Книжковий інтернет-магазин Наш Формат
Безкоштовна доставка

Безкоштовна доставка замовлень від 500 грн.

Побажання
Томас Ніколс

Книга «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»

Тип книги :

Паперова 195 грн Електронна 99 грн
Рейтинг: 4.8 ( 9 відгуків )
Книга в наявності
Відправка: 27.01.2022
Характеристики
Автор Томас Ніколс
Видавництво Наш Формат
Рік видання 2019
Палітурка тверда
Оригінальна назва The Death of Expertise: The Campaign Against Established Knowledge and Why it Matters by Thomas M. Nichols
Перекладачі Євгенія Кузнєцова
ISBN 978-617-7730-35-3
Кількість сторінок 240
Мова українська
Розмір 140 х 210 мм
Категорії Гуманітарні науки Соціологія
Артикул 709280
Томас Ніколс - «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими»
Ціна
195 грн
+
-

Кур’єрська доставка в межах Києва

(окрім Столичного Шосе)

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

До відділення Justin

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Самовивіз

Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).

Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

LiqPay (Приват24)

Забрати в книгарні "Наш Формат"
завтра з 11:00 до 20:00
Доставка :
Безкоштовна доставка замовлень від 500 грн.

Про що книга «Диванні експерти. Як необмежений доступ до інформації робить нас тупішими» автора Томас Ніколс

Чому не варто довіряти всьому, що говорять лідери думок.

Тематика

Фактчекінг, критичне мислення, медіаграмотність

Про що книга

У наш час кожен вважає себе експертом. Усі дають поради, як керувати країною, реформувати економіку, лікувати хвороби чи правильно харчуватися. Автор цієї книжки вважає, що це колапс експертності, спричинений гуглом, заснований на вікіпедії та підживлений соцмережами. Ніхто більше не розмежовує думок обивателів і фахівців, а головна мета будь-якої розмови — довести, що хтось не має рації.

Для кого книжка

Книжка для широкого кола читачів, для всіх, хто хоче мати здоровий скептицизм щодо експертних думок, розвинути критичне мислення та успішно протистояти інформаційному шуму.

Чому варто купувати цю книгу

У цій книжці автор аналізує причини цієї ситуації та намагається зрозуміти, як перетворити диванні балачки в результативні дискусії.

Про автора

Томас Ніколс — професор Воєнного коледжу ВМС США, запрошений професор Школи стратегічних сил ВПС США, експерт Ради Карнеґі з етики та міжнародних відносин.

Книжки на схожу тематику

Відгуки

Автор пропонує читачам дуже актуальну книжку про те, як знайти баланс між скептицизмом і довірою.

Салена Зіто, репортерка CNN, New York Post
Томас Ніколс показує, як цифрова революція, соцмережі та інтернет допомогли піднести культ невігластва.

Роберт Лібер, професор Джорджтаунського університету

Цитати з книжки

Про кризу фаховості

Ми пишаємося невіглаством. Відкидання порад фахівців прирівнюється до утвердження власної незалежності: для наших сучасників це спосіб уберегти свої страшенно крихкі его від того, щоб почути: вони в чомусь помиляються. Це нова декларація незалежності: ми вже не вважаємо очевидним певний набір фактів, а думаємо, що явними є всі факти, навіть ті, які не є безсумнівними. Усе всім відомо, і кожна думка на будь-яку тему нічим не гірша від іншої.

Коли невігластво небезпечне

Мракобісся безглуздих хрестоносців, які виступають проти щеплень, таких як актори Джим Керрі та Дженні Маккарті, звісно, потрапить на провідні телеканали чи може стати кумедним вечірнім читанням у твітері. Але коли ці або інші знаменитості, не маючи жодних знань, хапаються за міфи та невірні дані про загрозу вакцин, мільйони людей можуть знову потрапити в серйозну небезпеку, страждаючи від захворювань, таких як кір чи кашлюк, яким можна запобігти.

