Аудіокнига в електронному форматі «Гімн»
mp3
Книга в наявності
Характеристики
| Вид | Електронний контент |
| Автор | Айн Ренд |
| Видавництво | Наш Формат |
| Категорія | Аудіокниги |
Банківською карткою VISA / MasterCard
Купити і слухати аудіокнигу ви зможете в додатку нашого партнера аудіокнигарні АБУК.
Опис аудіокниги «Гімн» від Айн Ренд Anthem by Ayn Rand
Тематика аудіокниги
Художня література, антиутопія, індивідуалізм.
Про аудіокнижку "Гімн" Айн Ренд
Дистопічне суспільство, у якому заборонено слово «Я», а люди не мають імен. Лячні й темні часи доведеного до безглуздя егалітаризму. Постіндустріальний світ, що з вершин технологічного поступу скотився у прірву примітивної диктатури та покірних мас, де індивідуальність — це гріх, а вільнодумство — злочин.
Проте один юнак наважився думати не так, як усі, прагнути знань, недоступних іншим, та кохати за власним вибором. Він учинив злочин, за який карають смертю: вийшов за межі задушливого «Ми», повстаючи проти системи, у якій народжених літати змушують плазувати...
Для кого аудіокнижка "Гімн" Айн Ренд
Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози, жанру антиутопії та творчості Айн Ренд.
Чому ця аудіокнижка
Повість «Гімн» уперше вийшла друком 1938 року, передуючи романам «Джерело» та «Атлант розправив плечі», які принесли авторці світове визнання. Цей твір — квінтесенція філософських поглядів Айн Ренд в упаковці художнього символізму та нагадування, як згубно впливають тоталітарні системи на розвиток людства
Про авторку
Айн Ренд — американська письменниця, сценаристка, основоположниця об’ єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. У 1926-му авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді, а згодом присвятила себе філософії та літературній творчості. У США її твір «Атлант розправив плечі» став другою за популярністю книжкою після Біблії (опитування Бібліотеки Конгресу 1991 року). Станом на 2015-й продано понад 30 млн примірників творів Айн Ренд.
Відгуки про книжку
«Гімн» — це галерея. У ній оживають дзеркала, де суспільство, схильне придушувати вільнодумство, нарешті стикається з особистістю, якій вдається розмірковувати про себе. — The Altas Society
«Гімн» — це майбутнє, яке чекає на світ «Атлант розправив плечі», якщо його головні герої зазнають невдачі в боротьбі. І, як припускає Ренд, — майбутнє, яке чекає на всіх нас, якщо священну цінність індивідуальності буде відкинуто або задушено. — Laissez Faire
Відгуки (14) Новий
Яковенко Олександр 30.06.2022 08:55
Але залишився розчарований, її вартість, як на мене завищена 190 гривень за 110 сторінок. Краще замовляти електронну! Відповісти
Вікторія Самоленко 21.06.2022 11:38
.
Імен не існує, все що ти маєш серійний номер.
.
Немає кохання, лише розмноження.
.
Немає почуттів, власної думки, ти бездумний робот, який виконує одноманітну роботу й крапка.
.
п.с.: якби я не хотіла розтягнути собі книжку, ніц не вийшло, пішла за годину ? певно, саме через це Айн Ренд одна з улюблених авторок.
.
/Ніщо не здатне забрати свободу людини, лише інші люди./
.
/Бо у храмі власної душі кожна людина самотня. Тож нехай цей храм залишається недоторканим і незаплямованим у кожній людині./
.
/Спочатку людина була закріпачена богами. Але розірвала кайдани. Потім її закріпачили царі. Але вона скинула ланцюги. Потім із неї вчиняли раба за народженням, походженням, расою. Але людина розірвала і ці кайдани. Вона проголосила усім своїм братам, що людина має права, які ані бог, ані король, ані інша людина у неї не відберуть, незалежно від того, чи багато їх, бо це право людини, і немає на землі права вищого за це. І людина ступила на поріг свободи, за яку проливали кров століття раніше./ Відповісти
Andrii Borovyi 20.06.2022 15:46
Сама анотація до книжки коротко переповідає сюжет, про життя у суспільстві, де немає «я» (цього слова не існує), а є лише «ми». І якщо з анотації це не дуже зрозуміло, то насправді, переважну більшість твору головний герой називає себе «ми». Не тому, що возвеличує себе, а тому, що так заведено. А слово «я» - перебуває під забороною. Сам же герой є звичайним прибиральником вулиць, якому випадає тягар пізнання, адже, у цьому місті старійшини визначають твою долю від народження до скону (який у них триває приблизно в околі 40-45 років). Ти не маєш права щось змінити, не маєш права висловлювати власну думку, яка не узгоджується хоч з кимось одним з присутніх. І ти не можеш працювати так, як ти хочеш, а лише так, як вирішили трійко старійшин на шкільному випускному. Мені такий розподіл суспільних ролей нагадує касти в Індії, без можливості переходу з однієї касти в іншу. А з іншої сторони, у цьому місті люди шикуються лавами, однак невідомо чи вони карбують при ході крок (це сарказм, якби хто питав). Таким чином, перед нами книга про бунтаря - гидке каченя, яке наприкінці книги перетворюється на білого лебедя та знаходить власне місце у цьому світі.
Читаючи книжку, у мене було дивне відчуття награності подій, штучності й фальшу перших декількох розділів, допоки не звиклося, що «ми» - це не про множину. Десь з четвертого розділу справи пішли настільки добре, що я не зогледівся, як прочитав 80% книжки (кажу ж, хто прив'яже формат epub до друкованих сторінок - озолотиться), і далі вже було жаль відкладати. Протягом книжки то тут, то там виступають елементи, які дуже схожі на реалії Радянського Союзу, в якому головне - було "не висовуватися", а провідне місце в житті громадянина займала партія. Тут же роль партії виконують Ради (до речі, іще одна алюзія на країну рад), головною з поміж яких є «Світова Рада», без планів якої «не зійде сонце». Нічого не нагадує? Відступників ж жорстоко карають, а стати відступником досить просто: достатньо лише робити щось без відома ради, зокрема не можна писати, співати, перебувати наодинці, люити когось більше ніж всіх загалом тощо.
Можливо саме тому мені і відчувалося «перегравання» Айн Ренд. Принаймні після «Атланта» таких відчуттів не було. І якщо в Атланті основний акцент було зроблено на інтелекті людей, які можуть вести людство вперед (хай навіть це кляті капіталісти, які не хочуть зароблене працею робити дармовим суспільним надбанням), то тут - акцент зроблено на тому, що людина самітник, який пішов наперекір оточенню може його зрештою перемогти силою свого розуму. Правда наприкінці все-одно авторка звертається до того, що самітник мусить мати послідовників. А мені видалося, що наприкінці було забагато возвеличиння особистості на противагу колективу. І якщо на це дивитися як на книгу-протиставлення комунізму, то може так і мало б бути, от тільки мій професор з «філософії наукових досліджень» казав, що час одинаків минув, а зараз основні досягнення здійснюють колективи. Правда це було сказано через 70 років після виходу цієї книги.
Загальна оцінка 4/5. бо надто забагато наприкінці власного «Я». Відповісти
Дивитися ще відгуки
Читачі найчастіше обирають
Підтримайте проект "Книжки для ЗСУ"
