Анна Багряна

«Вітрова гора»

Артикул: 628584

Переглянути фото книги

Слухати фрагмент

Аудіокнига 200 грн

mp3

Книга в наявності

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Дитячі книги
Автор	Анна Багряна
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2021
ISBN	978-617-8434-65-6
Мова	українська
Диктори	Марічка Штирбулова
Тривалість	08:39:00
Тип товару	Аудіокнига в електронному форматі

Анна Багряна - «Вітрова гора»

Ціна

200 грн

Слухати в

Банківською карткою VISA / MasterCard

Всі права належать видавництву "Наш Формат", несанкціоноване розповсюдження і копіювання аудіозапису карається згідно закону.

Опис аудіокниги «Вітрова гора» від Анна Багряна

Яскраве сучасне українське фентезі.

"Вітрова гора" здобула перемогу в номінації "Література для підлітків" книжкової премії "Еспресо. Вибір читачів 2021".

Тематика аудіокнижки

Література для дітей 10+, фентезі, почуття, пригоди

Опис аудіокниги "Вітрова гора" Анни Багряної

Вони живуть поміж нас - вітри, онуки Стрибога. Завжди народжуються тут, на берегах Дніпра, зазвичай в одній родині - й дід передає онукові таємні знання та особливі вміння. Однак із Дейвом стається інакше: він народився в Канаді, тож мусить пройти непростий шлях, перш ніж осягнути своє прадавнє українське коріння і відкрити справжнє покликання. Проте вітрові млини на Дніпрових пагорбах манять хлопця, і цьому годі опиратися...

Для кого аудіокнижка Вітрова гора

Для дітей і молодших підлітків, 10+, які полюбляють захопливі фантастичні історії, цікавляться українською міфологією та історією, життям ровесників у інших країнах; а також для батьків, які прагнуть виховати своїх дітей відповідальними, патріотичними, самодостатніми особистостями.

Чи варто купувати цю аудіокнигу?

Роман Анни Багряної "Вітрова гора" - глибоке, світле і дуже актуальне українське фентезі; хоч і базоване на стародавній українській міфопоетиці, та напрочуд сучасне. Спеціальна відзнака від Дари Корній і Тали Владмирової "Сучасне українське фентезі" у номінації "Романи" Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п'єс, пісенної лірики та творів для дітей "Коронація слова" (2020)

Про авторку та ілюстраторку

Анна Багряна (автонім Ганна Багрянцева) - поетеса, прозаїк, драматург, перекладачка. Авторка 12 поетичних збірок і 16 книжок прози, виданих як українською, так і в перекладах болгарською, македонською, польською, французькою та іншими європейськими мовами. В її перекладах українською вийшли понад три десятки книжок болгарських і македонських письменників. Лавреатка багатьох українських та міжнародних літературних премій. Мешкає в м. Софія (Болгарія).

Софія Музичка - художниця і психологиня родом із Тернопільщини, освіту здобула в Кам'янець-Подільському університеті ім. І. Огієнка та Akademia Ekonomiczno-Humanistyczna w Warszawie. Відома як ілюстраторка цікавих українських настільних ігор, також працює в жанрі "картин, які оживають у смартфоні" та книжковій графіці. Мешкає у Варшаві (Польща).

Книжки на схожу тематику

Відгуки про книгу Вітрова гора

"Неймовірно красивий і дуже-дуже український роман. Роман про давні правірування українців, про тісний зв'язок з батьком Родом і про сучасну Україну також. Нарешті те, чого ми так давно чекали. Без гоблінів та орків, без депресії, а навпаки - з таким гарним майбутнім для України". - Дара Корній, письменниця.

Відгуки про аудіокнигу «Вітрова гора»

Зелікова Світлана 29.10.2024 13:27

«Вітрова гора» — це не просто захоплива історія, а й справжнє вікно у світ української міфології та культури, що робить її цінним твором для підлітків. В книжці розповідається про дванадцятирічного Остапа, який переїжджає до маленького села біля загадкової Вітрової гори. Незабаром він починає відчувати, що гора приховує таємниці, пов’язані зі стародавніми легендами і надприродними силами. Світ оповитий надзвичайною силою міфів, пов'язаний фольклорними елементами. Остап знайомиться з місцевими легендами, досліджує незвідані місця і переживає незвичайні пригоди, що сприяють його дорослішанню. Книга підіймає важливі для підлітків теми: адаптація до нового середовища, пошук друзів і розуміння власної ідентичності.

Мені сподобалась ця історія, про коріння та звичаї українського народу. Герой книжки знаходиться у вихорі містичних подій, долає різні перешкоди на шляху до Вітрової гори. Книга розповідає про дорослішання, дружбу та відкриття невидимих світів, до яких ведуть дитяча допитливість і відвага. Цікава та захоплююча сюжетна лінія для читання.
«Дякую бібліотеці *Центральна бібліотека Солом'янки імені Григорія Сковороди*
Відповісти

0 0

Lily Аkhmullaeva 09.11.2023 09:38

Сили природи, стихії, свято Івана Купала, вишиванки, вітряки - все це в описано книзі «Вітрова гора». Авторка знайомить нас не тільки з українським колоритом, а і з язичницькими божествами - погодьтесь, про Тора і Локі знають всі, а про Сварога, Перуна та Стрибога чули лише з уроків історії, і то дуже коротко, поки не дійшли до Хрещення Русі. Прочитавши анотацію, я зрозуміла що мені вкрай необхідно познайомитись з піджанром слов’янське фентезі.

Особисто я очікувала трішки більшого: мені хотілось більше міфології, більше про божеств і їх втілення в людських подобах та перебування в сучасному світі. По факту я отримала дитячу казку, з простим сюжетом, який просувався стрімко, уривками, але після прочитання я зрозуміла, що особливо нічого тут і не відбулось. Є головний герой, є тяга до України, є закоханість з першого погляду і відразу ж кохання на все життя, ну і логічне завершення - усвідомлення в собі надлюдської сили. Це чудова казка для дітей, але мені не вистачило деталей, лишилось багато незакритих питань, які тільки підживили мою цікавість до слов’янського фентезі, герої не розкрились повністю.

Окреме естетичне задоволення я отримала від опису вітряних млинів, села, музею Пирогово. Чудові ілюстрації - як окремий вид мистецтва. Книгу приємно тримати в руках, і для дітей це була б дуже цікава і гарна історія. Відповісти

0 0

Оля 23.10.2023 08:19

Людям легше перекласти усі біди світу на якусь страшну і темну силу, аніж самим повернутися обличчям до світла."

"Більшість із них так і живе, чи то пак - животіє, осліплена й оглохла, не відчуваючи кайданів на своїх душах і втішаючись оманливим спокоєм. Але щастя без волі не буває. "

Це така класна, цікава з гарним оформленням і супер обкладинкою книга.

Наше українське фентезі.?????
Українська міфологія така багата на різних богів та вірувань.Вони живуть посеред нас діти, вітри, онуки Стрибога і не тільки.
Також про сучасну Україну, різні версти населення і мрії молоді.

Дід передає онукові знання та вміння, коли приходить час , на особливому місці.

Наш головний герой , хлопчик Дейв, який народився в Канаді і вперше на своє тринадцятиліття прилітає в Україну цього не мав.Але серцем відчував, що вже тут був.

Вітрові млини кликали його, манили до себе.?????????????????
На Україні Дейв (Денис) проведе 14 особливих, цікавих днів.
Він віднайде себе тут на своїй Батьківщині.
Своє покликання і призначення . Повернеться через 5 років до Дани і тут завертиться, закрутиться. Життя.

Чудова книга.

Дякую за книгу шкільній бібліотеці @Рогачинський ЗЗСО І-ІІІ ,#рогачинськийззсо
Відповісти

1 0

Олена Орлова 18.10.2023 17:15

Мені подобаються книжки, в сюжет яких тим чи інакшим чином вплетено міфологію. Звісно, якщо міфологія наша, то стає ще цікавішим. Наразі перше, що приходить у голову, це (поки що) тритомник Дари Корній про українських міфічних істот (але це більш енциклопедичне видання) та фентезійний роман Віталія Климчука «Рутенія». Про «Вітрову гору» я вже чула, а обкладинка із сірооким красенем і символічним шрифтом просто просилася в руки! Молодший читати її відмовився, то ж в бібліотеці я брала її для себе.

Живе собі у Канаді простий підліток Дейв. Від інших канадійських дітей його вирізняє лише українське коріння. Мама та її сім’я у 1990-ті виїхала до Канади у пошуках кращої долі, він – перший, хто народився у новій країні. Рідні намагаються зберегти у Дейвові пам’ять про рідні місця, а тому хлопець знає українську, ходить до недільної школи і полюбляє слухати оповіді про Україну. Якось до Кетрін, мами Дейва, у соцмережі написала її давня подруга Юля з Києва і запросила у гості. Дейв одразу «загорівся» бажанням нарешті відвідати країну, про яку так багато чув. І хоча мати дуже скептично поставилася до цього запрошення, вони все ж вирушають у подорож. Для Дейва це нові враження, нові місця, нові знайомства, можливість порівняти те, що він знає з розповідей, та реальність. А ще, він нарешті зможе знайти відповідь, що за вихор розганяється у нього в грудях з тих самих пір, як він потрапив на українську землю.

Не можу сказати, що твір не сподобався. Але і захвату я не отримала. Власне, міфологія тут лише як фон. Більше про підлітковий ідеалізм, кохання та незламну віру у краще. Сподобалося, що багато про Київщину, а конкретніше – про Обухівщину. Трипілля, Витачів, Халеп’я... Цікаво, чи справді ще можна побачити вітряк не у Пирогові, а таки у селі, як це описала авторка? Потеплішає – точно поїдемо з хлопцями, подивимося!

Я не знаю, чи спілкувалася авторка із реальними емігрантами, щоб дізнатися як саме вони уявляють нашу країну. Мені дивно було читати, як у одній родині три покоління мають різні враження. 1990-ті не так вже давно й були! Дідусь та бабуся Дейва, мені здалося, хоча й пам’ятають скрутні часи, все ж були набагато оптимістичнішими щодо мандрівки. Кетрін же не знайшла кращого аргументу, щоб відмовити сина від подорожі, ніж опис «нужника». Нужника, йолкі! От, блін, прямо уявляю, як сходять вони із трапу літака і… прямо в нужник… Проте, Дейв дізнався нове слово, ага. Та і взагалі Кетрін здалася мені якоюсь аж занадто. Занадто правильною, занадто палахкотливою, (місцями) занадто упередженою, занадто практичною. І чому вона завжди Кетрін, а не Катруся, Катерина, Катя, адже саме це її ім’я? Дейв – звичайний 13-річний хлопець, який знає про Україну лише з оповідей, різною мірою далеких від реальності. І це накладає свій відбиток на його висловлювання. Яскравий приклад того, як можуть бачити нашу країну люди, які ніколи тут не були.

Не сподобалося, що серед усіх українських дитячих персонажів книжки майже не було позитивного. Дейв - парубок дуже активний. Він займається кількома видами спорту, добре навчається, повсякчас розширює свій кругозір. Натомість Макс, син господині, весь час сидить у ґаджетах. Друг Макса Олег та його сестри-близнючки нічим не вирізняються, а Олег вражає Дейва песимістичним поглядом на майбутнє. Кампашка у селі, куди власне Юля і запросила на відпочинок, типова бидлота, яка п’є, курить і розважається бійками. А дівчата мріють вийти заміж за «іностранца», щоб вирватися з багнюки. Єдиний світлий промінчик – Яринка, молодша сестра Макса. Ото й усе? Чи спеціально авторка виставляє позитивним лише героя «з-за меж»? Типу, народився деінде, але зберіг «обличчя»? Не знаю, але мені такий розклад не сподобався.

І так, що не закінчувати на минорі, скажу, що саме видання дуже мальовниче. Ілюстрації Софії Музички красиві і яскраво доповнюють сам тест. Переконайтеся самі :)

*Дякую бібліотеці - Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ* Відповісти

0 0

Доценко Катерина 26.12.2022 15:18

У центрі сюжету історія про підлітка із Канади, Дейва, який разом із матір'ю приїздить в Україну. Тут в юнака, який має дивний потяг до вітряків, прокидається голос крові і він дізнається таємницю свого призначення.
Що можу сказати про книгу? Насправді я не зовсім її цільова аудиторія, бо вона занадто підліткова.
Сподобалось, що сюжет побудований на українській міфології, яка в нас дійсно дуже багата і заслуговує належної уваги. Цікаво було читати про вітряки. Але у книзі все надто рівно та передбачувано. Мені забракло гостроти та якоїсь особливої родзинки.
Не надто сподобалась стереотипність суджень героїв, які виїхали або мріють виїхати з України:
"Бо ніхто з нормальних людей не хоче тут жити".
Або:
"Бо в самої України немає майбутнього".
Навіть мати головного героя, Кетрін, розповідає синові про Україну як про якусь відсталу країну, в якій "нужники надворі".
Поведінка онука баби Ромашки при першій зустрічі з Кетрін здалася нелогічною. А сама мати Дейва в діалогах вживає настільки складні речення, що вони нагадують абзаци із Вікіпедії.
А ще у книзі згадуються певні історичні події, такі як колективізація, розкуркулення та Голодомор. Це важливі теми, це наша болюча історія, тому, на мій погляд, українським авторам не варто нею надто зловживати, побічно, поверхово згадуючи ледь не в кожній книзі за принципом "порядку денного".
Попри певні, на мій погляд, недоліки, книгу рекомендую Відповісти

0 0

Покотило Наталя 19.12.2021 09:59

Насамперед хочу відмітити оформлення книги, воно пречудове. Якісний папір, друк, формат і велетенська кількість чудових ілюстрацій заохочують гортати книгу і налаштовують, що сама історія не залишить байдужою. Окрема дяка Софії Музичці за такі гарні малюнки, що насправді занурюють в атмосферу цієї історії, створюють такий собі ефект присутності і причетності. Мої очікування від книги цілком виправдалися. Це неймовірно красивий і дуже український роман. Я тішуся, що є такі книги для дітей і підлітків, які вчать любити свою землю, формують патріотів. А ще цей твір дуже романтичний і щемкий. Мені неодноразово під час читання доводилося стримувати сльози, та насправді ця історія світла і нітрохи не депресивна. Миті суму огортали мене, коли авторка описувала, як розкуркулювали предків головного героя, або як не судилося бути разом закоханій парі. В романі йдеться про давні правірування українців, про тісний зв'язок з батьком Родом і про сучасну Україну також. Цю книгу щиро раджу читачам будь-якого віку. Вона дає надію на гарне майбутнє для України. Відповісти

0 0

Стаценко Дмитро 08.11.2021 12:19

Досить вдале українське фентезі від письменниці Анни Багряної. Це , перша прочитана книжка цього неймовірного автора. Читали разом з донькою . Під час читання ( це було вперше!!! ) , часто зупинялися та обговорювали саму історію задуму твору , про головного героя Дейва , про його кохання з дівчиною Даною , обговорювали Українські традиції , міфологію тощо…
Донці дуже сподобалось , вона ніколи не обговорювала нічого такого ніколи та не цікавилась… Тому , особисто для мене , це було не тільки ЧИТАННЯ , але й можливість поспілкуватись з дитиної ( до речі , у наші часи , батьки мало цьому приділяють уваги , але це конче необхідно робити , бо діти зростають швидко , а ми , батьки , це робимо у край рідко))
Книга «Вітрова гора» автора Анни Багряної , не схожа на інші книжки, які були прочитанні за останні роки. Книга , досить цікава , сподобалось !!! що у ній було зачеплено та описані традиції української культури та столиця нашої країни – Київ. Про це ,читалось з подвійним задоволенням!!! Можемо , також, підкреслити описання автора усіх героїв у розповіді . Було враження , що всі вони «ексклюзивні» та не схожі однин на одного…це досить рідко зустрічається у книжках.
Читаємо , долучаємось ,насолоджуємось …
Дякую ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира.
Відповісти

1 0

Наталія Степанчук 08.11.2021 10:14

“Вітрова гора” Анна Багряна
Дейв живе в Канаді, але має українські корені. Він бачить дивні сни і дуже любить рух, особливо літати на літаках. У небі він відчуває себе всемогутнім. На 14-річчя хлопцеві випала нагода полетіти разом з мамою в Україну. Ця подорож відкриває Дейву багато нового не тільки про Україну і дитинство його мами, але й про себе самого. Виявляється, недарма він бачить ті сни, недарма так любить літати. Є на землі люди, нащадки прадавніх богів, які ховають в собі надприродні сили, здатність впливати на стихії. І Дейв — один з них.
Ця книжка занурить вас в українську міфологію та історію, подарує багато пригод, відкриттів і трохи романтики, а ще безмежну віру в потенціал нашої країни і у власні сили. Герої роману переконуються на власному досвіді, що доля кожного у його руках, що хоч історія повторюється, але й історію можна змінювати, якщо слухати своє серце.
Книжку прочитала на одному подиху, просто не могла відірватися. Із перших сторінок мені, як і Дейву, хотілося зрозуміти таємниці його снів і дивного відчуття у грудях. А потім ще з’явилася загадкова дівчина Дана, і я так переймалася, чи зустрінуться вони знову, а потім... Стоп! Не буду розповідати, що було потім, щоб не спойлерити.
Переконана, що цей роман зацікавить як підлітків, так і дорослих, особливо, якщо вони люблять фентезі. Книжка не просто художня, а ще й дуже мотивуюча. Вона спонукає вірити в себе і більше дізнатися про ті місця, де ти живеш. Чудові ілюстрації Софії Музички додають особливої чарівності, магії цій книжці. А магії тут вистачає...

Дякую бібліотеці “Бібліотека імені Івана Котляревського м.Києва” Відповісти

1 0

Zamoyska Daryna 29.10.2021 10:46

Бережи Боже і Коло Свароже!
"Вітряна гора" бере у полон і не відпускає, каламутить всередині тебе все нові й нові емоції, алде які ж вони позитивні, наскільки хочеться набрати повітря що є сил і видихнути аж на останній сторінці, бо історія зовсім не банальна і не проста.
Мабуть, якби мені було 10-13 років я б повірила у все написане, хоча признаюсь я й зараз вірю, хочу вірити, бо чудеса бувають.
А історія у нас така. Хлопчик Дейв, він ж Павітер, він ж син Стрибога нарорджується у Канаді, живе у люблячій сім'ї і нічим не журиться.
Його матір емігрувала з України ще коли їй було 13 років, і от коли Дейвові от-от стукне 13 вони вирішують полетіти гостювати на далеку батьківщину матері. Україна захолплює, вона ж нагадує йому його минулі життя. І все лавиною накочується на парубка і Україна, вітряки, свято Купала, Дана, вітер котрий оживає у його грудях (на цьому місці аж сама прислуховувалась до своїх відчутів у тілі), Дніпрові схили, калинова сопілка,брат з минулих життів.
Пошук Дани, його мавки, його води, бо як вода не може без вітру так і вітер без неї. Ці пошуки приводять його до його ж місця сили, до знайомстава з життям і міфологією наших предків. Він віднайде усе, тільки питань стане ще більше. Повернеться в Канаду але тільки фізично. Чи буде його життя таким як було, як житиме без Стрибога, без Роду, Перуна, Вітряної гори, вітряків, коханої і чи варто взагалі так жити.
Шукайте, адже, хто не шукає, той і не знаходить. Любіть Україну так як її люблять персонажі книги,цінуйте те що вона має і нам дає. Зазначу, що чисто негативних персонажів немає, я б сказала що вони не негативні, вони - бідолаги, які не захотіли бачити добро.
10/10, бо я повірила у казку і що все буде добре, інколи щиро сміялась, а бувало що й плакала.
Дякую Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Відповісти

1 0

Білута Анастасія 23.10.2021 15:48

Жив собі у Канаді хлопчик Дейв. Любив грати на сопілці, займатись спортом, тішив батьків, радів життю. Та прийшла біда: в горах загинув батько. І відразу змінилось все: школа, місце проживання, спілкування. І дуже вчасно із глибин всесвітньої павутини виринула мамина однокласниця. Із нашого прекрасного міста Києва. Так-так, саме з Києва, бо Дейвова мама – Кетрін – насправді Катерина, родом з української столиці. Колись вона з батьками емігрувала до Канади і, як буває, спочатку дуже сумувала за своєю подругою Юлею. А потім… Потім усе закрутилось-завертілось, помчали дні, наче миті. Ось і чудова нагода повернутись у місто свого дитинства, найсвітліших спогадів, щоб показати вже синові, яка вона, Україна? Чи насправді, занедбана і дика, як про неї кажуть з телеекранів? Чи усе ж таки, інакша?
І ось у літаку летять мама із сином через половину земної кулі, щоб побачити Дніпро і кручі, взяти участь у магічному купальському святі, познайомитись з дивом вишиванки, відчути власні корені. А для Дейва це і головна подія життя – зустріч із Даною, першим і єдиним коханням на усе життя. Напевно, це був би прекрасний і ніжний роман про підліткове кохання, якби… Ох, це вічне «якби»!
У тому літаку почнеться зовсім інша історія. Коли у грудях хлопця оживе вітер. Вітер, що породить бажання літати, бавитись хмарами та дмухати на вітряки. І згадати своє праім’я, зрозуміти, що ти – Стрибожий онук, що твоя місія на Землі – пробудити у людських душах бажання жити у мирі з природою, поважати її закони. Адже тільки тоді буде процвітання і особистості, і рідного краю.
Ось таке дуже добре фентезі про одвічну боротьбу добра зі злом, про пошук себе, про сродну працю і плетіння одвічного і нерозривного ланцюжка досвіду поколінь від діда до онука.
Та насправді ця книга про свободу. Бо тільки вільна людина смілива. Тільки вона – справжній натхненний творець, який не боїться обирати життєву стежину, уперто торувати цей шлях і показувати його красу своїм нащадкам; надихати тих, хто знаходиться поруч.
Наснаги, сміливці! Хай у ваших грудях нуртує вітер! Нехай він допомагає підніматись у небеса, гнати річкові хвилі, напинати вітрила, бути щасливим!
Дякую, Львівська обласна бібліотека для юнацтва ім. Романа Іваничука Відповісти