Чому демократія найбільше опирається експертності

Демократіям із їхнім шумним громадським простором завжди було особливо притаманно кидати виклик усталеним знанням. Власне, демократіям це властиво найбільше, бо це одна з характеристик, що взагалі створює їх. Фукідід, наприклад, описував демократичних афінян п’ятого століття до нашої ери як невтомних людей, «одержимих інноваціями», і через століття святий Павло з’ясував, що афіняни «проводили час, нічим не займаючись, окрім розмов та вислуховування нових ідей». Саме таке невтомне піддавання сумніву традиційних уявлень викликає повагу та захищається в демократичних культурах.
Згорнути

Відгуки (9) Новий

Lidiya Smola 08.12.2021 11:41
Якось мені зателефонувала журналістка одного відомого медіа і запропонувала прокоментувати запуск "Північного потоку-2" і окреслити можливі його наслідки для економіки України. Я нагадала, що не є експертом у енергетичній та економічній сфері, то ж не можу дати фаховий коментар щодо цих питань. У відповідь почула вигук подиву і розчарування: "Але ж ви - професор?!". Розмова далі не склалася.
Моя знайома закінчила кількамісячні курси програми
консультантів, що працюють у напрямі гештальт-терапії. І одразу поставила на аватарку підпис - "психотерапевт". На мій подив і зауваження, що така інформація вводитиме в оману потенційних клієнтів, одразу мене заблокувала.
Ці два випадки є добрими прикладами до чудової книги Тома Ніколса, яка в оригінальному варіанті має назву: "Смерть експертизи. Кампанія проти усталених знань і чому це важливо". У передмові автор зі сумом зазначає, що наше життя сповнене передчасних "поховань" усього: сорому, здорового глузду, мужності, жіночості, гарного смаку, грамотності. І ось тепер дійшло до фаховості. І хоч експертиза ще не зникла остаточно, але у неї явні проблеми. Приводом до написання цієї книги був допис автора для блогу, який прочитало понад мільйон людей з усього світу. У відгуках лікарі, юристи, науковці, військові експерти, дослідники і журналісти ділилися своїм досвідом і власними історіями. Вони й стали підґрунтям до написання цієї книги.
Автор висловив ідею, що найнебезпечнішим проявом смерті фаховості є руйнування демократичного устрою. Ця думка добре перегукується з висловом Умберто Еко про настання епохи нового Середньовіччя.
Ця утрата фаховості поширюється на всі сфери нашого життя. Від політичних дебатів, які "дедалі більше нагадують бійки між групами погано проінформованих людей, що примудряються всі одночасно помилятися". До епідемії невігластва, яка охопила всі сфери нашого життя: побут, медицину, освіту, безпеку тощо.
Автор нагадує про найбільш дратівливу перешкоду на шляху до продуктивної розмови - підтверджувальне упередження. І з гумором дає тлумачення і застереження. Не забуває дослідник і про теорії змов, пересуди, забобони, стереотипи та узагальнення, які роблять важливу дискусію виснажливою і безперспективною.
Ніколс закликає не починати розмову із узагальненого твердження: "може, усі ми просто тупі?" Бо це не сприятиме ані примиренню, ані порозумінню ) Та все ж радить часто згадувати про Даннінга і Крюґера, коли намагатимемося донести свої аргументи до інших людей ?
Автор висловлює слушну думку, що колись "книжки були хоч якимось бар'єром для розповсюдження хибної інформації, бо для того, щоб їх виготовити, були потрібні час, ресурси й згода видавця. Не було гарантії 100% якості. Попри все, книжки від надійних видавництв принаймні проходили рецензування, редагування і процес переговорів з автором. Сьогодні інтернет - це сотні мільйонів марнославних видань, які випускають будь-що, набране на клавіатурі, хай яке воно тупе чи навіть зловісне".
Сьогодні у боротьбі з впертим невіглаством ("давай, я за тебе це погуглю..") фахівці програють. Журналісти все ще можуть служити арбітрами в цьому хаосі, застосовуючи ретельні інструменти розслідувань, покладаючись на надійні джерела та перевірку фактів. Однак "нова" журналістика, яка прагне лише розважити аудиторію, підриває довіру до усталених знань, і може нести відповідальність за смерть експертизи.
