Електронна книга «Чеснота націоналізму»

Про електронну книжку «Чеснота націоналізму» автора Йорам Газоні

Російське вторгнення в Україну знову поставило на порядок денний дискусію про явища, які, на думку багатьох, уже відійшли в минуле, а саме націоналізм і цінність власної національної держави. Із часів Другої світової війни і нацистських злочинів націоналізм на Заході вважали темним минулим, якому не місце у світлому глобалізованому майбутньому. Та чи справді саме націоналізм винен у найбільших трагедіях ХХ століття?

Йорам Газоні пропонує цілком інший погляд. Уміло переплітаючи минуле й теперішнє, від часів Мойсея до сучасних конфліктів на Близькому Сході, він наводить власні аргументи на користь того, що саме націоналізм і породжені ним національні держави є найкращою з наявних форм політичного устрою як для окремих спільнот, так і для міжнародного ладу.

Про автора

Йорам Газоні — президент Інституту Герцля в Єрусалимі та директор Проєкту з юдейської філософської теології Фонду Джона Темплтона. Дописував для Wall Street Journal, New York Times та інших видань.

Відгуки про електронну книжку «Чеснота націоналізму» Йорама Газоні

«Коли ми починаємо чіткіше бачити дороги, нам стає простіше вирішити, яку з них обрати». Ці слова автора врізались у пам’ять. А як навчитись бачити чіткіше, щоб обрати правильний шлях? І який з них правильний?

Відповідь у цій книжці. Коли ми озирнемося навколо, відчуємо запах рідної землі, згадаємо наших предків, почнемо вивчати свої традиції та думати про добробут майбутнього покоління, нам стане простіше вибрати дорогу, якою варто йти.

Націоналізм — це не про конфлікти та ненависть. Це про усвідомлення свого вибору, вірність, рішучість і повагу. А ще про любов — до країни, у якій живемо, до добробуту своїх громадян. Це про рішучість обстоювати інтереси тих, кого ми вважаємо рідними, і про повагу до тих, хто вибирає любов замість ненависті. Святослав «Калина» Паламар, заступник командира бригади «Азов»

Цитати:

Залишається багато невизначеності щодо точного шляху, яким піде відроджений націоналізм у Великій Британії, Америці та інших країнах. Однак, хоч би в який бік подув політичний вітер, безсумнівно, що розлом, виявлений у центрі суспільного життя країн Заходу, не зникне. Країни перебудовують свою політику вздовж цього розлому, відокремлюючи тих, хто хоче зберегти старі націоналістичні основи нашого політичного світу, від освічених еліт, які тією чи іншою мірою стали відданими майбутньому згідно з імперським порядком. Тому-то навряд чи сьогодні можна знайти тему, більш гідну пильної уваги, ніж питання про націоналізм та імперіалізм.

Новий світ, який вони собі уявляють, — це світ, де ліберальні теорії верховенства права, ринкової економіки та прав особистості — всі вони розвивалися у внутрішньому контексті національних держав, таких як Велика Британія, Нідерланди та Америка, — сприймають як універсальні істини і вважають належним підґрунтям для міжнародного режиму, який зробить незалежність національної держави непотрібною. Інакше кажучи, запропоновано нову «ліберальну імперію», яка прийде на зміну старому протестантському ладові, заснованому на незалежних національних державах. Це імперія, яка має врятувати нас від зла націоналізму.

Соціаліст завжди вважає, що необхідні знання є під рукою, тому конкуренція на ринку не потрібна. Економікою має керувати лише раціональний планувальник, що диктує транзакції, які потрібно здійснювати для загального блага. Капіталіст, з іншого боку, розуміє цю пропозицію як марнославство, продукт людської зарозумілості й дурості, оскільки немає насправді жодної людини чи групи людей із такими розумовими здібностями і знаннями, щоб правильно диктувати, як має працювати для загального блага вся економіка. Натомість капіталіст, зі скептичного та емпіричного погляду, стверджує, що потрібно допустити багатьох незалежних економічних суб’єктів і дати їм змогу вільно конкурувати в розробці й наданні економічних продуктів і послуг. Зрозуміло, що оскільки кожне втягнуте в конкуренцію бізнес-підприємство має перед собою різні цілі й організоване інакше, ніж інші, деякі з них досягнуть успіху, а деякі зазнають невдачі. Але ті, кому це вдасться, зроблять це так, як жоден раціональний планувальникне зміг би передбачити заздалегідь, і їхні відкриття стануть відтак доступними для того, щоб їх наслідували та вдосконалювали інші. Отож економіка загалом процвітає від такої конкуренції.