Щоденник книгаря (Шон Байзелл) - в інтернет-магазині Наш Формат

Карвасарна Валентина 30.10.2023 16:59

«Щоденник книгаря» Шон Байзелла написана на основі реальних подій і досвіду книгаря Шона Байзелла. Люблю, коли оповідь у формі щоденника – це дуже щиро і навіть дещо інтимно. Автор занурює нас у буденність книгаря: розмови й суперечки, буркотливі та закохані у книги клієнти, конфлікти між працівниками і щоденна робота поміж сотень книг. Це дуже дотепні мемуари про щиру любов до своєї діяльності, які показують життя книгарні справжнім-з усіма труднощами та перешкодами.
Як і всі щоденники, книга розбита на дати, і кожен читач має можливість спостерігати за роботою книгаря впродовж цілого року, разом з героями. Це-класна книга з погляду спростування стереотипів. Не всі люди, які заходять до книгарні - читають книги. Кожна сторінка наповнена тонким англійським гумором і описом життя звичайних шотландців.
Мене привабила обкладинка книги з ілюстрацією затишної книжкової крамниці, яка нагадує бібліотеку.
На мій погляд книга скоріше припаде до душі всім любителям книг, а також працівникам книгарень, бібліотекарям і любителям рефлексій. Із задоволенням прочитала і рекомендую іншим. Щось помічала і сама, а щось відрізняється від моїх буднів.
Дякую улюбленій Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді. Відповісти

0 0

Безпарточна Тамара 02.10.2023 15:21

Ця книга буде справжнім подарунком для поціновувачів спокійного та розважливого плину часу. З перших сторінок вона нагадує відомий британський комедійний серіал «Книгарня Блека». День у день продаються книги на Amazon, а працівники книгарні, час від часу, знаходять дивні речи спілкуючись з письменниками. Перша сторінка щоденника датується 2014-м роком, а остання подія датується 2016-м.
В книгарні вирує життя з продажу книжок та відбувається безліч маленьких життєвих дрібниць, як то зустрічі поштарів, письменників та гуртки з малювання. Книгу не назвеш романом, а скоріш витонченим способом його власника розважливо відслідковувати стосунки з Віттацьким книжковим фестивалем, де можна знайти самі свіжі витвори Шотландської писемності.
Майже у кожному запису щоденника не оминається також і життя кота Капітана, що цікавиться поколінням ластівок під затишним дахом книгарні. Персонал працює з ранку до вечора, день за днем. Книга дає можливість ніби з прихованої камери подивитись на пересічний день типової англійської книгарні та стане справжньою знахідкою для власників книгарень. Працівники книгарні піклуються про цінність кожного фунта за книгу та побоюються діджиталізації та Google books. Кожен день вони підраховують суму на касі та кількість онлайн замовлень.
Для власників книгарні вона є самим життям без поділу на особисте життя власника, в колективі якого працює його жінка, друзі якого працюють у сусідній кав’ярні, а подорожі на яхті і зовсім можуть стати новиною дня для життя власника. Також всіх, кого причаровує тонкий виважений спокій англійської буденності, знайдуть цю книгу для себе близькою, бо навряд чи можна випустити з рук книгу, в якій з такою легкістю пишеться про звільнення та рекомендаційний лист співробітнику на кшталт такого:
«..мені тут рекомендаційну форму треба. Ти тільки добре пиши..»
«Рекомендаційна форма
…Вона рідко виконувала прохання й за всі три роки роботи не зробила нічого конструктивного із власної ініціативи. Вона незмінно залишала за собою стежку з мотлоху – переважно пляшок з під газованки, пакетиків чипсів, обгорток від шоколаду….
Вона була важливим членом колективу, і я рекомендую її без вагань.»
Або ж поповнення колективу книгарів:
«Ранковий імейл:
Як і більшість письменників, не маю ні копійки за душею. Я би спробувала влаштуватись працювати офіціанткою, але тримаю пальці в чорнилі – ану ж бо вдасться знайти роботу серед книжок.
Я живу у фургоні й поки що його припарковано тут: мій чоловік тепер працює із місцевим гончаром Енді П. …»
Мабуть це найемоційніші моменти книги, в якій флегматично та без прикрас розповідається повсякденність та простота життя кожного дня людей, що цінують книги.
Дякую Центральну бібліотеку Солом'янки на Освіти, 14А м. Києва за надану можливість прочитати цю книгу. Відповісти

0 0

Таня Нємцева 22.09.2023 10:24

На вашу думку професія книгаря – це ідилічна тема зі високими стелажами книг, ароматом свіжодруків, постійним поскрипування дверей від відвідувачів та келихом глінтвейну ввечері?
О, я теж так вважала, зізнаюся. Насправді: закулісся інше

Ця історія написана у формі щоденника та яскраво описує рік із життя видовищної букіністичної крамниці зі книжковими спіралями, прикрашеними до свят вітринами, бліками гірлянд...І каміном.Та це не все. Тут змальовано різні типажі потенційних клієнтів: від тих, які перекидають видання і ставлять на іншу полицю до поціновувачів рідкісних книгознахідок

Невпинні суперечки й водночас кумедні історії Шона Байзелла зі працівниками, хамовиті відвідувачі-шукачі приводів посваритися, постійна конкуренція з так званими онлайн книжковими масмаркетами, біль у спині від тяганини ящиків, проблеми з опаленням приміщення взимку – тільки трохи правди потойбік

Втім, книгарня є визначальним місцем для нього. Я б сказала, полюсом притягання. Таку любов до своєї справи можна порівняти зі тривалими стосунками, довжина яких має шанс перерости у життя. Ти можеш чітко бачити дріб’язкові недоліки людини, але це сузір‘я родимок. Але це хвилясте волосся чи особливий відтінок очей. Але цей сміх і подовгі розмови, розбавлені чаєм/кавою

Одним словом, у всього є інша сторона медалі. Просто, коли справді твоє, то хочеться рухатися далі. Якоюсь власною дорогою, непромаркованим ніким маршрутом. А якщо бодай щось сильно лякає вже на початку, то це теж знак – не починати

?Атмосфера книга незбагненна: дивовижі Шотландії, тонкий гумор, верхні нотки сарказму, шлейф цитат до мемуарів легендарного Джорджа Орвелла, декілька чудових ілюстрацій – це все такий букет із паперових сухоцвітів, який подовгу п‘янить
«Букіністичну книгарню часто уявляють таким собі раєм, де чарівні старші джентельмени гортають фоліанти, оправлені в телячу шкіру. Так думають ті, хто сам, звісно, там не працює, бо коли я працював у книгарні, то найбільше мені впадало в очі, як мало по-справжньому залюблених у книгу людей» Відповісти

0 0

Харламова Оксана 24.03.2023 15:47

Книгарня - місце сили, радості, щастя кожного читача! Похід в книгарню - це свого роду терапія: настрій гарантований. Звісно, що читачам безмежно цікаво: як воно - володіти книгарнею. Саме на це запитання книга дає пряму та чесну відповідь☺️
Це щоденник в прямому значення цього слова: датований, чіткий, з хаотичними думками автора. Шон Байзелл писав його кожного дня у 2014 році. Він придбав книгарню у містечку Віґтаун, що у Шотландії. Це букіністична книгарня - тобто у ній можна як купити, так і продати свої книги. Якщо чесно, я в захопленні від тої книгарні: величезний фонд, рідкісні видання, каміни, куточок для читача, а ще цікава акція "Книга-сюрприз"! Шон - як білка в колесі - то сортує книги, то продає, то їздить по всіх усюдах і скуповує вартісні книги, потім це все внести в каталог, співпраця з Амазон, відправка посилок, організація фестивалю і т.д. І таки видається, що нелегка це праця - мати власну книгарню.
Виділю те, що мені сподобалося: вир життя у книгарні, унікальні покупці та історія покупок, атмосфера задоволення від саме такого способу життя. Також зазначу стриману іронічну подачу тексту автором - це було приємно читати. Оригінально висвітлено життя людей у місті, які, так чи інак, мають стосунок до книгарні.
Що не сподобалося: десь після сотої сторінки я почала засинати. Однотонно, нудно, тяжко. Автор різко перестрибує з теми на тему буквально по абзацах. І якщо спочатку стримана оповідь прийшлася до смаку, то чим далі, тим більше ця беземоційність впливає на сприйняття: я просто починала куняти над сторінками, прокидалася і читала заново. Ще один момент, який мене настрожив: ведення фейсбук-сторінки автором, де він описує з сарказмом покупців чи відвідувачів книгарні. Я не зрозуміла: навіщо? Я б не хотіла, до прикладу, зайти туди, а потім прочитати про себе в інтернеті. З цього і з ще деяких моментів я дійшла висновку про певну зарозумілість власника книгарні - це залишило неприємний осад.
У висновку: книга оригінальна, читабельна, має свою атмосферу, але нуднувата і сухувата. Продовження читати не буду. Відповісти

0 0

Харлан Ганна 27.12.2022 12:46

Більшості пересічних читачів професія книгаря уявляється як безлімітна можливість читання з горнятком чаю, інтелектуальні бесіди і, звичайно ж, отримання великих прибутків. Проте насправді все виглядає трохи інакше.
"Щоденник книгаря" охоплює рік життя Шона Байзелла, власника другої за розміром букіністичної книгарні в Шотландії.
Автор чесно й без особливих прикрас розповідає про свої будні, намагання втриматися на плаву в епоху всюдисущого Amazon, про дивакуватих клієнтів і не менш дивакуватих підлеглих.
Загалом складається враження, що автор прагнув зробити книгу якомога нуднішою, щоб позбутися потенційних конкурентів.
⠀
Проте саме цим оманливим занудством "Щоденник книгаря" якраз і підкупив мене. А ще тим, що автор розстріляв Kindle з рушниці. І котом Капітаном. І гумором, і... продовжувати можна безкінечно, тому краще зацініть цитату:
"Моє уявлення про те, як має виглядати гобіт, ґрунтується на узагальненому портреті всіх, хто купував у мене цю книжку."
Ця історія не змусить вас пожертвувати кількома годинами сну, щоб швидше дізнатися, чим там все закінчиться. Зате "Щоденник книгаря" можна вважати ідеальною книгою для відпочинку та для "перезавантаження" після важкого робочого дня. Відповісти

0 0

Копистко Вероніка 18.12.2021 22:44

Нарешті до моїх рук потрапила ця книга. Завдяки бібліотеці імені Івана Котляревського м.Києва, що в рамках Національного тижня читання поповнила свій асортимент крутими книжечками вітчизняних видавництв.
Відразу скажу, що це книга –щоденник реальної особи, а саме книгаря з Шотландії – Шон Байзелла. Книга написана дуже просто, про життя у книгарні та всі процеси пов’язані з цим бізнесом. Я, будучи затятим читуном, ще і книголюбом (завжди фанатію від книгарень та бібліотек, де можна походити серед стосиків книг і пошарудіти ними) смакувала кожну сторінку. Ця книга наче статистика ведення продажів та поміток різних ідей протягом року у книгарні. Мені було цікаво читати та паралельно відкривати завісу по той бік книжкової каси. Книга спокійна, без інтриг і сюжетних поворотів, але дуже тепла і атмосферна. Якраз для такої погоди, коли хочеться погрітися в теплій домівці з горнятком зігріваючого какао, або чаю.
Раджу усім фанатам книг, для теплих вечорів. Окремо відзначу дизайн палітурки - то любов з першого дотику!

Дякую бібліотеці Бібліотека імені Івана Котляревського м.Києва @biblioteka.imeni.kotliarevskogo.kyiv
Відповісти

0 0

Виктория Слободян 17.11.2021 10:27

Чи хотіли ви колись відкрити свою книжкову крамницю?
Мабуть, не знайдеться жодного книголюба, який ніколи б не мріяв мати власну книгарню. Більшості пересічних читачів професія книгаря уявляється як безлімітна можливість читання за чашкою гарячого чаю, такий собі суцільний відпочинок, жодних турбот і, звичайно ж, отримання великих прибутків. Мабуть, Шон Байзелл приблизно так само уявляв своє майбутнє, поки не купив другу за розміром букіністичну книгарню в Шотландії.
Спочатку свої щоденні пригоди він публікував у Facebook, а згодом видав й цілу книгу. Варто зауважити, що ця книга є саме щоденником, у якому описано рік із життя Шона Байзелла.
Тобто, це не зовсім така книгарня, яку спочатку може уявити собі читач. Ми знайомимося зі світом, у якому панують як нові, так і старі, подекуди антикварні книги. Власник детально описує те, як він оцінює книжкові колекції і купує їх, як відбувається їх ціноутворення в самій книгарні і як покупці завжди незадоволені ціною, якою б низькою вона не була. Автор чесно й без особливих прикрас розповідає про свої будні, намагання втриматися на плаву в епоху всюдисущого Amazon, про дивакуватих клієнтів і не менш дивакуватих підлеглих.
Якщо ви затятий читач і не уявляєте своє життя без книги, навряд чи ви зможете оминути увагою "Щоденник книгаря". Читати цю книгу одне задоволення — написано просто та з гумором, оформлення прекрасне, обкладинка дуже затишна, читається легко й швидко! Доповнюють все це цитати Джорджа Орвелла на початку кожного місяця.
Крім того, хоча автор і прагне здаватися мізантропом, а його ремарки щодо покупців доволі саркастичні, до нього мимоволі відчуваєш симпатію.
Дякую @Центральна бібліотека ім.М.Л. Кропивницького м.Миколаїв за можливість прочитати цю книгу.
Відповісти

0 0

Пінчук Катерина 15.11.2021 11:00

Якщо ви любите читати і міркувати про те що прочитали то це книга для вас. Це не «легкое чтиво» , це книга для тих хто хоче поміркувати про життя.
Якщо шукаєте художню літературу та хочете отримати динамічний сюжет, наповнений різними пригодами й авантюрами – тоді будьте готові до того, що такого в цій книзі не знайдете. «Щоденник книгаря» – це мемуари книгаря, події які він фіксував протягом року. Ця книга побудована на реальних спостереженнях власника книгарні у Шотландському містечку Вігтаун Шона Байзелла. Книгу читати легко та цікаво. Перед тим, як взяти до рук цей роман, варто відразу зрозуміти те, що це не «художка» в тому сенсі, до якого ми звикли. Це просто нотатки книгаря про його роботу. До того ж це не наша країна і досвід книгаря суттєво відрізняеться від наших крамниць. Багатьом не сподобалась ця книга, бо тут нема нічого особливого, в ній людина ділиться своїм досвідом. Звичайні будні. Мені це нагадує роботу в бібліотеці . «Нудна рутина» для когось, хто не любить запах паперового друку, тиші і спокою, атмосфери «И пусть весь мир подождет» ! Робота книгаря і бібліотекаря схожа. Вона може бути нудною , але від не неї не можна відмовитися, коли ти по-справжньому любиш те, що робиш. Хоч з роками й зникає романтика. Отож ця історія не про книгарні, до яких ми звикли. Вона про букіністичну лавку, де продають вже не нові книги. Люди думають, що книги в таких магазинчиках дешеві, їх приносять за дарма. У той час як власник віддає чималі гроші за рідкісні видання. Але дещо є спільним скрізь - конкуренція з інтернет-магазинами і онлайн-виданнями.⠀ «Щоденник» – про те, що бути букіністом не так просто, як може здатися. Якщо ви досі думаєте, що власник книгарні – людина, яка може цілий день читати книжки, то ви помиляєтеся. Професія книгаря вимагає великого терпіння. Після прочитання книги багатьом не сподобаеться іти в цю професію, але мені знайомі ці реалії. Можливо, дивно, але я не перехотіла мати власну книгарню чи бібліотеку і залучати до роботи новітні технології і інтерактивні методи. Автор описує свій досвід роботи в книгарні, розповідае про смішні і складні випадки в роботі. Усе він розбавляє жартами. Окрім того, що він показує роботу книгаря, Шон Байзелл також описує й своє власне життя і життя Шотландії. Ця історія навіть не про книги, а про людей, які люблять книги про історії, характери окремих особистостей. Тут простежуеться думка ,що в професію мають іти «вірні книголюби». Це можна сказати і про мою професію бібліотекаря.
Дякую ЛІТтера – бібліотеки міста Житомира
Відповісти

0 0

Анна 27.10.2021 10:14

Як фанат книжок та читання, завжди мріяла працювати у книжковому магазині! Тому книгу «Щоденник книгаря» Шона Байзелла неможливо було оминути, зацікавлена анотацією та сподіваннями про неймовірно цікаві розповіді про буденні дні книгаря…але виявилось трішки по іншому.
З’ясувалось, що книгарі у робочий час майже не читають (читають, але зовсім трішки), не мають захопливих дискусій з відвідувачами, не отримують щоразу захоплених подяк від рекомендацій на тему «а що почитати»...
Беручи книгу не розраховуйте на екшн, бо це некваплива розповідь про будні книгаря, доволі сірі, як життя кожного з нас, але з приємними моментами, кумедними ситуаціями, книга на декілька неквапливих вечорів з пледиком 
Шон Байзелл правдиво розповідає про сучасну книготоргівлю, на прикладі своєї невеличкої букіністичної книгарні в Шотландії. Автор з часткою сарказму та гумору розповідає про дивакуватих відвідувачів, як постійних користувачів так і випадкових туристів, про книги не на своїх поличках, куди їх запхали ненароком або навмисно (один із страхів перфекціоніста), про підготовку до фестивалю та книжкові посиденьки, а ще про багато іншого!
Особисто для мене стало відкриттям деякі моменти щодо поповнення книг у магазині, коли незнайомці приносять або доводиться їхати у старі маєтки та переглядати цілі бібліотеки, які розпродають з різних причин, тільки уявіть що там можна знайти! А Шон Байзелл таки знаходить там для своєї крамниці цікаві видання.
Завдяки цій книзі по іншому поглянула на такого гіганта як Amazon і яку конкуренцію для друкованих книг та книжкових магазинів несуть онлайн торгівля та електронні видання. Саме з цієї причини у крамниці Шона на почесному місці висить розстріляна електронна книга, наочно демонструючи відношення книгаря до електронних видань і з цим складно сперечатись, бо друковані книги не замінить ніщо. І тут доречним буде подякувати видавництву «Наш формат» за гарні книги, які приємно не лише читати, але й тримати в руках.

