Горан Войнович

Книга «Югославія, моя батьківщина»

Артикул: 919174

Переглянути фото книги

Паперова 120 грн

Електронна 120 грн

Немає в наявності

Goodreads

4.19

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Горан Войнович
Видавництво	Видавництво Старого Лева
Рік видання	2020
Оригінальна назва	Jugoslavija, moja dezela - Goran Vojnoviс
Перекладачі	Катерина Калитко
ISBN	978-617-679-576-6
Кількість сторінок	304
Мова	українська
Розмір	130 х 200 мм

Категорія

Сучасна іноземна проза

На книжкових полицях

Класика (1109)

Дивитись всі

Про що книга «Югославія, моя батьківщина» автора Горан Войнович Jugoslavija, moja dezela - Goran Vojnoviс

«Югославія, моя батьківщина» — роман словенського прозаїка, поета, сценариста і кінокритика Ґорана Войновича. Цей твір розповідає про події Югославської війни та її наслідки вустами підлітка, а згодом — дорослого чоловіка.

У часі історичних потрясінь і політичних конфліктів буває нелегко визначити, де батьківщина, а де чужа територія, хто друг, а хто ворог. Особливо складно осмислити ці речі підліткові. Надто коли батька, якого вважав захисником і героєм, оголошено воєнним злочинцем і в одну мить руйнується звичний, такий теплий і затишний світ, коли втрачаєш одразу все: друзів, сім’ю, батьківщину.

Відгуки про книгу «Югославія, моя батьківщина»

Славич Ірина 14.01.2024 17:53

В історії є явища, які мені важко осягнути. От чому так багато звучить аналогій між ̶к̶о̶н̶ф̶л̶і̶к̶т̶о̶м̶ війною на Балканах та нашою боротьбою сьогодні?

На жаль, нам це стало знайомо.

Тисячі загиблих серед військових та цивільних. Міста в облозі в умовах гуманітарної катастрофи, голоду, відсутності електрики, питної води, під постійними артилерійськими обстрілами без адекватної можливості виїхати. Поховання загиблих у дворах, парках та на стадіонах. Концтабори, де полонені утримувалися в нелюдських умовах, де їх били, мордували, вбивали, ґвалтували, катували.

Але скільки злочинців понесли відповідальність за жорстокий за масштабністю геноцид на Балканах? Небагато.

А скільки з них отримали довічне?

Далеко за межами пошуків пояснення югославської війни автор Ґоран Войнович все ж наближає читачів до деяких причин цієї жорстокості, які криються в етнічних та релігійних мотивах. Та передусім ця книга про вибір між обов'язком та родиною, про дітей війни та вчинки батьків, з якими доводиться жити дітям. Про (не)можливість прощення та про те, чим є дім.

У центрі уваги епізод життя юнака Владана, який у дитинстві пережив Балканську війну. Хлопець дізнається, що його померлий батько насправді живий і переховується, бо є військовим злочинцем та підлягає Гаазькому трибуналу. Владан починає шукати... Під час пошуку він згадує важливі моменти свого дитинства: батька-офіцера, у якого армія завжди вище за сім'ю... Хлопець переосмислює своє дитинство, а правда, яку він дізнається просто вибиває у нього з-під ніг і так не надійну опору. Він втрачає віру у світ. Юнак залишається одним із мільйонів загублених дітей, які намагаються зрозуміти своїх батьків.

Це важлива книга, в якій так багато паралелей між вчиненими жорстокостями "могутньої" росії та Сербії. Але мені незрозумілі ці аналогії. Я вірю в справедливість, але не хочу розчаровуватися у майбутньому. Понад 20 років тривалості судової тяганини: для багатьох воєнних югославських злочинців ув'язнення в апартаментах у передмісті Гааги стали як курорт, а не як покарання. Відповісти

0 0

Ніньовська Зореслава 24.10.2023 22:00

Психологічно тяжка книжка юнака, травмованого подіями війни під час розпаду Югославії в 90-х роках. Мені було цікаво побачити цей процес очима особи, яка достатньо усвідомлює якусь частину того, що відбувається (головному героєві в 1991 році було 11 років на момент початку), але непричетної безпосередньо до зла. Оповідь ведеться в 2 часових площинах: одна лінія - в 90-ті очима дитини, яка згадує свої відчуття, вже дорослим, через 16 років, друга - головний герой зараз шукає свого батька-військового злочинця, дізнавшись, що він живий. У мене склалось враження, що за 16 років ніхто: ні дорослі на той момент початку розпаду Югославії, ні тодішні діти, які не бачили самих військових дій, - не оговтались від війни. Про жертв етнічних чисток в книзі є лиш кілька згадок, про них не йдеться фактично, весь той кошмар присутній неявно. Але під час читання розумієш, що навіть ті, хто не брав прямої участі - жертви, і з огляду на те, що військові злочинці, вбивці - знайомі а то й рідні їм люди, дуже важко молодим абстрагуватись від минулого, надто велике бажання виправдати своїх, звинуватити чужих. І всі це сплетене у жахливий клубок страху, ненависті, туги за втраченим минулим, родиною, теплом. Ніхто не виправданий, ніхто не пробачений, покарані- не розкаялись, злочинці-втікачі самовиправдовуються, багато жалкує за минулим, мало хто вірить в хороше майбутнє. В книзі дуже мало любові між близькими, в сімї, дуже погані стосунки між усіма героями, незважаючи на ступінь спорідненості, навіть мід матерями та дітьми, і це на прикладі кількох сімей. Це для мене було дуже неприємним відкриттям щодо наслідків війни в колишній Югославії. Надто багато ненависті накопичено там у ХХ столітті, мабуть.
Дякую бібліотеці "Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ (Лесина Бібліотека)" Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Схожі товари

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"