Книга «Автобіографія. Євангеліє багатства»

Вчинки доброти

Незначна увага або добре слово до простої людини часто приносить неочікувано велику винагороду. Жоден добрий вчинок ніколи не пропадає даремно. Навіть нині я іноді зустрічаю людей, яких не пам’ятаю, але вони згадують про якусь невелику увагу, яку я зміг їм приділити, особливо в той час, коли відповідав у Вашингтоні за державні залізниці та телеграф під час Громадянської війни і міг пропускати людей на залізницю: допоміг батькові дістатися до пораненого чи хворого сина на фронті, дозволив привезти додому його останки або ж зробив якусь подібну послугу. Таким дрібницям я завдячую найприємнішими виразами вдячності й вельми втішними випадками у своєму житті. Й ось чим примітні такі вчинки: вони безкорисливі, а винагорода за них тим приємніша, чим скромнішим є становище людини, якій ти зробив послугу. Добро, вчинене бідному трудівникові, важить у багато разів більше, ніж добро, зроблене мільйонерові, адже той, напевно, колись зможе віддячити за послугу. Які правдиві рядки Вордсворта: «Найкраща частина життя хорошої людини — її маленькі, безіменні, всіма забуті вчинки доброти й любові».

Зосередження уваги

Оскільки я постановив собі продати всі свої частки в усіх зовнішніх компаніях і зосередити свою увагу на наших виробничих підприємствах у Піттсбурзі, я також вирішив не володіти жодною акцією, купленою і проданою на будь-якій фондовій біржі. За винятком незначних сум, які потрапляли до мене різними шляхами, я суворо дотримувався цього правила.

Це правило може бути корисним для кожного підприємця, який займається виробничим бізнесом, і для всіх професіоналів. Воно є надзвичайно важливим, зокрема для власників виробництв. Їхній розум повинен бути спокійним і вільним, якщо вони хочуть мудро вирішувати проблеми, які постійно постають перед ними. Ніщо так добре не спрацьовує в довгостроковій перспективі, як здоровий глузд, а в того, чий розум збурений мінливими флуктуаціями на фондовій біржі, ніякого здорового глузду не залишається. Він зазнає впливу, подібного до сп’яніння. Він бачить те, чого нема, а те, що він бачить, не існує. Він не може судити про відносну вартість і бачити справжню перспективу речей.