Айн Ренд

Аудіокнига в електронному форматі «Гімн»

До побажань

(6 вподобайок)

Переглянути фото книги

Читати уривок

Завантажити уривок

Слухати фрагмент

Тип книги:

Паперова 250 грн

Електронна 140 грн

Аудіокнига 183 грн

Garage Sale 200 грн

mp3

Книга в наявності

Наш Формат

5.0

Вподобайки

Характеристики

Вид	Електронний контент
Тематика	Художня література
Автор	Айн Ренд
Видавництво	Наш Формат
Рік видання	2022
Оригінальна назва	Anthem by Ayn Rand
Перекладачі	Олена Замойська
Мова	українська
Диктори	Соня Сотник
Тривалість	01:53:00
Категорія	Аудіокниги
Артикул	627615

Айн Ренд - «Гімн»

Ціна

183 грн

Слухати в

Банківською карткою VISA / MasterCard

Купити і слухати аудіокнигу ви зможете в додатку нашого партнера аудіокнигарні АБУК.

Опис аудіокниги «Гімн» від Айн Ренд Anthem by Ayn Rand

Тематика аудіокниги

Художня література, антиутопія, індивідуалізм.

Про аудіокнижку "Гімн" Айн Ренд

Дистопічне суспільство, у якому заборонено слово «Я», а люди не мають імен. Лячні й темні часи доведеного до безглуздя егалітаризму. Постіндустріальний світ, що з вершин технологічного поступу скотився у прірву примітивної диктатури та покірних мас, де індивідуальність — це гріх, а вільнодумство — злочин.

Проте один юнак наважився думати не так, як усі, прагнути знань, недоступних іншим, та кохати за власним вибором. Він учинив злочин, за який карають смертю: вийшов за межі задушливого «Ми», повстаючи проти системи, у якій народжених літати змушують плазувати...

Для кого аудіокнижка "Гімн" Айн Ренд

Для широкого кола читачів, усіх поціновувачів художньої прози, жанру антиутопії та творчості Айн Ренд.

Чому ця аудіокнижка

Повість «Гімн» уперше вийшла друком 1938 року, передуючи романам «Джерело» та «Атлант розправив плечі», які принесли авторці світове визнання. Цей твір — квінтесенція філософських поглядів Айн Ренд в упаковці художнього символізму та нагадування, як згубно впливають тоталітарні системи на розвиток людства

Про авторку

Айн Ренд — американська письменниця, сценаристка, основоположниця об’ єктивізму. Народилася в Санкт-Петербурзі в єврейській родині, яка після революції 1917 року переїхала до Криму. Свої перші сценарії почала писати у вісім років, пригодницьку прозу — в десять. У 1926-му авторка емігрувала до Америки, де працювала помічницею режисера в Голлівуді, а згодом присвятила себе філософії та літературній творчості. У США її твір «Атлант розправив плечі» став другою за популярністю книжкою після Біблії (опитування Бібліотеки Конгресу 1991 року). Станом на 2015-й продано понад 30 млн примірників творів Айн Ренд.

Відгуки про книжку

«Гімн» — це галерея. У ній оживають дзеркала, де суспільство, схильне придушувати вільнодумство, нарешті стикається з особистістю, якій вдається розмірковувати про себе. — The Altas Society

«Гімн» — це майбутнє, яке чекає на світ «Атлант розправив плечі», якщо його головні герої зазнають невдачі в боротьбі. І, як припускає Ренд, — майбутнє, яке чекає на всіх нас, якщо священну цінність індивідуальності буде відкинуто або задушено. — Laissez Faire

Відгуки (16) Новий

Олена Орлова 18.10.2023 17:04

Цікаво, що майже одну за одною прочитала дві антиутопічні книжки, які світоустроєм дуже подібні. У «Хранителі» Лоїс Лоурі у громаді, задля її ж блага, всі і все було однаковим і впорядкованим. У «Гімні» громада/суспільство не просто однакове, воно єдине. Але «єдине» не у сенсі єднання, а у сенсі, що індивідуумів немає, є лише одне величезне «МИ».

«Ми одне у всьому і все в одному. Немає людей, лише велике Ми, єдине, неподільне і вічне».

Увесь спосіб життя підпорядкований цьому спільному монстру. Всі люди – браття, ім’я дається нумерне (цікаво, але не зрозуміло, що визначає словесну складову), ким працювати призначається (як покарання в тому числі), розпорядок дня розписаний, ідеї, які не підтримуються братами – хибні, ініціатива карається, пряма мова – ми, господарство – примітивне і таке інше. Описане суспільство існує після Катастрофи, до якої призвели невдячні предки. Про ті часи згадувати заборонено. А потім був час Великого Відродження, яке й виплекало нову Державу.

