| Автор | Мішель Обама |
| Видавництво | BookChef |
| Рік видання | 2019 |
| Палітурка | тверда |
| Оригінальна назва | Becoming by Michelle Obama |
| Перекладачі | Максим Гоцацюк |
| ISBN | 978-617-7561-39-1 |
| Кількість сторінок | 496 |
| Мова | українська |
| Розмір | 155x235 |
| Категорії | Документальна література Біографії |
| Артикул | 918715 |
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Мішель Обама стала однією з найзнаковіших жінок нашої епохи. Як перша леді Сполучених Штатів Америки перша афроамериканка, яка виступила в цій ролі, вона допомогла створити найгостинніший Білий дім в історії, а також зарекомендувала себе як впливову захисницю жінок і дівчат у США й по всьому світі, кардинально змінюючи способи, завдяки яким сім’ї ведуть здорове й активне життя, паралельно підтримуючи свого чоловіка, коли він вів Америку через кілька її найгостріших моментів. А ще вона розбила Carpool Karaoke і виховала двох невибагливих доньок під пильним наглядом ЗМІ. У мемуарах Мішель Обама запрошує читачів у свій світ, розповідаючи про події, які її сформували від дитинства в Південному Чикаґо до років її керівництва, поєднуючи роботу і материнство за найвідомішою у світі адресою. Відверто і дотепно вона описує свої тріумфи і розчарування як публічні, так і особисті, розповідає свою яскраву історію, як вона це пережила своїми словами, невгамовно кидаючи виклик очікуваням, надихаючи нас робити це саме.
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
З одного боку оповідь читається легко. Авторка описує своє життя з дитинства, привідкриває багато цікавих моментів з життя у Білому домі, державної охорони. Цікаво читати про "захоплення" флотуса - чи це зрозуміліше звучить першоі леді, як то дитяче харчування, спорт і проводити паралелі з українськими першими леді, які теж свого часу пропагували спорт і допомогу військовим інвалідам(Марина Порошенко) чи опікувались харчуванням в шкільних їдальнях (Олена Зеленська). Цікаво спостерігати як дії американської президентської пари вливають на політичну моду у світі.
Але разом з тим відчувається, що книга написана не для тебе. Лейтмотивом всієї книги є расова приналежність. Постійні відкати до расових питань до кінця книги починають напрягати. Ніби мемуари "жертви", притиснутої в правах. Створюється відчуття, що пані Обама ділить світ на своїх та інших. Навіть ділить жертв трагедій на білих і чорношкірих, де звісно більше вболіває за других. ЇЇ щасливе дитинство, яке насправді дуже схоже на дитинство багатьох дітей по світу, в тому числі в Україні, і можливість вступу до одного з найкращих коледжів/університетів світу, і як то вступ до Прінстону/Гарварду практично за расовою квотою, про яке і мріяти не можуть українські діти, навіть талановиті з сіл, та зрештою американське голосування за Обаму на виборах до кінця не переконують Мішель викинути з її голови думки про те, що білі бажають їм невдачі через расу і у будь-якій помилці винуватимуть колір шкіри. Постійне вбачання тригерів у навіть незначних подіях, рефрен "чи варта я" і "так варта", підтверджує постійне зациклення на власних психологічних проблемах.
Ще частина книги звучить як виправдання перед виборцями, що я людина і ніщо людське не чуже, я теж хочу випити чашку чаю на балконі чи піти в театр або кіно, а мене звинувачують в розтраті коштів на держ.охорону під час розваг, хоч разом з тим пані Мішель не гребує брати всіх своїх родичів, в тому числі сім'ю брата у закордонні державні поїздки за рахунок держави і писати про це.
Вцілому у мене склалось враження, що авторка не така проста, і щира, якою хотіла здатись читачеві.
Що вона повна стереотипів і упереджень і точно не стане для мене людиною на яку хотілось би у всьому рівнятись.
То чи варто читати книгу? Думаю варто.
Відповісти