Дякую Бібліотека КПІ / KPI Library. Відповісти

0 0

Білута Наталя 24.10.2021 20:32

Отже, вчитись на правника, потім прокладати труби і досліджувати документальне кіно, щоб купити книгарню у рідному містечку , за 15 років зробити її чи не найкращою у країні з обсягом фонду у 100 000 примірників! Так, Шон Байзелл власник неоціненних скарбів! У крамниці є все: від фоліантів XVI-XVII ст. до таких цікавинок як «Каталог бібліотеки фільмів, спонсорованих міністерством транспорту з 1966». Не робота, а мрія! Тут можна було б поставити фейсбуківську вподобайку «почувається у захваті», але прийшов час повернутись до реальності і додати до того всього добру порцію іронії.
Книги – це товар. Завдання книгаря його вигідно продати. Для того, аби: мати кошти на хліб насущний, заплатити податки, поміняти освітлення у книгарні, виплачувати зарплатню своїй єдиній штатній працівниці ( Нікі – це неймовірна особа, з якою тяжко вжитись, але неможливо розлучитись. Вона постійно ходить у лижному комбінезоні, що робить її схожою на телепузика, приносить на обід продукти, які знаходить у смітнику біля супермаркету, запізнюється, не виконує завдань. Але її шалені ідеї деколи стають стовідсотковим попаданням «в яблучко), і що саме головне, знову купити книги для продажу. Нескінченний кругообіг!
Щоб усе це відбулось, книгар вивчає ринок, веде сторінки у соцмережах, співпрацює з інтернет-видавництвами та бібліотеками, надає приміщення під гурток малювання, організовує читацький клуб, стає співзасновником літфестивалю, обслуговує не завжди усміхнених покупців, їздить по регіону за книжковими добірками, економить на опаленні, працює з персоналом, ремонтує дах, що протікає ( а коли заливає усю вітрину , і різні види ємностей заміняють на ній книги, перехожі вирішують, що цю інсталяцію створили до свят).
Завдяки усім цим зусиллям автор має можливість знайомитись з цікавими людьми, читати, що припаде до душі, спостерігати за людьми, аналізувати процеси суспільного життя, писати нотатки, їздити по країні, пізнавати неймовірні куточки рідної природи, допомагати батькам, годувати кота Капітана.
А найкраще увечері умоститись зручно, взяти книгу і непоспіхом прочитати про кожен з 365 днів року у букіністичній крамниці Вігтауну, познайомитись з містером Діконом, разом з власником підрахувати касу і кількість виконаних замовлень, шукати кота, ловити форель, розмовляти з людьми, дивитись, як змінюється твоє місто. Жити.
Дякую, що порадила цю абсолютно медитативну книгу , Львівська обласна бібліотека для юнацтва імені Романа Іваничука!
Відповісти

0 0

Тетяна 05.10.2021 10:41

Шотландія.
Неймовірна природа та цікаві люди навколо.
Молодий чоловік на ім’я Шон Байтелл із давньою (і навіть трішки потаємною) мрією стати книгарем.
І як ви гадаєте? Мрія, звісно ж, здійснилась. Шон придбав букіністичну книгарню, яка стала справою його життя. Хто не знав - це книгарня, яка пропонує вживані книги, їх рідкісні чи старовинні примірники.
Саме ця історія лягла в основу книг «Щоденник книгаря» та «Сповідь книгаря».
І так, ці книги написані самим же власником книгарні, що лише додає їм шарму.
Вони про працівників книгарні, особисте життя Шона і як воно поєднувалось із робочою рутиною.
Це відверта сповідь про усі підводні камені такого бізнесу, як маленька книгарня, про покупців (іноді хороших, іноді не дуже). Про те, як торговий велетень Amazon постійно «дихав у спину» підприємливому Шону. Про організацію масових читань, запрошення авторів та авторок для привернення уваги до книгарні. Про поїздки за новими книгами, які знайти ох як не просто.
Особисто для мене цінність книг полягає у тому, що вони пронизані гумором, іронією та щирістю.
Читаючи їх, я відчувала себе там, у книгарні, спостерігаючи на власні очі описані ситуації.
Книги дають можливість насолодитись чимось новим, не схожим на інше.
Для підтвердження моїх слів хочу навести декілька цитат з книг, які у мене викликали сміх (увага! цитування може бути не на 100% точним):
- «Об 11 годині до прилавка підійшов покупець з картами Ірландії і зажадав від мене, щоб я називав роки, в які ці карти були випущені. Потім він почав одне із цих жахливих оповідань: «Дайте я вам розповім, навіщо я шукаю старі карти і книги про цей регіон. Я вивчаю сімейну історію, і мій прадід ... » І так п'ять хвилин, перш ніж я зміг сказати, що на картах не вказана дата, проте вони, ймовірно, були випущені близько 1910 року. Треба зробити собі маску, де на лобі великими літерами буде написано: «МЕНІ НЕ ЦІКАВО», і надягати її, коли в майбутньому знову виникнуть подібні ситуації.».
- «… знайшов англо-французький розмовник видавництва Collins. Гарненька же вийде відпустка у Франції, якщо тобі там раптом знадобляться всі наступні фрази:
Хтось упав у воду.
Ви вмієте накладати шину?
Її збила машина.
Допоможіть мені нести його.
Мені потрібно зробити рентген.
Залиште мене в спокої! Мені це не подобається.
Покоївка ніколи не відповідає на мої дзвінки.
Я був тут в 1940-му році. На цьому місці було розстріляно 11 заручників.»
У цієї книгарні, до речі, є офіційний вебсайт https://www.the-bookshop.com/, а за інформацією Вікіпедії вона є найбільшим в Шотландії букіністичним магазином вживаних книг (понад 100 тисяч примірників), який офіційно визнано «національним книжковим містом». Відповісти

1 0

Небилиця Світлана 28.09.2021 13:31

Можливо, дивно, але я не перехотіла мати власну книгарню. І навіть більше - полюбила цю справу ще сильніше. ?⠀
⠀
Попри те, що відвідувачі часто виявляються справжніми грубіянами, постійно скаржаться, переставляють книги та нічого не купують, - Шон Бейлз досі любить свою книгарню та не шкодує про те, що 15 років тому придбав її. ⠀
⠀
❗Важливо! Це не роман з цікавим динамічним сюжетом. Це щоденник, мемуари книгаря, які він фіксував протягом одного року. Та попри це читати книгу надзвичайно легко та цікаво. У мене щоправда на неї пішло багатенько часу через свою зайнятість на роботі та в університеті. ⠀
⠀
У книзі зібрано багато смішних та інколи сумних (страждальних навіть краще) ситуацій, які траплялися з автором. Окрім того, що він показує роботу книгаря, Шон Байзелл також описує й своє власне життя. Усе він розбавляє жартами. Тут також є вдосталь описів Шотландії. ⠀
⠀
➡️Ця історія не про книгарню, до яких ми звикли більше. Вона про букіністичну лавку, де продають вже не нові книги, а це викликає інші труднощі. Зокрема, наприклад, люди думають, що книги в таких магазинчиках отримані на пожертви. У той час як власник віддає чималі гроші за рідкісні (й не дуже) видання. А ще, виявляється, книгарі теж фізично працюють! Але дещо є спільним скрізь - конкуренція з інтернет-магазинами. Зокрема, автор наводить приклади з Amazon. ⠀
⠀
Зараз "Щоденник книгаря" дуже популярний серед читачів. А красива обкладинка, яку підготував @nashformat.ua ще більше мотивує до придбання книги.⠀
⠀
?Ця історія навіть не про книги, а про людей, які люблять книги і роблять вигляд, що люблять їх, про історії, характкри окремих особистостей. ⠀
⠀
Багатьом не сподобалася книга через те, що тут нічого особливого немає. Звичайні будні, клієнти, покупка, продаж, книги. От і все. Робота книгаря може бути нудною, напруженою. І читати в куточку - не завжди знайдеться час. Але від не неї не можна відмовитися, коли ти по-справжньому любиш те, що робиш. Хоч з роками й зникає романтика. Ось про це "Щоденник книгаря". ⠀ Відповісти

