В одному з міських парків Парижа один хлопчик вдарив іншого по голові кийком у результаті два вибиті зуби. Родина кривдника (Ален і Аннет) приходить до родини жертви (Мішель і Веронік), щоби принести вибачення і вирішити проблему. Драматург ретельно змальовує кожного з чотирьох персонажів.
Ален адвокат, який весь час розмовляє по своєму мобільнику, чим страшенно дратує всіх; він цинік і мало цікавиться долею сина. Аннет фахівець із нерухомості, дуже фальшива, улеслива жінка, яка, зрештою, виявляється слабкою і нещасливою. Мішель крамує різним залізяччям; він не менш цинічний, ніж Ален, але намагається приховати це за машкарою ґречності та прагматизму. Веронік бібліотекарка, письменниця, сповідує гуманістичні цінності, пише книжку про конфлікт у Дарфурі, цікавиться живописом.
Розмова батьків заходить у глухий кут. Наївшись пирога з фруктами і надто рознервувавшись, Аннет починає блювати. Це стає точкою відліку для спадання машкар із героїв. Кожен із них виявляє себе не таким, яким хоче здаватися. Мішель викинув на вулицю домашнього хом’яка, і той, напевно, загинув. Веронік у полоні речей, її більше цікавлять цінні альбоми з репродукціями, ніж Аннет, яку вивертає після пирога. Зрештою, всі слова сказані, Мішеля названо «вбивцею», Веронік «дешевкою», а їхній син, виявляється, гомосексуал, через що й отримав кийком по зубах.
Коментарі та відгуки про "Божество різанини"
