному. Немає людей, лише велике Ми, єдине, неподільне і вічне».
Що таке моя радість, як усі руки, навіть нечисті, можуть помацати її? Що таке моя мудрість, якщо навіть дурні можуть наказувати мені? Що таке моя свобода, як усі навколо, навіть недолугі та неспроможні, є мої господарі? Що таке моє життя, якщо я мушу тільки кланятись і коритися?

Відгуки (13) Новий

Вікторія Самоленко 21.06.2022 11:38
Особистого "Я" не існує.
.
Імен не існує, все що ти маєш серійний номер.
.
Немає кохання, лише розмноження.
.
Немає почуттів, власної думки, ти бездумний робот, який виконує одноманітну роботу й крапка.
.
п.с.: якби я не хотіла розтягнути собі книжку, ніц не вийшло, пішла за годину ? певно, саме через це Айн Ренд одна з улюблених авторок.
.
/Ніщо не здатне забрати свободу людини, лише інші люди./
.
/Бо у храмі власної душі кожна людина самотня. Тож нехай цей храм залишається недоторканим і незаплямованим у кожній людині./
.
/Спочатку людина була закріпачена богами. Але розірвала кайдани. Потім її закріпачили царі. Але вона скинула ланцюги. Потім із неї вчиняли раба за народженням, походженням, расою. Але людина розірвала і ці кайдани. Вона проголосила усім своїм братам, що людина має права, які ані бог, ані король, ані інша людина у неї не відберуть, незалежно від того, чи багато їх, бо це право людини, і немає на землі права вищого за це. І людина ступила на поріг свободи, за яку проливали кров століття раніше./
Відповісти
Andrii Borovyi 20.06.2022 15:46
Видавництво Наш Формат оголосило конкурс на читання #15сторінокщодня , я на нього зголосився, і … прочитав книжку ще до початку самого конкурсу.

Сама анотація до книжки коротко переповідає сюжет, про життя у суспільстві, де немає «я» (цього слова не існує), а є лише «ми». І якщо з анотації це не дуже зрозуміло, то насправді, переважну більшість твору головний герой називає себе «ми». Не тому, що возвеличує себе, а тому, що так заведено. А слово «я» - перебуває під забороною. Сам же герой є звичайним прибиральником вулиць, якому випадає тягар пізнання, адже, у цьому місті старійшини визначають твою долю від народження до скону (який у них триває приблизно в околі 40-45 років). Ти не маєш права щось змінити, не маєш права висловлювати власну думку, яка не узгоджується хоч з кимось одним з присутніх. І ти не можеш працювати так, як ти хочеш, а лише так, як вирішили трійко старійшин на шкільному випускному. Мені такий розподіл суспільних ролей нагадує касти в Індії, без можливості переходу з однієї касти в іншу. А з іншої сторони, у цьому місті люди шикуються лавами, однак невідомо чи вони карбують при ході крок (це сарказм, якби хто питав). Таким чином, перед нами книга про бунтаря - гидке каченя, яке наприкінці книги перетворюється на білого лебедя та знаходить власне місце у цьому світі.
Читаючи книжку, у мене було дивне відчуття награності подій, штучності й фальшу перших декількох розділів, допоки не звиклося, що «ми» - це не про множину. Десь з четвертого розділу справи пішли настільки добре, що я не зогледівся, як прочитав 80% книжки (кажу ж, хто прив'яже формат epub до друкованих сторінок - озолотиться), і далі вже було жаль відкладати. Протягом книжки то тут, то там виступають елементи, які дуже схожі на реалії Радянського Союзу, в якому головне - було "не висовуватися", а провідне місце в житті громадянина займала партія. Тут же роль партії виконують Ради (до речі, іще одна алюзія на країну рад), головною з поміж яких є «Світова Рада», без планів якої «не зійде сонце». Нічого не нагадує? Відступників ж жорстоко карають, а стати відступником досить просто: достатньо лише робити щось без відома ради, зокрема не можна писати, співати, перебувати наодинці, люити когось більше ніж всіх загалом тощо.
Можливо саме тому мені і відчувалося «перегравання» Айн Ренд. Принаймні після «Атланта» таких відчуттів не було. І якщо в Атланті основний акцент було зроблено на інтелекті людей, які можуть вести людство вперед (хай навіть це кляті капіталісти, які не хочуть зароблене працею робити дармовим суспільним надбанням), то тут - акцент зроблено на тому, що людина самітник, який пішов наперекір оточенню може його зрештою перемогти силою свого розуму. Правда наприкінці все-одно авторка звертається до того, що самітник мусить мати послідовників. А мені видалося, що наприкінці було забагато возвеличиння особистості на противагу колективу. І якщо на це дивитися як на книгу-протиставлення комунізму, то може так і мало б бути, от тільки мій професор з «філософії наукових досліджень» казав, що час одинаків минув, а зараз основні досягнення здійснюють колективи. Правда це було сказано через 70 років після виходу цієї книги.
Загальна оцінка 4/5. бо надто забагато наприкінці власного «Я».
Відповісти
Ольга 20.06.2022 13:37
Мабуть уже всі знайомі з письменницею Айн Ренд, окрім мене ?

