Аліна Понипаляк

Аудіокнига в електронному форматі «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука»

Артикул: 622277

Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука - фото книги

Переглянути фото книги

Дивитися відео

Слухати фрагмент

Аудіокнига 200 грн

mp3

Книга в наявності

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Біографії. Мемуари , Суспільство. Держава. Філософія. Історія
Автор	Аліна Понипаляк
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2022
Мова	українська
Серія	Наш пантеон
Диктори	Кирило Булкін
Тривалість	07:39:00

Категорія

Аудіокниги

Аліна Понипаляк - «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука»

Ціна

200 грн

Слухати в

Банківською карткою VISA / MasterCard

Всі права належать видавництву "Наш Формат", несанкціоноване розповсюдження і копіювання аудіозапису карається згідно закону.

Опис аудіокниги «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука» від Аліна Понипаляк

Тематика аудіо-видання

Історія України, ХХ століття, національно-визвольна боротьба.

Опис аудіокниги Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука

Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав «друге дихання» після незалежності? На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк.

Чому варто прослухати цю книгу?

Авторка дослідила архівні дані та спомини людей, які особисто знали Василя Кука, поспілкувалася з рідними, побувала там, де він народився, жив і творив. Усе це допомогло показати, яким був Кук і як він боровся за українську незалежність.

Про авторку

Аліна Понипаляк - кандидатка історичних наук, дослідниця українського визвольного руху, науковиця Національного музею історії України, співкоординаторка громадської ініціативи «ВимкниРосійське».

Відгуки про аудіокнигу «Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука»

Гордій 03.11.2024 22:04

Останнім часом мене цікавить тема УПА з погляду сучасних авторів. В радянський час це була заборонена тема, про УПА говорилось тільки в негативному світлі Я вже прочитав декілька книг із свідченнями учасників цього визвольного руху та біографіями керівників. Цього разу я прочитав про життя і боротьбу останнього командира УПА Василя Кука.

Василь Кук — це людина, яка прожила не одне життя, а цілу низку епох, кожна з яких була важкою і непростою. Він народився ще до Першої світової, жив у часи, коли на долю українців випало безліч випробувань. Пережив Другу світову, розквіт та скорочення діяльності УПА, потрапив у радянський полон, і навіть там не скорився, не втратив своєї віри у справедливу боротьбу за українську державність.
Василь Кук пройшов через смерть близьких, через втрати, але не зламався. Його рішучість, здатність до самоорганізації та тихий опір у 70-80-х роках стали натхненням для наступних поколінь борців. Зі здобуттям Україною незалежності він отримав «друге дихання», залишаючи нам важливий урок — про мужність, терпіння та глибоку відданість своїй землі.

Читаючи про нього, наче відчуваєш його силу, його дух, який надихає. Це більше ніж просто історія однієї людини — це приклад, що показує, як стійкість однієї особистості може стати частиною національної історії і вплинути на майбутнє цілої країни. Дякую дослідникам, як Аліна Понипаляк, які повертають нам цих героїв, допомагають знову відчути цю силу, що жила і живе серед нас."
Дякую Центральна бібліотека Солом’янського району імені Г. Сковороди за можливість прочитати цю книгу. Відповісти

0 0

Наталія 23.01.2024 16:21

Мені ця книга запала в серденько! Час від часу в історичних відео випливало прізвище Василя Кука, але я глибше ніколи не копала і не шукала інформації по його біографії. А виявляється - це визначна особистість у повстантському русі. Наскільки складний і тяжкий шлях у цієї людини. І наскільки він був відданий своїй справі!
Читаючи цей біографічний твір, читач отримує багато додаткової інформації про побут і життя українців на заході країни, про дитячі і молодіжні рухи, про воєнізовані угрупуваня і їх операції. Ну і звісно, про очільників і учасників УПА.
Шкода, що я не мала можливості побачити і познайомитися з цією людиною за його життя. Але радісно усвідомлювати, що він дожив до проголошення незалежності України! Відповісти

0 0

Liliia 09.11.2023 09:36

Україна - то не тільки "садок вишневий коло хати". Вона є більшою, а головне - за неї варто боротися.

