«Аудіодиск "Зцілення" Ілля Алабужев»

Важко починати писати про цей альбом, який просто з перших нот входить в самісіньке серце – а воно слів, як відомо, не потребує.. Можна б почати з того, що Іллі Алабужеву є близькою за духом ecm-івська естетика – і не дивно тому, що в його музиці є прозорі точки, які цій естетиці відповідають. Чи можна нескромно почати з того, що особисто я буквально закохався в цю музику одразу – ще коли вперше почув деякі композиції Іллі кілька років тому. Бо тут, попри всі внутрішні візерунки і зовнішню легкість, залишається місце, повітря для – роздумів. Не для такої собі інтелектуальної гри-позування. Ні. Ця музика якось непомітно змушує задуматись про красу світу – бо, зрештою, вона сама несе в наш світ – красу. Гармонію. Тепло. Такі прості, здавалося б, речі, і як же складно іноді буває ними поділитися – але Ілля, мені здається, дійсно уміє. І при цьому – а може, саме завдяки цьому – він лишається дуже скромною людиною, яка постійно працює в собі і над собою. Чи не з таких виростають справжні – майстри? ..Або ж можна почати.. з чого почав Алабужев? Його перший альбом називається – "Зцілення".

Навіть не знаю, чи варто називати музику Іллі складною. Об’єктивно, мабуть, так – хоча, як на мене, її плин і розвиток у кожній п’єсі настільки природний, невимушений, що архітектура просто відходить на другий план. Бо в його руках музична матерія перестає бути абстрактною ідеєю – оживає..