"Гімн" - невелика антиутопія, яка розповідає, як важливо бути собою, бути індивідуальністю, а не гальмуватм свій прогрес і прогрес людства йдучи за сліпим колективізмом.

Людський мозок здатний на великі діяння, це дар яким варто вміти і треба користуватись на благо.

Сліпі традиції, безглузді закони, нав'язлива правила суспільства, одним словом тоталітаризм - не роблять нічого хорошого з людиною.
Він її поневолюють заради служіння одному "царю".

Знайома історія, еге ж....

Сама по собі повість немає різких чи цікавих поворотів сюжету і фінал не такий драматичний як я очікувала.
Але знаючи тему книги це і не дивно, що я не була захоплена нею, бо знала чого чекати. Тема для мене не нова.

Проте для нагадування, які цінності варті уваги, а що є повним абсурдом, декілька годин читання цієї книги саме те.

P.S. почала читати "Гімн" в рамках марафону від #15сторінокщодня який має стартувати на днях, але не втрималась ? книга справді невеличка, можна впоратись за пару годин.

Початок знайомства з Айн Ренд покладено, сподіваюсь на продовження ?
Відповісти
Вікторія 20.06.2022 13:35
? "Моє щастя - не засіб для досягнення якоїсь цілі. Це і є ціль. Це і є, власне, мета."

Дуже тоненька книжечка, яка потрапила до моїх рук і змусила задуматись.

Це моє перше знайомство з творами авторки і я точно буду продовжувати?

Історія розповідає про дистопічне суспільство, в якому головними цінностями є суспільне благо, що досягається метою втрати особистості.

Не існує сімей чи шкіл, чи навіть будинків, у яких не живуть по декілька сотень людей.

Рада обирає чим тобі займатись і що можна робити (дуже мало).

Люди помирають рано, але не від хвороб, а від душевної старості і знемоги.

Що робитиме людство, якщо у вжитку не існуватиме слово "Я".

Я думаю, що частку цього сюрру можемо спостерігати на прикладі наших "сусідів" (катів).

Книжка коротка і важлива, мені дуже сподобалась і змусила задуматись.
Відповісти
Вікторія 20.06.2022 13:34
“Ми одне у всьому і все в одному. Немає людей, лише велике Ми, єдине, неподільне і вічне.”

Вперше знайомлюся з творчістю автора, хоч і люблю антиутопії, тому без сумнівів розпочала читання та не пошкодувала.

Коротко і по суті. Світ в якому люди розділені на категорії, не мають імен та власного Я. Головний герой Рівність 7-2521 все життя вважав себе проклятим та не відчував єдності з цим життєвим устроєм. Знайшовши покинутий тунель, який залишився від Незгадуваної пори, відчуває необхідність дослідити світ та запропонувати суспільству щось нове, повстати проти системи та вийти за межі цього задушливого «Ми».

«Ми - ніщо. Людство - це все. З ласки наших братів нам даровані наші життя. Ми існуємо через, завдяки і для наших братів, які є Державою. Амінь.»

Книга читається легко і швидко, пропонує цікаві думки та наштовхує на родуми.
Відповісти
Ольга Федорів 20.06.2022 13:33
«Я існую. Я думаю. Я хочу.»

Рівність 7-2522, Союз 5-3992, Інтернаціонал 4-8918, Свобода 5-3000. Як же по-іншому відрізнити осіб колективного суспільства, де всі думають однаково, покірні, живуть задля спільного блага, мають усе і нічого? НічОго не можна прагнути, але і нІчого прагнути.

Світ, який описує у повісті Ренд, не первісний. Так, найбільш неймовірне досягнення тут - свічка (та і для запровадження цього винаходу слід було пройти через роки затверджень у комітетах). Цей світ постав після прогресивного суспільства, яке підкорилось силі концепції «ми», знищивши прагнення его, бажання я, думки про самостійність і особливість. Усі живуть для всіх, кожен має свою роль, визначену не так схильностями чи талантами, як страхом Рад.