1 0

Серко Вікторія 20.08.2021 17:45

Кожен книголюб мріє жити та працювати в оточенні книг. Герой даної книги - власник книгарні в шотландському місті Вігтаун. Під час читання ми багато дізнаємось про життя цього міста і його жителів.
Цікаво було спостерігати за продажем книг, коли купують їх більше чи менше, який місяць року вважається затишшям.
Книга базується на фейсбучних записах книгаря, який згодом оформив їх у документально-художнє видання. Дуже сподобались нотки сарказму у його розповідях.
Здавалося б, що може бути цікавого у розповідях про будні книгарні? А от і є, адже письменник говорить не лише про продаж книг але й про їх пошуки, а також про людей яких він зустрічає протягом роботи в книгарні.
А початку кожного розділу (місяця) є епіграф від Орвелла, адже і він працював у книгарні і написав про це розповідь, а також роздуми Шона Байзелла щодо слів Орвелла.
Протягом читання книги мене страшенно бісила Нікі - співробітниця автора, адже вона досить неохайна, проте власника книгарні це не бентежило і вона працювали весь рік про який розповідається у книзі.
Я вважаю, що книга хороша, і однозначно варта уваги Відповісти

0 0

Галина 01.03.2021 19:17

Декілька днів назад я писала, що хочу в Дублін.Сьогодні подумала, що, по дорозі з Ірландії, було б добре заїхати в маленьке містечко на півдні Шотландії

«Щоденник книгаря» – це, дійсно, щоденник книгаря;)
У книжці Шон Байзелл описує рік із життя в букіністичній книгарні в Шотландії.Він записує скільки книжок продав, скільки отримав виручки , описує боротьбу з Amazon та відвідувачів.

Якщо Ви очікуєте динамічного сюжету, то його не буде. Подумаєте, що звучить скучно? Можливо...

Але мені було дуже цікаво.Мабуть, через почуття гумору автора з нотками сарказму;)

« Перший відвідувач зайшов о десятій ранку:
– Книжки мене не дуже цікавлять. – А потім:– Дайте розкажу, що я думаю про ядерну електроенергію.
Перед 10:30 від моєї волі до життя лишилися тільки далекі спогади.»

Ну, і як тут стриматись від сарказму?

Моменти, які мені особливо були цікавими:
- роздуми, що електронні книжки заволодіють світом, а паперові зникнуть взагалі. Книгар робить все, щоб книгарня трималася на плаву.І, навіть, розстріляв електронну книжку і почепив її при вході в магазин.
- деякі книжки, що згадувалися в тексті, я виписала і залюбки прочитаю.
- специфічні відвідувачі зі своїми дивними питаннями – це було смішно.
- а ще чесність Шона, який не прикрашає ні книгарських буднів, ні себе.

Тому, якщо ви з автором на одній хвилі, то буде супер. Для осінніх вечорів в самий раз? Відповісти

0 0

Тетяна 02.02.2021 16:17

Мабуть, кожен книголюб хоч раз у своєму житті мріяв написати роман або мати власну книгарню. Оскільки таланту красномовно писати в мене немає, то залишається мріяти про власну затишну книгарню. Книга Шона Байзелла «Щоденник книгарня» розповідає нам про будні книгаря, він власник букіністичної книгарні у невеличкому містечку Вігнаут в Шотландії. Якщо раніше ви думали, що власна книгарня – це затишна атмосфера, стелажі фоліантів, запах книг та кави, привітні та щирі люди, то автор показує, що це не зовсім так. Цікаво було читати про «кухню» книгарні: взаємини між колегами; виїзди Шона на огляд та придбання книгозбірень; книжковий фестиваль; події з особистого життя автора; зустрічі та взаємини з друзями; і звичайно відвідувачів книгарні… З відвідувачів книгарні найбільше мені сподобався містер Дікон – він ненав’язливий, завжди знає, що хоче придбати або замовити (і книжковий смак в нього чудовий). А трапляються і такі клієнти, які годинами блукають поміж стелажів і нічого не купують, вимагають знижку хоч на декілька пенсів, почувши ціну жбурляють книгу на прилавок, порівнюють ціни і озвучують, що куплять на Amazon, бо там дешевше, та багато-багато дивних людей… Автор говорить і про загрози для книжкових крамничок, як: продаж книг онлайн, особливо через гігантську мережу Amazon; порушується питання витіснення паперових книг електронними книгами та Kindle. Книга захоплює вже з перших сторінок, неможливо відірватися, стиль написання дуже легкий. Сподобалося, що книга побудована в стилі щоденника: опис про події дня, онлайн замовлення та скільки з них виконано, кількість покупців та сума на касі за день. І якщо мене запитають чи я ще й досі мрію про власну книгарню, то моя відповідь буде: «Так, неймовірно хочу власну книгарню!» Відповісти

0 0

Катерина Ношкалюк 14.02.2020 14:18

Одна із найкращих книг за останній час. Я вже всі вуха продзижчала про нього. Час пояснити чому. Легка, мов вранішні вершки до кави, історія, приправлена літературними прянощами - іронією та сатирою, чомусь змогла вразити мене аж занадто глибоко. Все через те, що це Шотландія. Маленьке містечко Вігтаун, котре через безліч книгарень та проведення книжкового фестивалю почали називати книжковим містом. Їхати туди треба через ліси, майже увесь рік там холодно, ніби в Норвегії і тихо, ніби на кладовищі. Але завдяки своїй книжковій родзинці воно стало вабити туристів зусібіч. А після того, як власник найбільшої у Шотландії книгарні Шон Байзелл завів для книгарні фейсбук, бюджет міста почав триматися на туризмі. Шон вирішив описувати свої робочі будні у коротких постах на фейсбуці й згодом вирішив зібрати це в одну книгу. Отож рік мемуарів про диких клієнтів (яких Шон не соромиться відверто тролити), ще більш ненормальних колег, своїх факапів, матеріальні злети та падіння, буденні труднощі й маленькі радощі, романтична і фактична любов до книги - усе це вмістилося на сторінки видання, яке українською видав "Наш формат". Дякую за переклад, за те, що зробили цю книгу доступною українській спільноті. Ще більш цікавим є те, що у цій книгарні продаються вживані книги, що дивує мене, адже ми більше звикли до "барахолок". Для шотландців же, у таких книгарнях можна вполювати те, що навряд чи можна знайти на онлайн-сторінці видавництва. До прикладу, найстарішою книгою у книгарні Шона було видання датоване 1501 роком. Тож до унікальних обов'язків власника книжкового магазину у Вігтауні й не тільки, входить не лише простоювати години за прилавком, а і перебирати тонни книг, часто, власники яких померли і залишили букіністичне надбання своїм дітям чи іншим нащадкам. А ще переносити ці книги, переставляти, клеїти цінники, оцінювати, виставляти на продаж онлайн. Ще в твої обов'язки входитиме сваритися з клієнтами, ненавидіти Amazon, любити пошту, хоч і зі страхом відкривати рахунки від неї. А ще, жити у Шотландії, за тим, що я виокремила з деяких згадок Шона - це пити класне пиво вечорами у книгарні чи поза нею, відвідувати класні фестивалі, кутатися в теплий одяг, рибалити, купатися в казкових затоках, мандрувати лісами та горами, вирощувати дивовижний сад і любити книги, особливо шотландські, особливо вігтаунські, бо то свої. А ще мати класне почуття гумору, таке, як у Шона Байзелла і вміти посміятися з себе, що є ознакою великого розуму. Ну і розстріляти електронну книжку: чекаю, коли ви повісите лого Amazon на стіну й гратимете в дартс. Тож відсилаю вас на фейсбучну сторінку "Книгарні" - "The bookshop", раджу підписатися і кайфувати. До речі, Шон там проводив кльову штуку і за три перші надіслані йому до книгарні листівки з України (й решти країн де вийшов друком його "Щоденник книгаря") дарував три книги з його підписом. Той гівевей: вже ніби завершився, однак я певна, що будуть і наступні. Та ще й це шанс слідкувати за їхнім книжковим котом Капітаном, котрий живе в книгарні, за різноманітними знахідками і новими пригодами, бо книга завершилася, а книгарня далі живе своїм неординарним життям. Відповісти

2 0

Анастасія 12.02.2020 21:25

Мaбуть чи нe кoжeн книгoлюб, xoч paз у життi, aлe мpiяв пpo влacну книгapню. Aджe щo мoжe кpaщe зa цe? Poбoтa мpiї!
Тa вciм нaм вiдoмo, щo здeбiльшoгo oчiкувaння нe вiдпoвiдaють peaльнocтi i caмe ця книгa i poзкaжe, a якi peaлiї влacникa книгapнi? I нe пpocтo книгapнi, a aнтиквapнoї!
Oднe з вaжливиx питaнь, зaявлeниx в дaнiй книзi - як дoвгo явищe "oффлaйн" книжкoвиx мaгaзинiв щe будe icнувaти? Aмaзoн тa бaгaтo iншиx iнтepнeт-мaгaзинiв витicняють їx з pинку. Aджe нaвiщo йти в якуcь книгapню, якщo мoжнa пpидбaти вce пoтpiбнe, пepeбувaючи у ceбe нa дивaнi.
Тaкoж мeнi пpипaв дo cмaку гумop aвтopa, тaкий пo-cпpaвжньoму бpитaнcький. Aджe Книга «Щоденник книгаря»кoли peaлiї нe зaвжди тaкi кaзкoвi, як би нaм xoтiлocя, a пoгoдa зa вiкнoм нeзмiннo пapшивa, гумop - нaйкpaщий пopятунoк.
Єдинe, щo пoтpiбнo пaм'ятaти: cлoвo щoдeнник в нaзвi нe пpocтo тaк, цe в пpямoму ceнci щoдeнник. Тут бaгaтo звiтiв пpo пpoдaж, нoтaтoк i iншиx зaпиciв, якi oчeвиднo poбив aвтop для caмoгo ceбe, нe oчiкуючи, щo щe xтocь будe читaти цeй pукoпиc. Тoму мicцями мoжe бути нуднo. Xoч в цьoму i є пeвнa poдзинкa. Aлe ocoбиcтo мeнi книжкa cпoдoбaлacя,нaвiть булo цiкaвo cпocтepiгaти, як в дeякi днi пpoдaжi зpocтaли, кoли їx взaгaлi нe булo тa тoму пoдiбнe.
Oдним cлoвoм, з нeтepпiнням чeкaтиму нa пpoдoвжeння. Відповісти

0 0

Оксана Пікловська 12.02.2020 19:55

Ну що ж, і мої рученята добрались до книги-селебріті. Гортаючи сторінки ви телепортуєтесь у Віґтаун й проживете один рік життям власника «найбільшої букіністичної крамниці» Шотландії.
Якщо ви ще не приступали до читання то маю для вас дуууже великий спойлер (він вже у назві) - це щоденник. Манера та розділи відповідного стилю та хронометражу.

Проте сама ідея побути власником букіністського магазину (хоч і в ролі читача) цікава. Та й така, що завжди сидить у голові книгомана.
Що особливо припало мені до смаку, то це випадки із дивакуватими клієнтами та особливість вибору їх книг. Я працюю з людьми, теж бувають різні "екземпляри". Весело було спостерігати як іронічно спілкується з ними Байзелл. Специфіка ж його роботи не проста- книготоргівля не завжди переживає період росту та підвищеної уваги.

Та все ж хоч би як не жалівся Шон на проблеми своєї справи, я переконана , що своє життя він би не проміняв ні на що. Й ви, теж певна, після книги помандруєте на його сторінку в ФБ (точніше його book shop’у) та поцікавитесь як же виглядає життя всередині та чи справді такий товстунець Капітан. Мене ж потішили реальні фото букіністичної крамниці.

І хоч Так, можливо це не та книга, яку я рекомендуватиму як «must read» чи обов‘язкова у вашій домашній бібліотеці, проте саме видання казкове до деталей (папір, обкладинка, текстура, форзац, ляссе), все ж було цікаво та іронічно. Відповісти

0 0

Радченко Галина 12.02.2020 16:06

Что может быть лучше книги о книгах? 1. Книга, которая вдохновляет пойти читать. Уютная и прекрасная книга, дающая ощущение атмосферы книжной милоты. 2. Книга мотивирующая пойти в книжный магазин и купить книги. 3. Книга, хорошо описывающая работу книжного магазина, хорошо передающая жизнь книготорговца. 4. Книга по сезонам. В книгах есть все четыре сезона времени года, от зимы до осени и соответствующее описание погоды и осадков. 5. В книге есть упоминания об очень многих шотландских писателей, также имеется упоминание множества писателей книг и разных названий. 6. Книга передает взаимоотношения покупателя – продавца. 7. В книге есть упоминание шотландского фестиваля и интересных событий связанных с ним. 8. Книга наполнена искренними и личными переживаниями автора. 9. В книге присутствуют неприятные моменты, но в целом, они упоминаются вскользь. 10. И последнее – это единственная книга, которая действительно даже не смотря на всю свою скучность, и не имеющая никакой особенности – вам обязательно должна понравиться. Конечно, если вы любите книги. Книга очень интересная, но если бы я не была большой любительницей книг то, я точно знаю, она бы мне не понравилась. Но интерес мой возрастал с каждой страницей. Это не любовь, это счастье всей жизни читать книги, и возможно эта книга вдохновит кого-нибудь сделать чтение – счастьем всей своей жизни. Хотите окунуться с головой в книжный мир? Тогда эта книга для вас. Відповісти

0 0

Гончаренко Ксенія 30.08.2019 14:12

Дивились "Black Books"? Так ось це наче Бернард, Менні та Френ зійшли з екрану і працюють у книжковому магазинчику в Шотландії (до речі, Ділан Моран навіть з'являється на сторінках цієї книжки). Склалося враження, наче автор саме цим серіалом і надихався, хіба що його герої не так багато п'ють. Та якщо в якості екранного персонажу типаж, створений Діланом Мораном, виглядає цікаво, в реальному житті я б не хотіла мати з ним справу.
?
Книжкове alter ego Шона Байзелла і слова доброго не скаже про своїх покупців, виглядає так, наче вони тільки те й роблять, що виторговують знижки або відволікають його від набагато важливіших справ. Як-от скарг на Amazon, наприклад (о, це ви ще на facebook-сторінку книгарні не заходили!). Так, це велика корпорація, що поглинає менші магазинчики, але, можливо, справа не лише в ній? Як щодо безладу в книгарні? Замовлень, які не надсилаються вчасно? Якщо справи йдуть погано взимку, навіщо тримати зайвих співробітників, яким ще й платити треба? До речі, про замовлення. За допомогою того ж Amazon'у книгар із шотландської глушини може продавати книжки по усьому світові за сотні фунтів. Навряд чи уся наявна тисяча жителів Віґтауна шикується в чергу за тими ж першодруками Флемінґа.
?
Та усе ж читати "Щоденник..." було цікаво, бо будні Шона складаються не лише зі скарг або сперечань із Нікі, співробітницею з дивним потягом до зіпсованої їжі, інколи треба й запаси книжок поповнювати. І саме ці полювання за скарбами і є найкращою частиною книжки, бо за кожною знайденою колекцією стоїть історія про колишнього її власника. Такі виїзди "у поля" хоча б трішки розбавляють одноманітність та повторюваність розповідей про ще один день у книгарні. Відповісти

1 0

Ганна Харлан 26.08.2019 12:37

ЯК БУКІНІСТИ ВИЖИВАЮТЬ В ЕПОХУ AMAZON
?
?"...якщо пам'ять мене не зраджує, до того, як придбати книгарню, я був життєрадісним і доброзичливим, а до ручки мене довів шквал тупих запитань, загрозливе фінансове становище, невпинні суперечки із працівниками й нескінченні виснажливі спроби покупців поторгуватися. Але чи змінив би я щось у своєму житті? Ні."
?
Більшості пересічних читачів професія книгаря уявляється як безлімітна можливість читання з горнятком чаю, інтелектуальні бесіди і, звичайно ж, отримання великих прибутків. Проте насправді все виглядає трохи інакше.
?
"Щоденник книгаря" охоплює рік життя Шона Байзелла, власника другої за розміром букіністичної книгарні в Шотландії.
?
Автор чесно й без особливих прикрас розповідає про свої будні, намагання втриматися на плаву в епоху всюдисущого Amazon, про дивакуватих клієнтів і не менш дивакуватих підлеглих.
?
?"Самозванців навіть вираховувати не треба: зайшовши до книгарні, вони одразу представляються "людьми книги" й пориваються розповісти, як "люблять книжки", а ще носять футболки й сумки з гаслами про те, що вони обожнюють читати. Розпізнати їх легко: вони ніколи нічого не купують."
?
Загалом складається враження, що автор прагнув зробити книгу якомога нуднішою, щоб позбутися потенційних конкурентів.
?
Проте саме цим оманливим занудством "Щоденник книгаря" якраз і підкупив мене. А ще тим, що автор розстріляв Kindle з рушниці. І котом Капітаном. І гумором, і... продовжувати можна безкінечно, тому краще зацініть цитату:
?
?"Моє уявлення про те, як має виглядати гобіт, ґрунтується на узагальненому портреті всіх, хто купував у мене цю книжку."
?
Ця історія не змусить вас пожертвувати кількома годинами сну, щоб швидше дізнатися, чим там все закінчиться. Зате "Щоденник книгаря" можна вважати ідеальною книгою для відпочинку та для "перезавантаження" після важкого робочого дня. Відповісти