Ніколс наголошує, що "фахівці повинні нести відповідальність за кожну свою пораду. Які не були б причини: знецінення академічних дипломів, брак інтересу від суспільства, нездатність устигати за виробництвом знань в інформаційну епоху.. - вони мають ставитися до власної відповідальності серйозніше, навіть якщо їхні зусилля лишаються непоміченими..."
Автор висловив сподівання, що ця книга допоможе подолати прірву між експертами і обивателями та створить можливість краще зрозуміти фахівців, на яких ми покладаємося.
Маю сумнів, що широкий загал читатиме цю книгу і усвідомить важливість фахового підходу до будь-якої справи. Хоча я можу помилятися ? Та все ж сподіваюся, що ця книга зупинятиме вас від порожніх дискусій щодо безглуздих і необґрунтованих думок, які не заслуговують на увагу.
Відповісти
Цідило Юлія
Цідило Юлія 01.12.2021 14:23
"Зараз ми живемо в часи, коли дезінформація витісняє знання." - ця цитата дуже влучно описує про що власне йтиметься в книзі.
Автор стверджує, що в сучасному суспільстві повинен бути розподіл праці: фахівці повинні консультувати політиків, політики повинні приймати рішення та відповідати за їхні наслідки, і решта повинні бути поінформованими, тобто цікавитися тим, що ж насправді відбувається.
Є незнаючі громадяни (не мають жодної інформації), і є дезінформовані (знають те, що суперечить усім доказам і думкам фахівців). Дезінформовані люди "заповнюють прогалини в знаннях, базуючись на власних системах поглядів", "найупевненіші у власних поглядах і найфанатичніше їх обстоюють"...
З одного боку, після прочитання цієї книги, мені стало трохи легше: в них (американців) все так само зле, як і в нас. А з іншого боку, то не тільки в нас і в них - зле всюди!
Відтепер, якщо шукатиму щось в інтернеті, старатимуся правильно сформулювати фразу для пошуку... "Користувачі інтернету схильні вірити будь-чому, що першим покажеться в результатах пошуку, не зважаючи на джерела інформації."
"Недовіра до фахівців і загальні антиінтелектуальні настрої супроводжуються проблемами, які мали б розв'язуватися, а натомість поглиблюються"
Мені тепер легше зрозуміти:
?як в США переміг Трамп, а у нас Зеленський;
? чому Брекзіт таки відбувся;
? чому стільки людей більше бояться ускладнення від вакцинації, ніж смерті від ускладнень після ковіду;
? чому недавно у нас була епідемія кору, а тепер ще й спалах поліомієліту зафіксували;
? що таке демократія, як би пафосно це не звучало: це політична рівність - право на голос і рівність перед законом. Це не буквальна рівність, де всі думки на всі теми рівні і важливі!
?...
Враження у мене двоякі після прочитання, з одного боку прозріння, а з іншого сором, бо я не виняток. Мною можна маніпулювати, на мою думку можна вплинути, мене можна переконати у недоведеному... Я сподіваюся, що відтепер буду прискіпливіше ставитися до новин, більше перевірятиму інформацію та покладатимусь на факти, а не на те, у що мені хочеться вірити... Сподіваюся, що не полінуюся об'єктивно оцінити інформацію, замість того, щоб виґуґлати підтвердження моїх власних переконань щонайшвидше.
Мені сподобалися поради автора, які він дає своїм студентам: читати багатотиражні газети, читати/дивитися новини видань, із якими ми постійно не погоджуємося, в тому числі і закордонні.
А ще мені страшно. Страшно через те, що сучасна освіта це бізнес. Бізнес, який повинен заробляти гроші, а не надавати професійні послуги. Автор дуже яскраво описує все на прикладі США, але і ми недалеко втекли... Я пам'ятаю, як у моїй школі деякі батьки, і учні,ненавиділи прискіпливих вчителів, писали на них скарги директору. Вимагали таких, які ставлять всім хороші оцінки (а не хороші знання).. ВУЗи то взагалі окрема історія, у нас це точно бізнес! Навряд вдасться щось змінити найближчим часом...