Повість ніби проста, а водночас пояснює філософію об’єктивізму Айн Ренд. Для неї правильною моральною метою життя є прагнення власного щастя, що зумовлює повагу до прав індивіда.
Відповісти
Світлана Небилиця 20.06.2022 13:32
Важко оцінити було цю книжку. Айн Ренд - одна з моїх улюблених авторок, прочитала в неї «Ми, живі», «Джерело», «Атланта», а тепер до моєї колекція додалась ще одна книжечка - «Гімн», яка тільки нещодавно вийшла у видавництві «Наш формат» (є ще електронний варіант).

Ця історія мені сподобалась найменше з усіх книг Айн Ренд. Мабуть, тому що її жанр - повість і вона - одна з перших книжок письменниці. Було враження, що це тільки чернетка до якогось дуже великого та глибокого роману. Та попри це навіть тут немає жодного зайвого слова, а всі речення написані дуже вдало, щоб передати основні думки авторки.

У цій повісті письменниця змалювала тоталітарний світ, в якому заборонено казати «Я». Є лише «Ми», люди імен не мають, люди не живуть родинами, дітей відправляють до Будинку Учнів, а потім визначають, ким вони мають працювати все подальше життя, любові немає, дружби немає - бо це гріхи. Так само не можна ставити запитання й багато думати. Але головний герой Рівність 7-2521 не такий, як його «брати». Він ставить запитання, пише про свої думки й грішить, грішить, грішить. А одного разу знаходить залишки нашої цивілізації і розуміє, що від людей щось приховують і раніше суспільство жило прекрасно і нічого не було гріхом. Тому герой вирішує вийти проти системи. Чи вдасться йому це?

Ця книжка дуже динамічна, легко й швидко читається, навіть у перших творах Айн Ренд має хороший стиль письма.

Ця історія показує те, якими згубними є тоталітарні держави, як важливо, щоб людина мала своє «Я», своє его, право на думку та право на свободу. Вона може здатися простою, але треба копнути глибше.

Із мінусів те, що це не повноцінний роман, все дуже швидко відбувається, не вистачає описовості, сюжетності. Є враження, що це просто ідея, яку ще треба загорнути в цікавий сюжет на сторінок так 450 десь. Але ідея ця дуже цікава та класна
Відповісти
Оксана 20.06.2022 13:30
Книга читається легко, мені зайшла буквально за два присіди. В повісті описується тоталітарне суспільство, живуть за прописаними правилами на благо Братів. Там немає слова Я, немає імен, кожна особа - це Ми. І тільки за думку про себе як особистість, а не частинку братської держави, людина приречена до смертної кари. Суспільство, яке колись мало високі технології, розвинену цивілізацію, з невідомих причин відкотилось до нуля.

Дуже багато моментів перегукується з сьогоденням, на прикладі сусідньої божевільної країни, де немає свободи і права вибору, де влада прагне ще більш-менш сучасне суспільство обнулити і повернути до транспорту на конях і свічок замість електрики.

"Гімн" - один з перших творів Айн Ренд. В ньому захований глибокий зміст і проблеми тоталітарних держав. Але все описано стисло, без зайвих роздумів і пояснень. Адже кожен має сам все осмислити, включити своє Я і зробити свої власні висновки.
Відповісти
Світлана Халолій 20.06.2022 13:29
Людство зайшло кудись не туди.
Всі цивілізовані блага забуті, життя людей відкотилося на тисячоліття назад.

Діти народжуються, їх виховують до певного віку, вкладаючи в їхні голови дикі для нас думки про своє місце в світі, якого по суті немає.

Люди називають себе «ми», замість імен людям дані якісь числові значення, постійна праця - це суть всього життя, індивідуальність це зло.

Але одного дня головний герой знайшов сліди давньої цивілізації (тобто нашої), від яких у нього з‘явилося багато питань.
Чому вони живуть ось так, якщо доступні технології, якими можна покращити життя?

Важко не зрівнювати книгу з «Ми» Замятіна, «О дивний світ новий» Хакслі та «1984» Оруела.
Але ця книга більше схожа на якийсь нарис, на чорновик до чогось більшого.

Щось не в‘яжеться у мене з творчістю авторки.
Її головна трилогія видалася мені моралізаторсько-безглуздою. І я не розділяю загального захвату.