Як і будь-якому суспільстві, яким би тоталітарним воно не було, знайдуться «інакші». Так і Рівність 7-2521, який вважає їх (бо ж нема «себе») проклятими, адже має крамольні думки і бажання. Вони хочуть бути Вченими, щоб вивчати світ, минуле, знаходити відповіді на свої питання, можливо, навіть розгадувати таємниці Світу. Проте Рада Праці, ніби насміхаючись, призначає їх Міським Прибиральником. Але навіть на цій жалюгідній роботі вони спроміглися знайти таємне місце із речами від Незгадуваної Пори. І тут вже допитливий розум знаходить собі справу: без чиєїсь допомоги вони розбираються у всьому і складають скляну коробочку світла. Така звична нам лампочка, для світу Рівності 7-2521, яке живе при свічках, винайдених 100 років тому, могла стати великою допомогою! Могла…

Ця невеличка повість написана у 1937 році, а враження – ніби писалася зараз.

*Дякую бібліотеці Публічна бібліотека імені Лесі Українки, м. Київ* Відповісти

0 0

Терновська Марія 29.09.2023 13:20

Вперше знайомлюся з творчістю Айн Ренд, але надовго не прощаюся, бо була зачарована цією невеличкою повістю.
Цей твір - ніби маленька притча, яка показує, що може статися, якщо людина загубить власну цілісність. Що стане з особистістю, що не має ні імені, ні власної думки, ні свободи вибору чи слова. Насправді доволі моторошна історія, адже я досить добре можу уявити собі такий світ. Він ніби й не так далеко від нас. Айн Ренд - неймовірно талановитий автор, я була дуже вражена її позицією та стилем письма. Кожне речення, навіть кожне слово, складається в ідеальне полотно сюжету. Я відмічала деякі моменти, що найбільш привертали увагу, але ця повість - одна величезна цитата. І вона наголошує дуже багато про що. Як важливо мати свою думку з приводу абсолютно всього у цьому світі. Адже саме так формується наш характер, життєва позиція, вподобання. Як важливо відчувати власну важливість і неповторність, бо тільки так людина відчуває себе людиною. Як важливо задавати питання та ставити під сумнів те, що приймають як даність. Бо тільки так світ може досягати нових вершин, рости, ставати кращим.
Колись давно я почула думку, що короткі історії писати найважче. Адже ти маєш умістити так багато всього в дуже маленький обсяг, і це має бути щось дуже змістовне, завершене та розумне. Впевнено наголошую, що "Гімн" - це як раз те саме гармонійне поєднання змісту та висновків, які будуть ще довго формувати в вашій голові питання, на які ви будете прагнути знайти відповіді. Відповісти

0 0

Яковенко Олександр 30.06.2022 08:55

Отримав паперову книгу роману-антиутопії "Гімн". Книга написана в стилі Айн Ренд.
Але залишився розчарований, її вартість, як на мене завищена 190 гривень за 110 сторінок. Краще замовляти електронну! Відповісти

1 0

Andrii Borovyi 20.06.2022 15:46

Видавництво Наш Формат оголосило конкурс на читання #15сторінокщодня , я на нього зголосився, і … прочитав книжку ще до початку самого конкурсу.