Перед вами - неймовірна історія. Про людину, яка вірила в себе і свій народ. Вірила настільки, що все своє життя присвятила боротьбі за його незалежність.

Василь Кук народився до Першої світової війни, пережив Другу світову, розквіт і згасання ОУН/УПА, у прямому сенсі - пережив багато своїх друзів, яких розстріляла або повісила радянська влада. А ще - полон кедебістами, але він таки дочекався здобуття Україною незалежності.

Останній командир УПА помер 2007 року. Теплого вересня, який і любив...

Я дочитала цю книжку зі слізьми на очах. Так, історія - дуже суперечлива. А тема УПА - тим більше. Проте книжка вийшла настільки теплою, душевною, що читалася на одному подиху. До того ж, цікаво і легко. В мене не такий великий досвід у читанні подібної літератури, але це точно один із найбільш легких викладів, які мені зустрічалися.

Наскільки я знаю, досі ніхто не написав про Василя Кука більше. Бо переважно досліджувалися біографії Бандери чи Шухевича. Тому на вас чекає повна історія про Кука із псевдо "Василь Коваль", "Юрко Леміш" - від народження до смерті.

Немає сенсу переповідати написане. Просто скажу, що деякими фактами ви будете вражені, якісь вас розізлять, а якісь розчулять. Емоційно книжка дуже сильна, хоч і не позбавлена недоліків.

Особисто мені було цікаво прочитати про те, як діяла система ОУН на сході та півдні України, боротьбу УПА з більшовицьким режимом, конспірацію і загалом внутрішнє життя учасників українського визвольного руху.

Вдячна видавництву та авторці за те, що я і багато інших українців мають змогу познайомитися з цим ґрунтовним дослідженням
інстаграм:summer_is_lily Відповісти

0 0

Світличного 01.11.2023 21:51

"Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука" є одна з книг, яку повинен прочитати кожен українець. Вона нагадує, про важливість національного самоусвідомлення у молоді, творців нашого майбутнього. Василь Кук був одним з представників таких людей.

Книга розкриває не лише діяльність командира, а і юність, що сформувала його характер і прагнення до незалежності нашої Батьківщини. Василь Кук не є настільки відомою особистістю, як от Бандера чи Шухевич, через що знайти гарних робіт, що містять в собі факти, а не збірку видуманих історій, що повинна захопити увагу недосвідченого читача. Мені подобається розкриття умов, що сформували особистість Василя.

Незламність духу українськиї повстанців сповнює віри у незламність нашої нації. Вона нагадує, що українцям не страшні ні загарбники, ні тоталітаризм, що ми здатні творити власну історію, і вона залежить від нас, і тільки від нас, бо ми світло нашої нації. Тому допоки є люди, що з гордістю гідні називати себе українцями, буде існувати Україна.

Дякую бібліотеці Центральна бібліотека Соломʼянка Відповісти

0 0

Стечишина Надія 31.10.2023 10:20

Книга "Останній Командир УПА: Життя та Боротьба Василя Кука" не просто розповідає історію Василя Кука, але і відкриває перед читачем унікальний світ його внутрішніх переживань та героїчних дій. За допомогою яскравих літературних засобів авторка Аліна Понипаляк оживляє події та обставини, що супроводжували життя Василя Кука. Через художні вставки та цитати читач поглиблюється в атмосферу кожного історичного етапу, відчуває турботу й тяжкості років, що минули.

Книга допомагає зрозуміти не лише події та обставини, але й внутрішній світ Василя Кука, його мотивації та справжню сутність як лідера. Через призму його життєвих виборів, жертв та перемог читач може відчути глибоку відданість і патріотизм, які були важливими компонентами його особистості.

Крім того, книга звертає увагу на важливі події та моменти, які сформували характер Василя Кука, від його юнацтва та приєднання до ОУН до його лідерської ролі в УПА. Ця розкрита історія взаємодії індивіда з історією своєї країни надихає читачів та надає новий погляд на героїзм і відвагу тих, хто боровся за незалежність і свободу України.
Дякуємо Хмельницькій обласній бібліотеці для молоді за доступ до таких важливих для українців книг. Відповісти

0 0

Вікторія 17.08.2023 19:37

Книга написана дуже круто. Звичайні історичні факти розбавлені художніми вставками та прямими цитатами. Розповідь ведеться послідовно, з перших сторінок занурюючи з головою у чуже життя. Досить цікаве та насичене життя.

Василь Кук досить неоднозначна особа. Що говорити, якщо це єдиний командир який зумів пережити не лише повстанську боротьбу, а й сам радянський союз. Але якою ціною! Скільки сил, жертв, страждань було покладено. В цій книзі немає сухої статистики, сторінки приховують в собі куди глибшу історію.

Василь Кук був звичайним хлопчиною зі звичайної селянської сім’ї. Хоча, насправді сім’ю Куків важко назвати звичайною. Що говорити, якщо голова сімейства вирішив за будь-яку ціну вивчити всіх своїх дітей (а їх було багато). Цього його навчив власний досвід (без освіти йому не хотіли давати підвищення), але решта сусідів могла лише пальцем крутити біля скроні.

Перші кроки від школи до Юнацтва ОУН, а потім численні підвищення, аж до командира УПА. Останнього командира. Та не все було так просто. Разом з ОУН і УПА в житті Василя Кука були як і злети, так і падіння. Досить болючі, мушу зазначити.

У минулому своєму відгуку я вже згадувала про народні збори у Львові, де 30 червня 1941 схвалили Акт про відновлення Української Держави. Так ось, саме на плечах Василя Кука лежала місія проголосити цей акт в Києві. Довелося пробиратися крізь німецько-радянський фронт, уникати спроб перехопити групу з обох сторін, але… В результаті їх чекала болюча поразка та полон у німців. Василю Куку дивом вдалося втекти під час перевезення, але свою місію він провалив.

За що був покараний відрядженням у Дніпро (тодішній Дніпропетровськ). І мені надзвичайно сподобалося, як сам Василь Кук описував ту місцевість і жителів. Змучені репресіями радянського союзу, але водночас надзвичайно добросердні та щирі. Там йому вдалося побудувати чи не найсильнішу підпільну мережу в усій Україні. Люди були готові боротися та відстоювати своє право на незалежну державу.

Мені важко судити про правильність або хибність тих чи інших рішень, але читати про цю боротьбу зсередини було надзвичайно цікаво та пізнавально. Я схиляю голову перед усіма тими бійцями та звичайними людьми, які не шкодуючи своїх життів боролися за Українську Самостійну Соборну Державу. Це надихає та додає наснаги вже у нашій власній боротьбі за незалежність. Тому я також хочу висловити подяку нашим героям сьогодення. Дякую ЗСУ! Дякую волонтерам! Дякую медикам! Дякую рятувальникам! Дякую всім, хто робить наше щасливе майбутнє можливим! Відповісти

0 0

Оксана Харламова 28.10.2022 06:44

"Йому вдалося сповна виконати свою місію: пронести смолоскип боротьби за свободу через усе життя й побачити омріяну незалежність та Українську державу, у яку вірив і задля якої жив."
Відколи дізналася, що є така книга, то вирішила неодмінно прочитати. Постать Василя Кука зацікавила мене ще в шкільні роки, коли була на його похороні у 2007 році - та велика кількість людей мене тоді вразила. З певних особистих причин та з огляду на те, що це мій земляк, я з цікавістю приступила до праці молодої авторки.

Перш за все, зауважу, що хоч книга і насичена історичними подіями, датами та фактами, вона читається напрочуд легко. Невеликі розділи, чітка структура і розбавлення тексту уривками з інтерв'ю самого Кука чи з листувань, дозволили з цікавістю вчитуватися в кожну сторінку.
Зауважу, що це не просто біографія, а солідний екскурс в історію нашого краю, ОУН та УПА. Книга дає можливість привідкрити для себе світ предків, зрозуміти та пережити ті події.

Постать Василя Кука надзвичайно цікава, бо він застав такі історичні періоди, як Перша світова війна, польсько-українська боротьба, Друга світова війна, період більшовицького терору та врешті - проголошення Незалежності України.
Василь Кук народився в селищі Красне у родині Степана і Парасковії Куків. Його батько вклав усі сили в те, щоб стати на ноги і підняти своїх дітей. Василь отримав освіту, яка допомогла йому обрати свій шлях у житті, тоді він і вступає до лав ОУН. Хлопець проявив неабиякі організаторські здібності, вмів знаходити спільну мову з різними людьми, тому часто йому поручали вербувати нових учасників та займатися їх підготовкою. За весь час він займав різні посади: окружний референт ОУН на Золочівщині, начальник Центрального штабу похідних груп ОУН, командир УПА-"Південь" і так до Голови Проводу ОУН. Життя чи боротьба? Здається, що у Василя Кука ці слова стали синонімами. Шалений ритм, завжди остерігатися, завжди в дорозі, за Україну - так можна описати всю життєву ниву Кука.

Книга дає можливість не лише краще пізнати історичну постать, а й дізнатися про саму організацію ОУН, її членів, головні завдання і мету. Життя нашої країни, коли її роздирали кожен у свій бік, і в той же час організація намагалася сказати цьому світові, що ми є, що з нами треба рахуватися.
Учасників організації ловили, катували, висилали. Часто люди, щоб не даватися ворогам у руки, закінчували життя самогубством. Прочитавши книгу, справді розумієш, що це земля героїв.
Якщо про полон Василя Кука ходили різні чутки, то книга розвінчує будь-які недоречності: цей чоловік ніколи не зраджував свою Батьківщину.
Надзвичайно потрібна праця, доступно та інформативно розповідає нам про минуле, яке визначає майбутнє. Рекомендую.
Відповісти

0 0

Бростовська Катерина 04.07.2022 12:49

Історія простого хлопця, із села, що зміг своєю працею та безмежною відданістю справі, не тільки стати одиним із організаторів проголошення Акта відновлення незалежності 30 червня 1941 р.; провідником ОУН у південно-східній Україні, командиром УПА-Південь, а й забезпечити живучість визвольного руху після вбивства Романа Шухевича 1950р.

Найгіршою новиною для чекістів, які планували активно ліквідувати повстання після смерті Шухевича, було те, що Кук «був не лише добрим організатором та командиром, а й членом ОУН із найбільшим стажем перебування в підпіллі. «Леміш» (позивний Кука) перейшов у підпілля після кількох арештів ще за часів польської окупації в 1937 р. і по тому, не раз уникав арешту, втікав із в’язниці і продовжував активну визвольну боротьбу.

Це історія про те, як холодний розум, розрахунок і обережність, дозволяли роками водити ворогів за ніс. Дурити машину, яка тупо кидає на пошуки однієї людини понад п'ять тисяч людей і витрачає не один рік на те, щоб стежити за наче як упійманим і упокореним противником. Та чи таким він був?

Знаковим вважаю те, що Василь Кук не просто пережив терор КГБ, а й дожив до незалежності України. Впевнена, що останній генерал УПА цілком заслужено є героєм не однієї історії та книги, і хоч Україна не стала абсолютним прототипом, який вбачали у майбутньому провідники, одне слово «бандерівець» лякає ворогів і до сьогодні.

Варто сказати, що історія Леміша є дуже неоднозначною і одні можуть назвати його зрадником, що врешті перестав боротися і став співпрацювати з КГБ, інші героєм, що не тільки зумів вижити, а й майстерно продовжив визвольну кампанію та опіку над своїми. В будь-якому випадку, уже за незалежної України, Василь Кук не просто так сидів в президії УПІвців.

Тому, щиро рекомендую усім, хто хоче зануритися в життєву атмосферу покоління, яке виборювало незалежність України в середині ХХ століття та розвінчати міфи й таємниці навколо останнього командира УПА.

Слава Україні!
?❤️ Відповісти

1 0

Боровий Андрій Модестович 11.12.2021 16:45

Перекладаючи один з мемів в рамках ініціативи #побачивпереклав постало питання підібрати когось з сучасних українських біографів. Ґуґл та Вікі не дали притомних імен, однак, я вирішив ризикнути, і підставив туди ім'я авторки цієї книжки. Книжку на той момент не читав, але вона була в планах, тому мем можна вважати і невеликий спойлером.

Зрештою, прийшов час перегорнути і останню сторінку цієї книжки, і вона у мене викликала двояке відчуття. Передусім тому, що у вступі згадується, що книжка „буде цікавою не тільки історикам чи журналістам, а й усім притомним українцям.“ Така собі заявка на елітарність, а я такого не люблю. Не тому, що вважаю всіх людей одна́ково-однако́вими, а радше тому, що це дуже велика претензія в моїх очах. Тим паче, що це прем'єрна спроба, про що нам чесно на початку повідомляє доктор історичних наук Іван Патриляк. Тому, читав я книжку пам'ятаючи про це.

І тут (суто для мене) виникло декілька дивних спостережень. Першим з яким були художні вставки. Я їх не сподівався побачити, і для мене - вони вибивалися з загального тексту. Це ж були художні вставки, правда? Бо я не знаю, як інакше потрактувати епізоди, у яких то сусідка яка каже, щоб Василеві батьки купували землю, замість вчити дітей, то Василь щось собі думає в ніч перед екзаменом… Зрештою таких вставок є багато, і їх всіх перелічувати мабуть не вартує, бо то ж має бути відгук, а не скорочений варіант книжки для чергової шкільної "хрестоматії". Тобто, на мою думку, книжка була б більш цілісною без них. Або треба було б навздогін за цією, випускати окрему - художню.

Друге спостереження - це розділи. Знову ж таки, комусь можливо це видасться прийнятним, однак, я собі погано уявляю розділ завдовжи 2-3 сторінки. А такі розділи тут є, і це теж грає не на руку виданню. Тим паче, якщо до цього мені потрапляли розділи ну, хоча б на 20 сторінок щонайменше. Тобто з компонуванням хотілося більш об'ємистої структури. Всередині розділів знову ж таки, багато речей нарізано окремими фактами, які наче як охоплюють отой часовий проміжок, однак таке відчуття, що кожен має свою окрему історію, яка не розказалась до кінця. Хоча факти наче й завершені.

І от опісля цього всього, мушу сказати, що книжка повинна була вийти. І що я анітрохи не шкодую, що придбав її. А раптом, ми отримаємо нарешті в Україні свого Ферґюсона, стиль якого я відчитував у цій книжці? Було б незле, але хотілося б більш плавних переходів. Можливо переосмислення, але подана інформація є цікавою для тих, хто хоче мати під руками концентровані факти. До речі, про факти. Бібліографія і прикінцеві примітки - це моє особисте солодке згрішення. По них можна відстежувати думку автора і відкривати для себе нові джерела, а отже - розвивати тему після того, як автор, наче як "все сказав". Тому, я в них трішки покопирсався, і свято вірю, що ця книжка стане базою, на основі якої авторка одного разу опублікує новішу біографію Василя Кука, але цього разу в стилі і підході, скажімо того ж Айзексона. Бо матеріалу - вистачає, а Василь Кук заслуговує на таку біографію.

Тому моя особиста оцінка цієї книжки 4 бали з п'яти. І читати її треба не "притомним" українцям, а всім. Бо історія хлопця, з бідної селянської родини, який, завдяки власній праці, обіймає найвищу посаду у підпільній організації у період її занепаду (після смерті Шухевича), а через кілька років, навіть, потрапивши до рук ворогів продовжує вести свою тиху війну - це не просто наш варіант "американської мрії". Це історія про те, що нарешті українці віднайшли в своїй пам'яті того, чию знимку можна друкувати на футболках замість Че Гевари, виповнивши їх українським змістом правдивого опору. Це історія про те, як обережність дозволяє водити за ніс величезну каральну машину, яка виділяє на пошуки однієї людини понад п'ять тисяч людей і десять років, і решту часу свого існування - на те, щоб стежити за наче як упійманим і упокореним противником. І ця історія могла б мати інше завершення, але має таке, яке гідне наслідування. Відповісти