Напевно це не мій автор.
Відповісти
Маша Погорєлова 20.06.2022 13:28
Повість антиутопія на 110 сторінок.
Моя перше знайомство з авторкою Атланта, яке мало б допомогти визначитись, чи хочу я читати щось більше і епічніше від Айн Ренд.
Але не допомогло.
Я відчула, що мають на увазі ті, що пишуть про «маніфестний стиль» авторки. В короткому форматі, він здався досить доречним.
Але в більшому обсязі, цей стиль може неймовірно дратувати ?, а може навпаки більше затягнути. Плюс не зрозуміло, чи нелогічність (неможливість, необгрунтованість, непоясненність?) певних елементів, за якими функціонує нове суспільство, це уступка заради стислості, чи таки недоліки світобудови, які в антиутопіях найскладніше прощати/не помічати.

Сюжетно і ідейно дуже нагадало Хранителя від Лоїс Лоурі.
Також дослідження суспільства, в якому індивідуальність повністю викорінена заради щасливої рівності, однаковості, колективності.

Прямолінійно і передбачувано, але без зайвої «перепоясненності», яку я найбільше не люблю в антиутопіях (що знову може бути особливістю форми короткої повісті, а не плюсом авторки).

Цікаво читалось ми замість я, додаючи родзинки в окрім цього просту і прямолінійну оповідь. Швидка і гарна антиутопія. Якщо ви ще не готові до чогось епічнішого.
Відповісти
Yana Hudz 20.06.2022 13:25
Вони хотіли лише займатися улюбленою справою...
Вони хотіли жити і кохати того, кого хочуть...
Вони лише хотіли принести людям користь - натомість опинилися у відчуженні...

Вони - це Рівність 7-2521

Вони народжені з прокляттям, бо бачать, що із їхнім світом не так.
Їхні думки відрізняються від думок інших - і за це вони можуть бути покарані.

У своїй невеликій повісті "Гімн" Айн Ренд майстерно зобразила антиутопічне тоталітарне суспільство, яке часто зустрічається у багатьох творах.

Але тут на першому місці зображені не боротьба із режимом, не прагнення вирватись із лещат влади (хоча усе це у книзі є, без сумніву).

Перед нами - шлях вивільнення особистості людини, перехід від колективного "Ми" до власного "Я".

Це історія нового Прометея, який не тільки приніс людству світло, а ще й пізнав себе сам!

І я безмежно рада, що фінал у цієї антиутопії саме такий!
Адже він вселяє віру в майбутнє!
Він вкотре доводить, що треба йти за мрією і ні в якому разі не зраджувати їй!
Треба боротись!
Бо тільки так, тільки у спротиві можна розхитати тоталітарний світ!

І вже тоді хтось один принесе у натовп світо і викарбує на скелі слово...

Тільки слово це у кожного своє.

У нашому випадку - це "Его".

А комусь варто вивчити слово "Свобода".

І я зараз говорю про книгу!
А ви аналогії проводьте самі ??
Відповісти
Svitlana Kirichenko 20.06.2022 13:19
«Ніщо не здатне забрати свободу від людини, лише інші люди»

«Гімн» — це філософські міркування про добро і зло, про вічні теми освіченості і невігластва.

Книга про те, наскільки окрема яскрава особистість не вписується в сіру масу людей з однаковим мисленням. І про те, наскільки згубною є тоталітарна система для нормального розвитку суспільства.

У книжці всього 112 сторінок, але які! З одного боку в ній описаний досить дивний світ «майбутнього» (чи, може, минулого), де людей поділили на категорії.

Якісь там Світові Ради вірішують за всіх: ким їм бути (кухарем / вченим чи підмітальником).

А в людей немає ні імені, ні права голосу, ні власного «я». Лише «ми» та їхній порядковий номер:
«Усі люди хороші й розумні. Лише ми, Рівність 7-2521, лише ми народились проклятими. Бо не такі, як наші брати. І коли ми озираємось на наше життя, бачимо, що так було завжди і що крок за кроком це вело нас до останнього, найгіршого переступу, нашого злочину понад злочинами, схованого тут, під землею.»

А ще Рада вважає, що якщо людина - підмітальник, вона не має права на ідею. Не має права на власні думки і бажання.

Вона має виправдовувати своє існування. І всі, АБСОЛЮТНО ВСІ мають працювати лише на благо інших:
«І якщо це полегшить людську працю, - сказали Подібність 5-0306, - то це велике зло, бо люди не мають причин існуаати, крім того, щоб працювати на благо інших.»