3 0

Саня Малаш 21.10.2021 12:49

Роман Анна Багряна "Вітрова гора" - гамірний і велелюдний, як музей просто неба на Купала, одні персонажі переплавляються в інших, велосипед головного героя летить у майбуття на Крокових колесах.
Дуже імпонує розмаїття характерів, упізнаваність мови кожного. Не потрібні й коментарі авторки, щоб зрозуміти, хто на даний момент говорить. Анна Багряна не має табу щодо суржику, хоч і уникає підліткового сленгу, в будь-якій іншій книжці ровесники головного героя чілили, флексили й рофлили, а тут такого немає.
Усередині оповіді є кілька інших оповідей - реінкарнації головних героїв з праісторичних часів, коли боги ще не були міфічними персонажами, та з 30-х рр. XX ст., якими сучасні історіософи пояснюють постколоніальну вивчену безпорадність українського народу.
Персонажів я розташувала від найкращого до найгіршого.
1. Макс - типовий син постколоніальної України, боязкої, зануреної у віртуальний світ, адже в реальному геть незатишно.
2. Яринка - маленький енерджайзер, безпосередня, чутлива - словом, типова дитина свого віку, яка спокушає дорослих теж народжувати подібних їй.
3. Оксент - за ним угадується нескінченність, він є носієм унікальної української філософії.
4. Баба Ромашка з її типовою для повоєнного покоління здатністю віддавати останню сорочку й весь ресурс.
5. Олег - уїдливий і розчарований, в ньому багато хто може впізнати себе.
6. Краб - його доля передбачувана, хоча дуже схоже на те, що авторка свідомо не випускає на волю його ідентичності, береже від неї головного героя, щоб той встиг реалізувати Стрибожий задум.
7. Марія - таких майстринь зустрічаєш і в житті. Вони, усвідомлюючи, що шиття, вишивання - їхній заробіток, не тримаються за гроші, не роблять із них культу й будь-якої миті можуть подарувати оберіг незнайомій дитині.
8. Оля - типова представниця "присмерку України", яких по всьому світі греблю гати. Мені подобається, що авторка витягла її з остогидлого середовища і цілком слушно не розповідала, чи стала Оля щасливою. Інколи дівчина переграє і стає стереотипною.
9. Катя/Кетрін - відчувається, що материнство - це не зовсім те, про що жінка мріяла, принаймні, до сина ставиться доволі прохолодно. Навіщо їй була друга дитина, я так і не зрозуміла. Можливо, як ліки від самотності, адже хлопець таки покинув її і поїхав навчатися.
10. Юля - я так і не вловила її суті, хоча це не критично, адже персонажка вона другорядна. Схоже на те, що меншу дитину любить більше, ніж старшу, я уявила себе Максом і мене аж заболіло.
11. Дейв/Павітер/Андрій - дитина-індиго, характерник, але, як часто бува з головними героями, в нього майже немає вад і це трохи напружує. Єдина дурня, яку робить за весь сюжет - соромиться зателефонувати дівчині, яка подобається. Втім, можна пояснити його сюжетну зажатість тим, що все-таки він був приголомшений тим, скільки всього на нього звалилося - і переїзд, і день народження, й чужа країна, й виявлення власних особливостей. Навіть дорослому це пережити складно. А от у те, що він такий "зручний" син, не надто віриться. Справжній його ровесник уже б сто разів нахамив матері, з якою відбулася сепарація - і...книжку б не надрукував "Наш формат".
12. Кока - видно, що ця роль, яка йому випала, знята з чужого плеча, тому в сутичках він поводиться сором'язливо, а мав би - нахабно й жорстоко. Але якщо мета - викликати страх, а не справді покарати, то цілком може бути.
13. Дана - в ній прозирає більше рис із праісторичного минулого, ніж реальних, із 21 століття. Якщо ти хочеш спілкуватися з людиною, чому не можна зателефонувати їй самостійно, а не дорікати потім, що та не зрозуміла тонкого натяку на товсті обставини.
14. Вітрослав - я так і не з'ясувала, скільки йому років. За конструкцією речень він ровесник Дейва в момент, коли ми почали за ним у книжці стежити. За змістом цих фраз він Яринка.
15. Іван - інколи складається враження, що це дві різні людини. Токсичний ура-патріот, який викликає огиду, й занурений у свою стихію характерник, у якого закохуєшся. Я все чекала на пісню "Ж@ди спалили рідну хату" в його виконанні - фух, не дочекалася.
16. Віка (і її близнючка Ніка) - схоже, її хотіли вкрутити в сюжет, а вона так і лишилася епізодичною.
17. Мірошник - розмовляє кліше. Це не критично, звісно, але на тлі розкуркулювачів, що говорили незнайомою мовою (і мені страшно подумати, якою саме, а чи уточнював видавець?) якось до розкуркулювачів більше симпатії - не до вчинку, а до того, як авторка їх змалювала.
Ще у "Вітровій горі" чудовезні описи позаземних станів. Прекрасні вірші - мантри, молитви до богів. Фантастичний фінал із поверненням діаспори на прабатьківщину. Герої помирають, щоб відродитися років за 100 в наступних утіленнях. Можливо, там буде легше телепортуватися й не треба їхати дві години велосипедом. Можливо, Україна стане тим краєм, яким її від початку створили боги. На все воля Стрибожа.
Книжку однозначно раджу, Наш Формат, воістину королівський вибір. Відповісти