Сама анотація до книжки коротко переповідає сюжет, про життя у суспільстві, де немає «я» (цього слова не існує), а є лише «ми». І якщо з анотації це не дуже зрозуміло, то насправді, переважну більшість твору головний герой називає себе «ми». Не тому, що возвеличує себе, а тому, що так заведено. А слово «я» - перебуває під забороною. Сам же герой є звичайним прибиральником вулиць, якому випадає тягар пізнання, адже, у цьому місті старійшини визначають твою долю від народження до скону (який у них триває приблизно в околі 40-45 років). Ти не маєш права щось змінити, не маєш права висловлювати власну думку, яка не узгоджується хоч з кимось одним з присутніх. І ти не можеш працювати так, як ти хочеш, а лише так, як вирішили трійко старійшин на шкільному випускному. Мені такий розподіл суспільних ролей нагадує касти в Індії, без можливості переходу з однієї касти в іншу. А з іншої сторони, у цьому місті люди шикуються лавами, однак невідомо чи вони карбують при ході крок (це сарказм, якби хто питав). Таким чином, перед нами книга про бунтаря - гидке каченя, яке наприкінці книги перетворюється на білого лебедя та знаходить власне місце у цьому світі.
Читаючи книжку, у мене було дивне відчуття награності подій, штучності й фальшу перших декількох розділів, допоки не звиклося, що «ми» - це не про множину. Десь з четвертого розділу справи пішли настільки добре, що я не зогледівся, як прочитав 80% книжки (кажу ж, хто прив'яже формат epub до друкованих сторінок - озолотиться), і далі вже було жаль відкладати. Протягом книжки то тут, то там виступають елементи, які дуже схожі на реалії Радянського Союзу, в якому головне - було "не висовуватися", а провідне місце в житті громадянина займала партія. Тут же роль партії виконують Ради (до речі, іще одна алюзія на країну рад), головною з поміж яких є «Світова Рада», без планів якої «не зійде сонце». Нічого не нагадує? Відступників ж жорстоко карають, а стати відступником досить просто: достатньо лише робити щось без відома ради, зокрема не можна писати, співати, перебувати наодинці, люити когось більше ніж всіх загалом тощо.
Можливо саме тому мені і відчувалося «перегравання» Айн Ренд. Принаймні після «Атланта» таких відчуттів не було. І якщо в Атланті основний акцент було зроблено на інтелекті людей, які можуть вести людство вперед (хай навіть це кляті капіталісти, які не хочуть зароблене працею робити дармовим суспільним надбанням), то тут - акцент зроблено на тому, що людина самітник, який пішов наперекір оточенню може його зрештою перемогти силою свого розуму. Правда наприкінці все-одно авторка звертається до того, що самітник мусить мати послідовників. А мені видалося, що наприкінці було забагато возвеличиння особистості на противагу колективу. І якщо на це дивитися як на книгу-протиставлення комунізму, то може так і мало б бути, от тільки мій професор з «філософії наукових досліджень» казав, що час одинаків минув, а зараз основні досягнення здійснюють колективи. Правда це було сказано через 70 років після виходу цієї книги.
Загальна оцінка 4/5. бо надто забагато наприкінці власного «Я». Відповісти

0 0

Ольга 20.06.2022 13:37

Мабуть уже всі знайомі з письменницею Айн Ренд, окрім мене ?

"Гімн" - невелика антиутопія, яка розповідає, як важливо бути собою, бути індивідуальністю, а не гальмуватм свій прогрес і прогрес людства йдучи за сліпим колективізмом.

Людський мозок здатний на великі діяння, це дар яким варто вміти і треба користуватись на благо.

Сліпі традиції, безглузді закони, нав'язлива правила суспільства, одним словом тоталітаризм - не роблять нічого хорошого з людиною.
Він її поневолюють заради служіння одному "царю".

Знайома історія, еге ж....

Сама по собі повість немає різких чи цікавих поворотів сюжету і фінал не такий драматичний як я очікувала.
Але знаючи тему книги це і не дивно, що я не була захоплена нею, бо знала чого чекати. Тема для мене не нова.

Проте для нагадування, які цінності варті уваги, а що є повним абсурдом, декілька годин читання цієї книги саме те.

P.S. почала читати "Гімн" в рамках марафону від #15сторінокщодня який має стартувати на днях, але не втрималась ? книга справді невеличка, можна впоратись за пару годин.

Початок знайомства з Айн Ренд покладено, сподіваюсь на продовження ? Відповісти

0 0

Світлана Небилиця 20.06.2022 13:32

Важко оцінити було цю книжку. Айн Ренд - одна з моїх улюблених авторок, прочитала в неї «Ми, живі», «Джерело», «Атланта», а тепер до моєї колекція додалась ще одна книжечка - «Гімн», яка тільки нещодавно вийшла у видавництві «Наш формат» (є ще електронний варіант).
⠀
Ця історія мені сподобалась найменше з усіх книг Айн Ренд. Мабуть, тому що її жанр - повість і вона - одна з перших книжок письменниці. Було враження, що це тільки чернетка до якогось дуже великого та глибокого роману. Та попри це навіть тут немає жодного зайвого слова, а всі речення написані дуже вдало, щоб передати основні думки авторки.
⠀
У цій повісті письменниця змалювала тоталітарний світ, в якому заборонено казати «Я». Є лише «Ми», люди імен не мають, люди не живуть родинами, дітей відправляють до Будинку Учнів, а потім визначають, ким вони мають працювати все подальше життя, любові немає, дружби немає - бо це гріхи. Так само не можна ставити запитання й багато думати. Але головний герой Рівність 7-2521 не такий, як його «брати». Він ставить запитання, пише про свої думки й грішить, грішить, грішить. А одного разу знаходить залишки нашої цивілізації і розуміє, що від людей щось приховують і раніше суспільство жило прекрасно і нічого не було гріхом. Тому герой вирішує вийти проти системи. Чи вдасться йому це?
⠀
Ця книжка дуже динамічна, легко й швидко читається, навіть у перших творах Айн Ренд має хороший стиль письма.
⠀
Ця історія показує те, якими згубними є тоталітарні держави, як важливо, щоб людина мала своє «Я», своє его, право на думку та право на свободу. Вона може здатися простою, але треба копнути глибше.
⠀
Із мінусів те, що це не повноцінний роман, все дуже швидко відбувається, не вистачає описовості, сюжетності. Є враження, що це просто ідея, яку ще треба загорнути в цікавий сюжет на сторінок так 450 десь. Але ідея ця дуже цікава та класна Відповісти

