Електронна книга «Дивні люди»
epub
mobi
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Тематика | Художня література |
| Автор | Артем Чапай |
| Видавництво | Видавництво XXI |
| Рік видання | 2019 |
| ISBN | 978-617-614-256-0 |
| Кількість сторінок | 304 |
| Мова | українська |
| Категорія | Електронні книжки |
| Артикул | 628988 |
Артем Чапай - «Дивні люди»
Ціна
125 грн
Банківською карткою VISA / MasterCard
Після успішної оплати електронна книга з'явиться в розділі "Електронна бібліотека" у Вашому особистому кабінеті. Читати книжку ви можете на сайті або завантажити файл на свій пристрій. Просимо не поширювати файли серед інших користувачів та на сторонні сайти й телеграм-канали. Піратство в Україні карається законом.
Про електронну книгу «Дивні люди» від автора Артем Чапай: опис, факти, цитати
Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».
Відгуки (2) Новий
Ліза 04.10.2021 21:12
Можливо, і ваш місцевий Толік-алкоголік, теж певною мірою геній, якого не зрозуміло суспільство? – Тепер ви зможете дивитися на нього, не як на пияку-невдаху, а як на людину, у пошуках сенсу.
Ймовірно, якась талановита і завжди невдоволена собою Повітряна Оля у вашому оточені теж потребує «спалення цирку», щоб рухатись далі? А, можливо, ви сама/сам і є ця Оля?
Герої, яких описує автор, – без прикрас та ідеалізації. Вони такі, якими їх зустрічаємо у житті.
Чиясь поведінка розцінюється вами як аморальна? – вийдіть за межі своєї системи координат, за межі свого досвіду. Не поспішайте осуджувати – навчіться приймати світ та його героїв.
Життєпис неандертальця Стьопи Вовка легко можна прилаштувати до життя середньостатистичного українця.
Ми випускаємося з інститутів (де усі ми «були трохи дивні») у чисте поле зі знаннями, які згодяться хіба що для задушевних філософських дискусій з Толіками-алкоголіками та Колями-охоронцями в якомусь «гаражному кооперативі».
Ми виходимо у чистий степ із вудочкою і гриземо сиру кукурудзу, аж доки не зустрічаємо когось, хто трохи прояснює, як усе працює. І якщо нам з усіх сторін повторюють, що наше місце в цирку, то ми і самі починаємо у це вірити і таки прилаштовуємося в якесь шапіто, принципи та цінності якого чужі нам. Зрештою, усе життя – цирк, доки ми не приймаємо вольове рішення спалити його до біса, так і не зумівши прийняти правил, що нам насаджувалися.
І ось ми опиняємося на роздоріжжі перевалочної станції – ми будь-якої миті можемо сісти на потяг та поїхати звідси, але для цього варто визначився з напрямком. Тому, певний час ти просто спостерігаєш за рухом потягів, які прямують до своїх пунктів призначення. Аж доки не зустрінеш людиниу, мрії та цілі якої стають і твоїми, допомагають визначитися зі своїми бажаннями.
В якийсь момент ми маємо зустрітися зі своїми привидами минулого, які наздоганяють нас і не дають рухатися вперед.
Врешті решт, у сучасному світі усі стежки ведуть до психотерапії. Бо, неможливо вічно залишатися неандертальцем у світі сапієнсів – новий етап, нові трансформації.
Когось може відлякати суржик, але цей художній прийом відмінно підкреслює розвиток героя. Ми вчимося формувати та висловлювати свої думки протягом усього життя, наша мова зазнає змін та розвивається разом з нами. Навряд, хтось розмовляє точно так, як розмовляв у 10 чи 20 років… Усі ми змінюємося. Кожен у своєму напрямку та зі своїм темпом.
«Дивні люди» Артема Чапая – точно не дадуть вам засумувати. Відповісти
Катерина 31.10.2019 19:28
це якщо коротко про книгу Артема Чапая ?Дивні люди? ? перший повністю суржикомовний роман.
Неандерталця Стьопу відтворили українські вчені(що трохи дивно, правда?). Ріс він спочатку в інституті, замаскованому під гаражний кооператив, згодом ? в прийомній сім?ї, а тоді ? в інтернаті. Фінансування останнього суттєво скоротили (а от це вже зовсім не дивно) і абсолютно не пристосованого до життя Стьопу відпустили у широкий вільний світ.
Перші 40-50 сторінок читати було складно і незрозуміло. Звикнути до суржику було непросто. ?Канєшно? Стьопа намагався говорити чистою солов?їною, але виходило ?не всігда?. Суржику стає більше, коли він розповідає про щось для себе важливе. Найбільше словечок типу ?вабще?, ?оказалося? і ?напрімєр?, коли він згадує дитинство. З чого ми розуміємо, що це складний для Стьопи період.
Стьопа не ?устає ними (сапієнсами) поражатися?, бо ж ?переважно сапієнси ? доволі лагідні люди. Чому ж, ну чому ж тоді зі стількох їхніх начінайній видається, ніби це стадо жорстоких абізян??.
Артем Чапай ?проходиться? по всіх больових точках українського суспільства: насильство в сім?ях, дурість бюрократичних процедур, жорстоке ставлення до тварин у цирку, медичні довідки за коробку цукерок і вирішення проблем ?по дзвінку?, здача краденого металобрухту. Усвідомлення українцями цих проблем і готовність їх обговорювати і навіть трохи висміювати ? це шлях до їхнього вирішення. Принаймні мені хочеться в це вірити.
Іноді було забагато моралізаторства, але це однин з найкращих романів у цьому році.
Тримаю кулачки, щоб книга перемогла у конкурсі ?ВВС книга року?.
Відповісти
Інші книги автора
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
