Ігор Астапенко

Книга «Чаполоч»

Name: Книга «Чаполоч»
Brand: Видавництво Анетти Антоненко
SKU: 930872
Price: 149 UAH
Availability: InStock
Rating: 5.0 (5 reviews)

Артикул: 930872

Переглянути фото книги

Завантажити уривок

Паперова 149 грн

Книга в наявності

Відправка: 08.08.2025

Goodreads

3.37

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Автор	Ігор Астапенко
Видавництво	Видавництво Анетти Антоненко
Рік видання	2019
Палітурка	тверда
ISBN	9786177654093
Кількість сторінок	192
Мова	українська
Серія	Колекція. Книжки без кордонів
Розмір	135 х 205 мм

Категорія

Сучасна українська проза

Ігор Астапенко - «Чаполоч»

Ціна

149 грн

До відділення "Нової пошти"

у Вашому місті

До відділення Укрпошти

у Вашому місті

Міжнародні відправлення

(авіа-транспортом або наземним шляхом)

Повернення товару

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.

Готівкою при отриманні

Банківською карткою VISA / MasterCard

Попередня дата відправки:

У п'ятницю (08.08.2025)

Про що книга «Чаполоч» автора Ігор Астапенко

«Чаполоч» – дебютний роман автора. Нічого схожого на цей текст досі не було в сучасній українській літературі. Ритм, стиль, шал із тонкими алюзіями на класиків, грою сенсів і підтекстів. Роман – виклик традиційним канонам художньої прози, поетичний бунт проти жанрових умовностей літератури. Головний герой, самотній філософ, живе у герметичному світі, в якому ховається від важкої реальності, долаючи ілюзії нестримної молодості в пошуках краси і смаку до життя, які втратив. Мов маленький будда із гетто «Школи для дурнів» дорослий чоловік намагається осягнути те, що бачить і боїться побачити під час глибокої психологічної кризи. І повернути втрачене – непідробну дитячу радість, первісну чуттєвість, голос трави, знання мови дерев, птахів і звірів, справжню повноту буття. Та чи не станеш ти сам звіром у дикому лісі людей? Глибоко метафорична притча про одвічну людську самотність, вразливість і жагу пізнати те, від чого втрачають людське, але здобувають силу, що існує понад людьми і їхнім світом. Світом без любові.

Відгуки про книгу «Чаполоч»

Рубцов Ігор 30.10.2023 22:28

Гм! Досі чухаю маківку, шукаючи слова для відгуку на дебютний роман молодого автора Ігоря Астапенка. Я буквально стримую себе і ловлю себе в бажанні відтягнути наостанок оцінку книжки, хоча сам ненавиджу оті дешеві шоу-викрутаси перед оголошенням суддівського вердикту: роман Ігоря Астапенка отри-и-и-и-мує-є-є-є, отримує роман Ігоря-я-я-я Аста-а-а-а-апенка-а-а-а… Тьху на мене! Але спочатку про мій читацький смак. Читаю багато різного. Прозоро сказав? Якщо відкорегувати шкалу правдивості, часу читати стільки, скільки хочу мені бракує. На першому місці – робота, на другому – сон, на решту забаганок і потреб – нуль, кома, стільки-то годин. Знаходячись в лещатах часу, я економлю енергію на написанні відгуків, пропускаючи все, чого не зрозумів. І тут до рук потрапляє «Чаполоч».
Видавництво Анетти Антоненко подарувало мені понад сто книжок (ціна в 1 гривню за книжку дорівнює подарунку). В дорозі я майже не відволікаюся ні на що інше, поступово перетравлюючи матеріал. Останню книжку Л. Дереша, з якою не тільки трусився в транспорті, але часом і засинав із нею, довелося хвалити, підмішуючи краплину дьогтю в діжку з медом через невиправдане вживання автором ненормативної лексики. Проїхали. Наступний твір – і знову матернуватий, за те і визнаний, як недостойний уваги публіки. І, нарешті, «Чаполоч». Пауза, яку ви не відчуєте. Я зробив її, набираючи повітря і добираючи потрібні вислови. Наприклад, таке слово, як «сюрреалізм». Воно доречне по відношенню до письменницького підходу Ігоря Астапенка. Але ж мене вже прориває сказати головне, чого не в кожному сюрреалістичному мистецтві знайдеш. І я не хотів би помилитися. Здається, цей Астапенко не просто талановитий письменник (можливо ви знаєте його як поета). Він супер-талановитий, тому що подібної побудови діалогів, всього тексту, проведення сюжетної лінії, такої добірної поезії і мистецьких алюзій треба пошукати. Все це є, правда автори такого рівня вже давно здобули собі вічну славу, а серед живих… Пальців однієї руки мені достатньо для свого списку. Можливо, Астапенко – перший палець моєї другої руки, бо він досить молодий. Так писати у тридцять? Ні, навіть у 27. Роман видано три роки тому.
Хоча, в цій книжці не без обсценної лексики (та що ж таке, пані Анетто?) Правда, того небагато. Більше, все ж, натуралістичних сцен між чоловіком та жінками. Чоловік тут, у книжці – ще той негідник. Злочинець, вбивця, сказав би і так – покидьок. Він же: філософ, інтелектуал, нестандартно мисляча особа із завдатками талановитості. Роман написано від його імені, наче як щоденник з доречними відступами, які додають паралельні сюжетні лінії, притаманні жанру роману. От чого бракує багатьом сучасним авторам, так це дотримання канонів. Хтось настрочив повість, ледве наскубавши на сотню сторінок і вже – Роман. Це навмисно пишу «Роман» з великої літери, як авторську самоідентифікацію. Роман Астапенка насправді є романом. На етапі розігріву, тобто, на першому десятку сторінок була думка: чи потрібно це читати? Записки божевільного, героя роману, в сенсі. Але автор взяв мене мертвою хваткою. Сам він, вочевидь, людина з глибокими знаннями в галузі літератури. Я відчув себе десь на рівні нижче ватерлінії. Плюс психологія – імовірно ще одна дисципліна, яку на відмінно знає автор. Письменницький талант плюс талант психолога – ідеальні поєднання для створення хороших книжок. Поступово, від розділу до розділу, автор знімає шар за шаром, розкриваючи механізм самознищення ідеального егоїста, вбивці – Євгена Горка. Письменник маніпулює свідомістю, викликаючи час від часу розуміння мотивів злочинця. Так, він вбив свою матір, але яку матір? І з нею ще стороннього чоловіка. Ну і хто ж той чоловік? Жертви якраз нічим не викликають приязні до них. Проте, вбивство залишається вбивством. Та й про сам злочин Євгена ми дізнаємося тільки у другій половині книжки. У першій він – дивак серед диваків. Більш того, він цей, як його, отой що зі сталевими… Тобто, мужик з характером.
Не буду далі розповідати, читайте самі і ловіть задоволення. Якщо чесно, є в книжці дещо, варте ретельного просівання. Тут грає роль моя позиція відносно деяких явищ в літературі, не буду і про це. Я маю передчуття майбутнього автора Ігоря Астапенка. Можу помилитися, але хочеться, щоб його ім’я увійшло до переліку кращих в нашій вітчизняній і світовій літературі. Принаймні, його вірші вже перекладені кількома мовами. Чом би й ні?
Дякую Центральній бібліотеці Солом'янки! Відповісти

0 0

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"