Аж мурашки по шкірі бігли, читаючи про таке «суспільство». Ні, це не суспільство, це стадо. Тому що всі на це погодились. Тому що ніхто не намагається піти проти системи. Тому що простіше (і безпечніше) бути, як всі, ніж унікальним.

Як завжди, Айн Ренд змушує зупинитися і подумати. Адже думки, описані в цій книжці, як на мене, дуже співпадають з її ідеями в трилогії “Атлант розправив плечі“.
І головна ідея – це СВОБОДА.

Свобода слова.
Свобода вибору.
Свобода думки.
І свобода ідеї.
Адже все починається з ідеї.
Відповісти
Ася 20.06.2022 13:18
До марафону чомусь не чула про цю повість, хоча знайома із її твором “Атлант розправив плечі”. Тож якщо дуже коротко і грубо, “Гімн” — це "Атлант" на мінімалках.

Дуже хочеться порівнювати ці прямолінійні вислови та відкриття Прометея наприкінці з епохальною промовою Джона Голта. У Джона Голта то вже сформоване стале бачення і цілий власний рух спротиву, а Прометей ще тільки на початку цього шляху.
А так все за класикою антиутопій, які я обожнюю. І контроль сексуальності, контроль за власними думками, протистояння здоровенній тупій системі.

Дуже цікаво тепер усвідомлювати, що це в Айн з'явилось не просто так, а тому що вона власне мала справу с тоталітарною системою. Через невеличкі штрихи її біографії стає багато чого зрозумілим. ЇЇ родина безпосередньо зіткнулась із розкуркулюванням в 17-му році, її першу любов розстріляли за 58-ю статтею, а сама вона згодом емігрувала до США та багато працювала на різних роботах: статисткою в Голлівуді, костюмером. А в певний період офіціанткою і продавчинею. А також вона викликалась взяти участь у слуханнях Конгресу по справі про вплив комуністичної партії на американську кіноіндустрію.

Тобто, філософія Айн Ренд (Аліси Розенбаум) пронизана протестом проти цієї несправедливості, має тверде підґрунтя, взяте з особистої історії життя. Також це протиставлення особистості до колективу. Через сучасну фем-оптику дивно виглядає що в цій повісті вона кілька разів робить акцент, що Прометей хоче тільки сина. Якимось чином, коли його улюблена була вагітна, він знав що то буде син.
І ще в скриньку цікавих питань для розвитку уяви: а якби Рівніть-2521 в новому домі знайшов фантастичну літературу, наприклад Гобіта чи Дюну, чи щось на кшталт "мовчання ягнят". Чи усвідомив би він, що це вигадані світи, а не описи реальності?

В стилі написання сподобалось це звертання “Ми” відносно себе та інших, завдяки якому дуже різко і чітко розуміємо той момент, де стався ривок еволюції героя, коли в нього народжується власне Я. Роздуми героя наприкінці повісті просто як ковток свіжого повітря, на емоційному рівні ти ніби ділиш із героєм ці переживання.

✔️Окремо вибрані цитати.
“Рада вчених ствердила, що ми знаємо про все, що існує, тому все що ми не знаємо, не існує”.
“Вас потрібно спалити у вогнищі, - сказали Демократія 4-6998.”
“Я знаю що щасть моє на землі. І щастя моє не потребує високої мети, щоб виправдати себе. Моє щастя — не засіб для досягнення якоїсь цілі. Це і є ціль. Це і є власне, мета”

✔️Висновки:
Гімн — це маленький тест на те, чи варто вам читати “Атлант розправив плечі” =)
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі електронні книги

Кейт Аткінсон

Розшифровка
160 грн
Рік видання: 2020

Олена Макарчук

Листи до Фроди
100 грн
Рік видання: 2021

Ореста Осійчук

Абрикосова книгарня
110 грн
Рік видання: 2021

Вікторія Авеярд

Буря війни
125 грн
Рік видання: 2020

Степан Процюк

Пальці поміж піском
99 грн
Рік видання: 2020

Вікторія Авеярд

Клітка короля
125 грн
Рік видання: 2019

Селесте Інґ

Усюди жевріють пожежі
99 грн
Рік видання: 2019

Айн Ренд

Джерело
130 грн
Рік видання: 2016

Герберт Веллс

Невидимець. Машина часу
25 грн

Гі де Мопассан

Любий друг
25 грн
Рік видання: 2015-2022
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних