Книга «Бунт проти імперії: українські шістдесятники»

Під поняттям «шістдесятництво» приховується безліч культурних феноменів, людських доль та літературних творів. Ця книжка пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників — молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Заглиблення у світ, який всупереч правилам радянського тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки та поваги між непересічними молодими талантами.

«Ця книжка є радше спробою побачити в когорті шістдесятників живих людей – з їхніми сумнівами, коливаннями, інтелектуальною відвагою та блискучими талантами. В певному сенсі побачити цих молодих талановитих людей без "забронзовілості", з якою так часто подають їх шкільні підручники. Тим більше, що самим шістдесятникам "забронзовілість" аж ніяк не притаманна.» Радомир Мокрик, автор видання

Чимало фотографій з архівних фондів та сімейних архівів публікуються вперше.

Для широкого читацького загалу.

Про автора

Радомир Мокрик, PhD. (1987 р. н.) — історик, культуролог, науковий працівник Інституту східноєвропейських студій на філософському факультеті Карлового університету в Празі. Вивчав культурологію в Львівському національному університеті імені Івана Франка і модерну історію в Карловому університеті в Празі. У 2021 році в Карловому університеті захистив дисертацію на тему «Шістдесятники і колоніальний дискурс радянської культури в Україні в час відлиги. 1956–1964».

Цитати з книжки «бунт проти імперії»

Про світоглядні основи шістдесятництва

Це когорта, світогляд якої сформувався на перетині етичних принципів і критичного мислення. Саме на такому ґрунті виникла основа національного руху, в який згодом перетворилась «малесенькі щопта» шітсдесятників. При цьому саме етика відігравала головну роль. Мені пощастило найбільше спілкуватись з двома, здавалося б на перший погляд, протилежностями: Іваном Дзюбою та Євгеном Сверстюком. Дзюба походив з Донбасу, довго вірив в комуністичні ідеї і схилявся радше до «націонал-комунізму». Євген Сверстюк народився на Волині і вже в досить ранньому віці перейнявся націоналістичними ідеями. Однак їх поєднувала багаторічна щира дружба. Рухались вони до розуміння самобутності України з різних ідеологічних сторін, але на основі етичної спільності. Свого часу на літературному вечорі в Черкасах Василь Симоненко на питання «яку саме він має на увазі Україну, коли вимагає, щоб мовчали Америки й Росії, коли він з нею говорить», відповів просто — «Україна в мене одна». Хоч з якого б ґрунту виходили світоглядні переконання шістдесятників — принцип був той самий: Україна в них була одна.

Про мовне питання

Радянське керівництво добре усвідомлювало, яку саме стратегію у мовній сфері воно обирає. Російська мова і російська культура розглядалися як чи не головний фактор уніфікації різних територій радянської імперії. Політика русифікації й маргіналізації української мови цілком відповідала завданню «злиття народів» і формування наднаціональної, класової радянської ідентичності.

Про зародження дисидентського руху

Шістдесятники перебували всередині радянської реальності, і це неодмінно мусило позначитись на їхньому світогляді, доволі ідеалістичному. Усвідомлення марності й неможливості діалогу з владою приходило поступово, зі зміцненням м’язів критичного мислення. Дисидентами шістдесятники стали завдяки власному інтелекту і рефлексії  навколишнього світу. Усвідомити фальш радянської культури, штучність усіх партійних лозунгів, залишаючись фактично в інформаційному вакуумі, – це справжній інтелектуальний подвиг. Який часто поєднувався з громадянським подвигом, адже розуміння несправедливості системи породжувало намагання і відвагу протистояти їй.