Тепер мені здається кумедним, що відомі люди дозволяють собі висловлювати думку на теми, які не є для них фаховими. Але лякає те, що багато людей до цієї думки дослухаються.
Відразу перепрошую, що непослідовний відгук, п'яте через десяте...
Книгу раджу, багато речей вас здивує, дещо шокує, дещо розчарує...
Відповісти
Ольга Сінькова 29.10.2021 20:32
«Диванні Експерти» («Смерть експертизи»). Томас Ніколс
Як то воно – требачит! )) 10 /10
У мене трапився якийсь тематичний місячник. Я так не планувала – воно само )) Одночасно проходила курс Оксани Мороз «Інформаціна гігієна. Як розпізнати брехню в соцмережах, в інтернеті та на телебаченні» й читала «Диванних експертів». Тож уявляєте, яка я тепер велемудра й одухотворена на високі помисли? ?
Але, як кажуть, в кожному жарті є доля жарту ? Я справді в захваті!
По-перше, курс дуже хороший і корисний, просто на пальцях показує, як працюють маніпулятори і як примітивно користувачі соцмереж і месенджерів на це ведуться: патріотичні картинки, лайки «якщо ти теж мотав касету олівцем», перепости рецептів/цитат/закликів з дивних сторінок, хаотичний вибір джерел інформації, тести й задачі типу «2+2х2=?», мемчики, флешмоби тощо… Майже про все мені було відомо задовго до цих лекцій, я намагалася бути обережною та самокритичною, але все ж неодноразово морщилась від розуміння, що доволі часто потрапляла на різні емоційні гачки й була такою легкою мішенню для маніпуляцій.
А от чому люди бувають такі наївні, сліпо довіряють побаченому й почутому, чому вірять в усілякі нісенітниці, відкидають думки й поради фахівців, більше прислухаючись до сусідів, блогерів чи Юлі Тимошенко, самовпевнено вважають свої переконання за істину – це до Томаса Ніколса.
«Це небезпечні часи. Ніколи ще люди не мали стільки доступу до знань і водночас не чинили такого опору пізнанню».
Угу…ви теж це бачите, правда? Ну, буває ж, що всі ми трохи переоцінюємо власні знання, начитавшись гугла, в чомусь відверто плаваємо, але «справляти враження неграмотного не хочеться» й мовчки тиснемо вподобайку коментареві, з яким інтуїтивно погоджуємося. Страждаємо від «підтвердженого упередження», але автор каже, що не треба через це комплексувати, бо це природна схильність людини – сприймати лише ті докази, що підтверджують те, у що ми віримо. Так влаштований наш мозок. Тільки важливо час від часу вийти зі своєї бульбашки, почути критику, оцінити більш-менш реальний рівень своїх знань, зробити правильні висновки. Та от не всі це вміють…
«У громадському просторі стає дедалі більше неосвічених людей, серед яких багато самоучок, що взагалі відкидають формальну освіту й заперечують важливість досвіду… Ми опинились у постіндустріальному інформаційному світі, де всі громадяни вважають, що вони спеціалісти з усіх питань».
О та-а-ак! Всі такі експерти в усьому – куди твоє діло )) Усик виграв бій – всі спеціалісти з боксу та правильного патріотизму, програла збірна – кожен язиком зміг би бути найліпшим тренером або хоча б наваляти м’ячів у чужі ворота. Гучне ДТП – всі стають зразковими водіями з досконалим знанням ПДР. Затвердили новий правопис – тисячі «фахівців» у соцмережах свято переконані, що цим брєдом калічать мову й відвертають увагу суспільства від важливих проблем. Пересічні громадяни все знають про офшори, вони найкращі дипломати й військові стратеги, вміють самі собі (й людям) ставити діагнози й призначати ліки. А вчити дітей як уміють – нащо всі ці вчителі-дармоїди? Походження коронавірусу й розкриття всесвітніх змов – це вопше коньок «простих людей». Ну, і ми всі президенти – це само собою.
І це не лише українці такі, повірте, це глобальна проблема. Том Ніколс, наприклад, розповідає те самісіньке про американське суспільство й пояснює, «чому необмежений доступ до інформації робить нас тупішими». В автора виходить це так вправно, що я повсякчас аж підскакувала – ВОНО! От саме так люди кажуть/реагують/переконують/заперечують. Зберегла собі ледь не пів книжки влучних цитат, якими хочеться ділитися з усіма навколо.
Вступ одразу інтригує розповіддю про те, як на початку 90-х (!!!) ідеї групи скептиків у питанні існування СНІДу фактично коштували понад 300 тис. утрачених життів та 35 тис. народжених ВІЛ-позитивних дітей у Пд. Африці. Тут є також згадка про збройний конфлікт після нападу Росії на Україну (саме з таким формулюванням, бо Ніколс – політичний аналітик і фахівець з міжнародних відносин, він тямить, про що каже). Видання «The Washington Post» дізнавалося думку пересічних американців, чи варто США втручатися в цей конфлікт. Хм, вони відповідали «так» і висловлювали категоричні судження з цього приводу, незважаючи на те, що часто навіть уявлення не мали, де знаходиться Україна.
Чому люди такі самовпевнені, чому перестали поважати думки фахівців, активно опираються навчанню та не бажають відмовлятися від власних помилкових думок? Чому думають, що «…моє неуцтво нічим не гірше, ніж ваше знання»? Чому фахівцям стало так складно щось пояснювати суспільству й навіть пропонується сприймати незгоду з їхньою думкою як розмаїття поглядів (оте славнозвісне «я маю право на свою думку»)?
«Може, усі ми просто тупі» - обережно припускає автор в одному з розділів? Але одразу ж зауважує, що такі слова не сприяють порозумінню й примиренню, і пропонує альтернативу – «погано поінформовані». Звісно, що не всі, але нагадує про відомий ефект Данінга-Крюгера: що людина обмеженіша, то впевненіша в тому, що не тупа ))
Дуже сподобалися міркування в розділі про освіту, про причини й наслідки того, що вища освіта перетворюється на товар масового вжитку: клієнт завжди правий; вчитель – лише надавач освітніх послуг; брак такту в спілкуванні студентів з викладачами; переконання, що думки студентів та викладачів рівні; учитися й вивчитися – різні речі; чи є доказом фаховості людини наявність диплома про вищу освіту; навчання поряд з розвагами потребує досить важких зусиль; знецінення звання «професор». Особливо зачепила історія, як не дуже вправні студенти казали пану Ніколсу, що якщо не отримають вищий бал з його предмета, їхні нижчі оцінки стануть доказами того, що він погано викладає…трохи перегукується з особистим досвідом.
До яких наслідків це все може призвести, ми, на жаль, спостерігаємо в реальному часі: завищені очікування й лінощі суспільства, небажання громадськості брати на себе відповідальність за процеси в країні, втрата впливу на політику, прихід до влади популістів, нерозуміння концепції демократії та небезпека її поступового занепаду.
Для себе я зробила чимало важливих висновків. Так, своя інформаційна бульбашка – це комфортно, але постійно перебуваючи в ній, ми стаємо менш приязними, втрачаємо здатність мислити, переконливо сперечатися, сприймати критику та виправлення (добре помітила це за собою). Не треба соромитися, що ти чогось не знаєш. Краще сказати, як є, й потім заповнити прогалину в знаннях, аніж плести якісь нісенітниці. Не спішити з висновками й перевіряти інформацію: хто автор, яке джерело, чи пов’зане з політикою, чи можна перевірити, чи є згадки в інших джерелах. Не боятися помилок, адже помилки – це досвід і можливість для росту.
Трохи хаотичні враження, згодна )) навіть переживаю, що дещо поверхневі (я не вельми компетентна в багатьох згаданих автором темах, тому остерігаюся бовкати абищо). Книга справді чудова!
Відповісти
Полєтуха Ірина
Полєтуха Ірина 06.03.2021 01:09
"Системний аналіз невігластва", - читаємо з перших сторінок і одразу пригадуємо "Похвалу глупоті" та інші тексти про ЦЕ! ) Несподівано, книга стала моїм помічником у прийнятті ряду корпоративних викликів, кризових епізодів та комунікацій. Буквально після першого розділу мене охопив затишок з розуміння того, що багатьом речам, які мене виводять з себе, провокують є не просто пояснення, а галузевий набір прикладів. Виявляється, люди інших професій відчувають те саме, що і я. Але так було тільки на початку книги, потім мене все ж охопило обурення))) Відповісти
Марта 03.03.2021 00:50
Перепалки в громадському транспорті, в соціальних мережах, за святковим родинним столом – все це, особливо в Україні, ми спостерігаємо надзвичайно часто. Кожен знає, що є правдою, і вважає себе розумнішим за інших. Причім у сферах, до яких особа може навіть не мати відношення. Звідки ця любов бути «експертом» можна дізнатись саме у цій книзі. Хоч автор в основному фокусується на американському суспільстві, проте усі ці висновки можна накласти і на наше суспільство, адже проблема, на жаль, така ж. Мораль книги в тому, що «диванний експертизм» не побориш, допоки люди самі цього не захочуть, проте найменше, що можна робити, це підвищувати рівень освіти. Доволі дискусійне питання піднімає автор щодо того. А чи взагалі усім потрібна освіта. Адже власне через неякісну освіту, яка штампує диплом, у людей і складається враження, що вони можуть називати себе експертами. Більше відповідей шукайте у цій книзі. Дуже рекомендую до прочитання. Відповісти
Олеся Чемерис 20.05.2020 14:56
Цікава, змістовна, обґрунтована та глибока книга. Навряд чи потрапить до рук того самого невігласа, бо він і так усе знає))
дуже рекомендую мислячій аудиторії - допоможе структурувати власний скепсис і, сподіваюсь, спонукатиме до розвитку
Відповісти
Віткалов Дмитро Миколайович
Віткалов Дмитро Миколайович 10.04.2020 07:35
Ця книга про кризу відповідальності як її бачать експерти. Книга не надає відповіді, а, скоріше, ставить запитання читачу. Відповісти
Андрейців Ірина Сергіївна
Андрейців Ірина Сергіївна 12.02.2020 14:20
Одна з небагатьох книг, коли хочеться цитувати вголос всім майже все. Настільки це суголосно з твоїми думками, відчуттями й спостереженнями. Однозначно вартує уваги. Відповісти
Леша Николаев 25.10.2019 11:39
Мы привыкли считать себя экспертами во всем. Как указывает Николс, реальная проблема заключается в том, что многие люди высокомерны и это высокомерие заставляет их презирать тех, кто имеет реальный опыт в какой-то области. Эта книга раскрывает суть того, почему Дональд Трамп был избран в 2016 году, и другие бессмысленных убеждения, например, почему велись ?дебаты? по вакцинам и движению ?плоской земли?.
Я согласен с общими наблюдениями Николса, я нашел его тон довольно высокомерным, тем не менее, параллели, которые он проводит, довольно интересны.
Правда в том, что большинство американцев довольны своим невежеством и не заинтересованы в самообразовании, даже если знание можно получить буквально нажатием клавиши или щелчком мыши. Я думаю, что Смерть экспертизы. Как интернет убивает научные знания - это одна из самых важных книг этого года.
Відповісти
Дивитися ще відгуки
Залиште свій відгук
Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!
Будь ласка, оцініть даний товар!
Схожі товари

Еліот Гіґґінс

Ми — Bellingcat. Збиття Боїнгу...
192 грн
240 грн
-20%
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Майкл Бут

Що не так зі скандинавами? Правда і...
360 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Фрідріх Ліст

Національна система політичної...
360 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Ніл Ферґюсон

Приреченість: політика і катастрофи
288 грн
360 грн
-20%
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Олексій Мустафін

Злам: кризи політичних режимів
160 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Ізабель Вілкерсон

Каста. Витоки наших невдоволень....
199 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: м'яка

Ізабель Вілкерсон

Каста. Витоки наших невдоволень....
299 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: тверда

Лі Макінтайр

Постправда
390 грн
Рік видання: 2021 Палітурка: м'яка

Деніал М. Девіс

Диво-імунітет. Неймовірні...
170 грн
Рік видання: 2020 Палітурка: тверда

Оксана Мороз

Нація овочів? Як інформація змінює...
220 грн
Рік видання: 2020 Палітурка: м'яка
Вхід до особистого кабінету
Увійти за допомогою:

Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%

Вкажіть, будь ласка, Вашу стать

Або

Я погоджуюсь з умовами використання персональних даних