1 0

Альона 09.08.2019 17:26

У книгарні тихо: на годиннику лише дев?ята ранку, покупці зазвичай зазирають сюди опівдні. Колекціонери найперших видань, фанати класики і сучасної прози, тихі й ледь помітні, галасливі й нахабні, - приходять всі, кому заманеться, але є дещо, що всіх цих людей об?єднує. Це схоже на невидиму тоненьку нитку, яка тримає всіх разом. Хтось полюбляє розповіді про справжнє кохання, коли одного разу і на все життя. Хтось у захваті від детективних головоломок, щоб можна було ввечері подумати над сюжетною лінією. Хтось бавиться фентезі із драконами, подорожами у часі і відьмами. Хтось вдягає окуляри і уважно читає ще одну науково-популярну книжку про нейробіологію (хоча знайомі на таке пристрастя лише споглядають із співчуттям). А комусь взагалі шість і він тримає у руках її, свою першу, ту, з якої все лише починається. Книги. Вони стоять на полицях одна біля одної, ніби перешіптуючись між собою. І кожна ? унікальна. Як і люди.
Таку картину не важко уявити, я думаю, кожен із нас коли-небудь бував у книгарні, можливо, хтось заходить туди частіше, хтось не дуже, але я зараз про інше. Зазвичай, відвідуючи книгарню, ми й не замислюємося над тим, як це ? бути її власником. Особливо, якщо це букіністична книгарня. Іноді ми просто нашвидкуруч обираємо потрібну нам книгу, біжимо до каси, щось там бурмочемо на кшталт ?ні, пакет не потрібен, до побачення? і швиденько далі рятувати своє швидке мегаполісне життя. Ну, це у випадку, коли ви точно знаєте, що вам потрібно. Звичайно, буває й таке, що на вибір книги витрачається година, дві, а можливо й більше. Але всі ці ситуації ми знаємо лише зі сторони покупця. Чи цікавило вас коли-небудь, як почуває себе продавець? Або ж навіть власник самої книгарні? Думаю, якщо ви часто тримаєте у руках книги, ви хоча б одного разу думали над цим.
Можна я розповім свої уявлення? Пам?ятаю, як одного разу, коли виявилось, що для чергової книги на моїх книжкових полицях вже місця замало, я раптом подумала, як це, коли ти маєш книжок ще більше, можеш купувати нові, а потім ще й те все продавати людям. Мрії моли були радісними та світлими. Я уявляла собі маленьку затишну книгарню із портретами улюблених авторів на стінах, уявляла стенди книжок із розділом їх на секції і, нарешті, уявляла, скільки людей до моєї книгарні приходитиме, а їх я намріяла безліч. І при тому, щоб було безліч людей кожного дня. Одразу захотілося влаштовувати літературні вечори, ярмарки кожної осені і гарненький дизайн, щоб книги можна було запаковувати, бо ж не просто так їх купувати і кидати у рюкзак, еге ж? Мені подобалось думати, що таке чудове затишне місце може існувати, мені хотілось одразу ж кидати університет(кому воно потрібно, коли вже є цілий бізнес план?) і швидко влаштовувати свою власну книгарню! Я навіть почала шукати біографії найбільш відомих власників букіністики. Власне, це і є кульмінацією історії, бо саме тоді небесні сили звели мене із Шоном Байзелом. Тут повинна грати зараз драматична мелодія із якої-небудь мелодрами, як на тих моментах, коли головна героїня дізнається, що той сусід, з яким вона вже п?ять років не може знайти спільної мови, насправді її батько. Шон Байзел мені не батько, але саме після знайомства з його біографією я почала розуміти, що бути книгарем ? важко. А це ще я навіть не прочитала його книгу!
Шон Байзел ? син звичайного фермера із Шотландії. Він любить книги, рибалити і чудових людей поруч. А ще він власник букіністичної книгарні, до речі, однієї з найбільших у Шотландії. ?Щоденник книгаря? - власний щоденник Шона, у якому він яскраво описує цілий рік життя власної книгарні. В книзі ви також можете зустріти чимало цитат із ?Споминів книгаря? Орвелла, над якими роздумує автор. Чи потрібно зазначати, що книга вас зацікавить із перших же сторінок? До того ж, кому, власне, буде не цікаво хоч трохи зазирнути до чужого щоденника? Із записів автора абсолютно вражаючим є те, якими різнобарвними і напруженими можуть бути дні у книгарні. Чого тільки варті нахабні клієнти, на думку яких книги повинні продаватися майже за безцінь.
Одразу варто зазначити, що ?Щоденник книгаря? - книга не тільки про бурхливе життя власника книгарні, а, зрештою, про бізнес. Воно й не дивно, адже книга не є художньою. Кожного дня автор вказує, скільки книжок було продано та скільки грошей отримано. Цифри, які дійсно вражають ? кількість покупців. Це основне, що змусило мене замислитись. Я завжди вважала, що книгарні ? досить популярне місце(можливо таке враження у мене від того, що я сама там часто буваю) і, здавалося б, покупців повинно бути безліч. Врешті-решт, затишною в моїх мріях книгарня й була саме через те, що там завжди знайдеться пара-трійка покупців. Але, як виявилось, мрії і реальність ? це дві різних галактики і якщо мріяти я профі, то жити ? не зовсім. Якщо коротко: засмучує те, що люди стали не тільки менше купувати книг, а й відвідувати книгарні взагалі.
Але не варто засмучуватись! У книзі ви знайдете не лише атмосферу гнітючості та незворотності падіння книжкового сегменту ринку, а ще й чудовий гумор. Починаючи із кумедних ситуацій поміж автором і покупцями і закінчуючи фейсбук-сторінкою книгарні. Шон саме з тих книготорговців, хто не дуже полюбляє нахабних покупців, тому свої емоції щодо деяких ситуацій у книгарні пише просто на фейсбуці. Кумедні дописи, але лише у тому випадку, коли їх причина ? не ви. До речі, у автора є навіть ютуб канал, тому після читання книги ви зможете власними очима побачити славнозвісну книгарню.
Що можна сказати? Мені сподобалось! Звичайно, місцями я була вражена, адже не такої долі очікувала моя мрія стати й собі книготорговцем. Проте, за допомогою ?Щоденника книгаря? можна нарешті дізнатися, що ж коїться, як то кажуть, ?по той бік сцени?. Запевняю вас, прочитане лише змусить цінувати книги і книгарні ще більше: менше інтернет-магазинів і більше реальних книгарень, а тим паче, якщо це букіністика.
Якщо хтось, як і я, коли-небудь цікавився тим, як це ? бути власником букіністичної книгарні, мріяв про довге і щасливе життя поміж книжкових полиць із власними яскравими сюжетними поворотами та незабутньою кінцівкою, то ?Щоденник книгаря? - для всіх нас, для всіх цих ?dreamers that never learn?, про яких сумно наспівує Том Йорк своїм гарненьким фальцетом.
Ну і всім тим, хто зацікавився цією темою, раджу серіал ?Книгарня Блека?, про який, до речі, теж є згадка в цій книзі.
Відповісти

1 0

Вид	Електронний контент
Тематика	Біографії. Мемуари
Автор	Шон Байзелл
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2020
Перекладачі	Ярослава Стріха
Мова	українська
Диктори	Василь Шандро
Тривалість	11:04:00
Категорія	Аудіокниги
Артикул	919639

Аудіокнига в електронному форматі «Щоденник книгаря»

Опис аудіокниги «Щоденник книгаря» від Шон Байзелл

ТЕМАТИКА

ПРО АУДІОКНИГУ "ЩОДЕННИК КНИГАРЯ" ШОНА БАЙЗЕЛЛА

ДЛЯ КОГО АУДІОКНИЖКА

ЧОМУ ВАРТО ПРИДБАТИ АУДІОКНИГУ

ПРО АВТОРА

Відгуки (48) Новий

Артем Чех

Керол Двек

Сергій Жадан

Андрій Зелінський

Джеремі Міллер

Сосуке Нацукава

Ігор Козловський

Олександр Терен

Євгенія Кузнєцова

Себастьян Юнґер

Костянтин (Valde) Ульянов

Роберт Сапольскі

Анастасія Левкова

Тамара Горіха Зерня

Раян Голідей

Шон Байзелл

Шон Байзелл