З-поміж численних картин Апокаліпсису, створених у літературі та в кіно, роман Г’ю Гоуї «Бункер. Ілюзія» вирізняється легкістю нарації і правдивістю скрупульозного змалювання кожної дрібниці довколишнього світу, кожного відчуття героїв, які — усупереч усьому — намагаються вижити в умовах, у яких опинилися. Опісля Кінця світу Хтось залишив жменьку людей «на насіння» у колосальному бункері, врізаному на десятки кілометрів під землю. Утім життя перетікає в смерть, і цикл завершується, коло замикається. Від народження тобі втовкмачують, що інакше бути не може, порятунок неможливий, виходу з бункера немає. Кожен знаходиться під контролем системи, свідомість та інакомислення — блокуються установками відділу ІТ. Та завжди з’являються носії «ідеї», ті, хто прагне іншої інформації, справжнього знання, кого не влаштовує ілюзія, що наче «вірус», здатна «заразити» інших. І фінал історії геть непередбачуваний. Можна вірити чи не вірити в реалістичність всього цього, але віра автора в невичерпні можливості людського тіла й духу, заперечення безплідного існування в світі ілюзій є тим, заради чого в першу чергу варто прочитати цю книжку.