1 0

Аня Полегенько 13.10.2021 10:51

Які ще книги з українською міфологією знаєте?
⠀
Книгою я до речі дуже і дуже вражена. Знаю, що мій блог читають багато підлітків та дорослих, саме тому прошу вас не залишити без уваги книгу.
⠀
Що окрім фентезі історії відкриє нам Україну з точки зору людини, що ніколи не бувала у нашій країні. Що вона побачить тут, що її вразить. А ще звісно ж послухає думки про Україну від різних людей.
⠀
Сама книга розповідає про тринадцятирічного хлопця Дейва. Він мешкає у Канаді, але коріння маминої лінії сягає саме України. Він знає про його другу батьківщину, і коли в нього випадає шанс разом з мамою вирушає у подорож до нашої країни.
⠀
Саме тут дізнаючись про українські традиції і святкуючи свято Івана Купала він зустрічає її, Дану. І розуміє, що закохався.
⠀
А ще пізніше він дізнається, що одна частина його душі - це зовсім не людина, а стихія. А саме, вітер!? І тепер він досліджує свої здібності та другу сутність.
⠀
Саме про це йдеться у цій книзі. Це чудова фентезі історія в корінні якої слов'янська міфологія, яку я буду люблю.
⠀
Але окрім фентезі історії тут йдеться ще й про Україну. І я була щиро вражена дізнавшись про цю сторону повісті. Адже беручи книгу до рук я очікувала на цікаву фантастичну історію з міфологією, але натомість отримала у додаток ще й роздум про Україну)
⠀
Мені книга дуже сподобалася! Проковтнула її буквально за два дні і залишилася в захваті. А ще я дуже рада, що змогла зустріти авторку на Арсенал та трохи поспілкуватися.
⠀
До речі мені цікаво було б почитати продовження. Тільки продовження не саме цієї історії, тому що вона вже закінчена, а інших історій з онуками слов'янських богів ? Відповісти

2 0

Небилиця Світлана 29.09.2021 12:39

Дуже українська книжка - про любов до рідної землі, про наші проблеми, про наших людей. На обкладинці зазначено, що це фентезі та я й хотіла б почитати щось у цьому жанрі, але цей роман мені більше схожий на звичайний соціальний із елементами міфології.
⠀
Історія розповідає про майже тринадцятирічного хлопця Дейва - українця в душі, який живе в Канаді, куди переїхали його батьки. Одного разу вони з мамою повертаються до України й Дейв розуміє, що саме тут його місце сили, саме на рідній землі хлопець відчуває, що в його грудях живе вітер.
⠀
На тому, що в його грудях живе вітер, власне фентезі й закінчується. Дуже мало про здібності (а між нами живуть не тільки сини Стрибога, але й сини Перуна, доньки Дани) божих посланців, мало про їхню місію на землі, про боротьбу з чорним чаклуном, який поселив зневіру в людей. Сюжет затягнутий. Я чекала, коли почнеться вже те фентезі, коли герой відкриє свою силу, коли зрозуміє, яка в нього місія та почне її виконувати. Та цій частині уваги приділено мало.
⠀
Якщо не брати до уваги цього, то загалом долі цікава та світла історія. Тут і перше кохання, дуже романтичне, пошук себе та свого місця в світі. Книжка схожа на оду Україні. Так багато і так гарно описані чудові краєвиди й справді місця сили нашої країни.
⠀
Атмосферу цьому додають також і такі українські слова, як легінь, придибенція. А ще суржик в мові деяких персонажів та власне типово українські проблеми, на які авторка звертає увагу по декілька разів: люди виїжджають за кордон, "папік", який б'є всю родину, коли нап'ється.
⠀
Серед плюсів же книжки - легкий та приємний стиль оповіді. Історія читається дуже легко.
⠀
Варто відзначити, що в книзі надзвичайно гарне оформлення! Ілюстрації чудової якості, папір щільний та приємний на дотик.
⠀
Ця історія для дітей, віком від 13 років, та для дорослих. У ній про перші важливі кроки дорослішання та про проблеми українців, тому кожен щось знайде для себе. Дуже шкода, що тільки самого фентезі малувато. Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Передпродаж

Читачі найчастіше обирають

Новинки нонфікшн книг

Новинки Наш Формат

Бестселери худліт

Електронні книги

Найочікуваніші книги

Популярні книги

Бестселери

Найкращі книги за рейтингом книголюбів

Книжки з wishlist'ів

Сьогодні купували

Книги для

Книги про

Нові книги 2024

Розпродаж книг

Передзамовлення книг

Найкращі книги року

Хіти продажу електронних книг Наш Формат

Кращі книги за версією

Книги, які варто прочитати кожному

Книги з відеооглядом

Інші книги автора

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"