Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
Дивує – у дуже приємному смислі. Якось я уже порівнював цю музику з літературою. Мабуть, не уникну цього і сьогодні, оскільки альбом, як на мене, дуже схожий на майстерно складену збірку – ні, не оповідань навіть – нарисів, натяків, настроїв. У кожній наступній пісні – нове яскраве перевтілення, новий погляд, новий тонкий нюанс. Наче квітка, кожна пелюстка якої має свій колір або відтінок, і це відтіняє глибину інших кольорів. Поп-музика, яка багато взяла від року, і тому вже балансує на межі, а не просто є "поп". Але, гадаю, більш значущим тут є баланс між жіночим та чоловічим, і його вже не стільки чутно, скільки відчутно. Адже авторкою текстів і половини музики тут є Юля Міщенко, і додайте ще сюди її голос із такою жіночою властивістю і здатністю миттєво змінюватися і точно передавати напівтони настрою, думок. А за всім цим, десь у затінку, працює чоловіча складова. Якось важко одразу визначити, у чому це проявляється. Можливо, у самій манері виконання музики, а вона тут теж є дуже інформативною для кожної пісні. Як у житті – кожна зі складових залишається собою, але, одночасно, їхнє переплетіння, взаємопроникнення створює щось нове, особливе. Напевно, тому і виникає відчуття, ніби кожна з пісень альбому – то окремий камерний твір, який стає незайвою частиною більшого твору, тобто альбому, тільки завдяки власній самодостатності, пропрацьованності. Добре. Для тих, хто чекав цього диску, скажу – варто було чекати. Варто прочитати.
Антон Йожик Лейба
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%