1 1

Руслана Курах 20.10.2021 11:23

«Коли немає змоги говорити, починає розмовляти зброя»
«Останній командир УПА: життя і боротьба Василя Кука»,
Аліна Понипаляк
Видавництво Наш Формат
Ця книга про незламність та боротьбу до останнього подиху. Книга про тих, без кого не було б України. Ні, йдеться не про шляхетних заможних інтелігентів та інтелектуалів аристократичного походження, а про звичайних бідних селян, котрі були освіченими, попри свою нужденність, долання великих відстаней босоніж і попри тотальне нерозуміння родичів, що нарікали «нащо тобі та освіта, дарма гроші витрачати на ту грамоту, краще худобу чи землі прикупити».
Дуже цікаво й захоплююче таке читати про реальну людину, котра залишила фантастичний слід після себе у нашій історії, зокрема, десь навіть її повертала у бік правди й непохитності. Про людину-епоху, доволі скромну, щоб про неї знав ..ну як не весь світ, то бодай український народ. Тут описано коротко про шлях Василя Кука. Те, як малим підлітком дізнався про «Пласт», що в подальшому сформував його світогляд, або те, як потай читав заборонений журнал «Сурма» (зберігання якого передбачало кримінальну відповідальність), звідки дізнався про УВО, до лав якої мріяв вступити, а далі – як здобував вищу ( виявляється, у польській державі існувала квота щодо українців, які можуть здобути вищу освіту), словом, дуже цікаво описано життєвий шлях дитини простих селян, що стала лідером ОУН та останнім Головним командиром УПА.
Розчулив рядок, коли в малого перед сном у думках лунала одна фраза: «Здобудеш українську державу або ж загинеш у боротьбі за неї».
Неправомірні дії польської поліції (коли не було прямих доказів, то їх підкидали), суди, де присяжних складали всуціль поляки й засуджували за тероризм невинних українців, факти побиття й катування – дуже перегукується з реальністю сьогодні…
«Озираючись через майже 70 років, Василь Кук згадував, як помірковані галичани засуджували радикальні методи ОУН і насамперед його крайове й регіональне керівництво, що нібито «ми своїми діями тільки викликали репресії, що ми своїми діями заганяли молодь у тюрми». На такі закиди Кук відповідав коротко: «Ми йшли самі сидіти…» І як ми побачимо далі, йшли не лише у в’язниці, а й на страту». Ох, як же це схоже й на сьогоднішню реальність, коли страх поміркованих за «картінку для кісєльова,скабєєвой» гальмує будь-який опір, шельмований «упоротим нацизмом»…
Дуже жорстокою була страта його брата Іларія Кука: поляки повісили в камері. Двічі.
Василь Кук бував і на Закарпатті. Про наші землі колись висловився «Це воістину благословенна Богом земля»
Мені подобається хід його думок, коли він казав: «Не потрібно багато людей, потрібний гурт, щоб робити конкретну роботу» - коли розпилявся і на південь, і на схід, де мусив організовувати роботу підпільників, шукати зв’язки, проводити просвітницьку діяльність, вишкіл. «Якщо ви вже маєте тих одиниць забагато – то ви тоді вже не керуєте» , наголошуючи на тому, що ОУН – це організація організаторів, тобто кожний провідник від краю до найнижчої ланки сам має бути організатором підпілля і вимагати цього від підлеглих, аби після втрати зв’язку з центром міг продовжити повноцінну діяльність, себто брати на себе відповідальність.
Дивним для мене було його бажання створити більш «демократичну» організацію - НВРО ( народно-визвольна революційна організація) замість ОУН після низки невдач і поразок…звісно, що розумію невдоволення Шухевича, який прийняв це за розкольницький намір…вже було статут змінити трохи, а не вести подвійну політику доброго керівника, аби потім створити зовсім іншу структуру..дивно це..нащо ускладнювати все на руку ворогу..
І знов боротьба за лідерство, два українця-три гетьмани.
Імпонує, що Кук відділяв націоналізм від церкви.
Постійні вистежування, погоні, арешти, полон, вербування, шантаж сім’єю, звісно, вимучили Василя Кука – від нього забрали сина, відправивши в інтернат і набрехавши, що батько був радянською людиною та героїчно загинув..Далі померла дружина. Вийшовши на волю, він практично був під постійним наглядом КДБ й нікому не довіряв, навіть познайомившись зі Стусом, дивувався: «Я думав, що він з тієї когорти провокаторів, які оточували мене всюди, адже він говорив відверто антисовєцькі тези. Я його уважно вислуховував але був обережним. Як і завжди коли я мав розмови був з усіма обережним, адже довіри зовсім не мав ні до кого». Так само і йому ніхто не довіряв, мовляв, як це – живим вийти з полону.
Мене вразила його відмова отримати звання Героя України, пояснював тим, що його чин був таким самим, як і мільйонів борців з його покоління. Був активним учасником Помаранчевої революції. Фактично ця Людина пронесла смолоскип невпинної боротьби усе життя й таки побачила омріяну Українську державу, її незалежність. З його ініціативи вийшов фундаментальний збірник документів «Українське державотворення. Акт 30-го червня 1941 року» й чимало книжок та статей про діяльність ОУН, УПА. Помер 9 вересня 2007 року.
Дякую авторці за пророблену роботу, що дала нам можливість знати про своїх героїв, яких затінили й незаслужено забули, не оцінили належним чином, як це часто, на жаль, буває. Відповісти

2 1

Ростислав 19.10.2021 18:13

Я досить багато прочитав літератури про Героїв Визвольних змагань, в тому числі про останнього командира УПА Василя Кука, тому не думав, що ця книга буде якоюсь особливою, а також з певним застереженням поставився до невідомої мені авторки, яка одразу взялась за таку визначну постать.
Однак, в результаті дана книга перевершила мої очікування ! За стилістикою вийшло певне поєднання історичної праці та пригодницького роману. Авторка дуже зручно розділила матеріал на значну кількість частин, об'єднаних більш вузькими темами із життя та діяльності головного героя. Окрім власних висновків, є багато посилань на опрацьовану літературу, а в тексті наведені уривки із спогадів самого Василя Кука та його соратників і сучасників.
Вдало описано становлення майбутнього командира УПА із дитячих років. А воно було не дуже типовим, у порівнянні із іншими визначними постатями діячів УВО, ОУН та УПА. Якщо одні походили із давніх шляхетських родів, як Роман Шухевич, Михайло Колодзінський, Зенон Коссак чи Микола Арсенич, інші: Степан Охримович, Степан Бандера, Ярослав Стецько чи Богдан Кравців із священичих родин, то Василь Кук народився у сім'ї незаможних селян. І свій статус в житті він здобув видатними здібностями, наполегливій праці та самовіддачі.
Авторці також вдалося якісно описати його організаторські здібності. За кожне доручення він брався ґрунтовно, ретельно його готував і досягав результатів : це і налагодження підпільної друкарні в 1937, і організація переправки кур'єрів між країнами у 1940-1941, а особливо становлення та розвиток Проводу ОУН на південно-східних землях в часи німецької окупації, ну і, звичайно ж, діяльність в УПА.
Окремо описано сімейне життя Василя Кука, яке також було повним драматизму та зазнало багато випробувань.
У цій книзі я довідався про 2 факти з біографії останнього командира УПА, про які раніше не знав : 1) це його відрядження в 1940 році в окуповане угорцями Закарпаття, де він відновлював структури ОУН та організував канал переходу тодішнього угорсько-радянського кордону в Карпатах. 2) А другий факт це те, що після загибелі Романа Шухевича на його пост не зразу запропонували Кука, а Романа Кравчука і тільки після його відмови, наступним командиром УПА та всього підпілля став Василь Кук.
Не секрет, що найсуперечливіший етап життєпису головного героя наступив вже після його захоплення в радянський полон в травні 1954 року. В книзі описано цей період, ця своєрідна "гра" одинака проти режиму. Василь Кук не вибрав героїчний опір, мовчання та відмову від співпраці, а йшов на певні компроміси із совістю, але й зумів зберегти свою гідність та не вислужувався перед режимом. І весь час остерігався підступів та провокацій радянських спецслужб. (Цікавий факт - наприкінці 60-х з ним спілкувався Василь Стус, сміливо і безстрашно критикуючи радянську владу, але Кук йому тоді не повірив, вважаючи таку поведінку провокативною, та не відкрився перед ним).
Так що вітаю авторку із чудовою роботою, а книгу рекомендую прочитати усім, хто цікавиться історією України, зокрема Визвольних змагань 20-го століття. Переконаний, що нею будуть задоволені і "початківці", й "досвідчені" любителі історії. Відповісти

1 1

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!

Читачі найчастіше обирають

Інші книги автора

Ви дивилися

Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"