0 0

Маша Погорєлова 20.06.2022 13:28

Повість антиутопія на 110 сторінок.
Моя перше знайомство з авторкою Атланта, яке мало б допомогти визначитись, чи хочу я читати щось більше і епічніше від Айн Ренд.
Але не допомогло.
Я відчула, що мають на увазі ті, що пишуть про «маніфестний стиль» авторки. В короткому форматі, він здався досить доречним.
Але в більшому обсязі, цей стиль може неймовірно дратувати ?, а може навпаки більше затягнути. Плюс не зрозуміло, чи нелогічність (неможливість, необгрунтованість, непоясненність?) певних елементів, за якими функціонує нове суспільство, це уступка заради стислості, чи таки недоліки світобудови, які в антиутопіях найскладніше прощати/не помічати.

Сюжетно і ідейно дуже нагадало Хранителя від Лоїс Лоурі.
Також дослідження суспільства, в якому індивідуальність повністю викорінена заради щасливої рівності, однаковості, колективності.

Прямолінійно і передбачувано, але без зайвої «перепоясненності», яку я найбільше не люблю в антиутопіях (що знову може бути особливістю форми короткої повісті, а не плюсом авторки).

Цікаво читалось ми замість я, додаючи родзинки в окрім цього просту і прямолінійну оповідь. Швидка і гарна антиутопія. Якщо ви ще не готові до чогось епічнішого. Відповісти

0 0

Yana Hudz 20.06.2022 13:25

Вони хотіли лише займатися улюбленою справою...
Вони хотіли жити і кохати того, кого хочуть...
Вони лише хотіли принести людям користь - натомість опинилися у відчуженні...
⠀
Вони - це Рівність 7-2521
⠀
Вони народжені з прокляттям, бо бачать, що із їхнім світом не так.
Їхні думки відрізняються від думок інших - і за це вони можуть бути покарані.
⠀
У своїй невеликій повісті "Гімн" Айн Ренд майстерно зобразила антиутопічне тоталітарне суспільство, яке часто зустрічається у багатьох творах.
⠀
Але тут на першому місці зображені не боротьба із режимом, не прагнення вирватись із лещат влади (хоча усе це у книзі є, без сумніву).
⠀
Перед нами - шлях вивільнення особистості людини, перехід від колективного "Ми" до власного "Я".
⠀
Це історія нового Прометея, який не тільки приніс людству світло, а ще й пізнав себе сам!
⠀
І я безмежно рада, що фінал у цієї антиутопії саме такий!
Адже він вселяє віру в майбутнє!
Він вкотре доводить, що треба йти за мрією і ні в якому разі не зраджувати їй!
Треба боротись!
Бо тільки так, тільки у спротиві можна розхитати тоталітарний світ!
⠀
І вже тоді хтось один принесе у натовп світо і викарбує на скелі слово...
⠀
Тільки слово це у кожного своє.
⠀
У нашому випадку - це "Его".
⠀
А комусь варто вивчити слово "Свобода".
⠀
І я зараз говорю про книгу!
А ви аналогії проводьте самі ?? Відповісти

0 0

Svitlana Kirichenko 20.06.2022 13:19

«Ніщо не здатне забрати свободу від людини, лише інші люди»
⠀
«Гімн» — це філософські міркування про добро і зло, про вічні теми освіченості і невігластва.
⠀
Книга про те, наскільки окрема яскрава особистість не вписується в сіру масу людей з однаковим мисленням. І про те, наскільки згубною є тоталітарна система для нормального розвитку суспільства.
⠀
У книжці всього 112 сторінок, але які! З одного боку в ній описаний досить дивний світ «майбутнього» (чи, може, минулого), де людей поділили на категорії.
⠀
Якісь там Світові Ради вірішують за всіх: ким їм бути (кухарем / вченим чи підмітальником).
⠀
А в людей немає ні імені, ні права голосу, ні власного «я». Лише «ми» та їхній порядковий номер:
«Усі люди хороші й розумні. Лише ми, Рівність 7-2521, лише ми народились проклятими. Бо не такі, як наші брати. І коли ми озираємось на наше життя, бачимо, що так було завжди і що крок за кроком це вело нас до останнього, найгіршого переступу, нашого злочину понад злочинами, схованого тут, під землею.»
⠀
А ще Рада вважає, що якщо людина - підмітальник, вона не має права на ідею. Не має права на власні думки і бажання.
⠀
Вона має виправдовувати своє існування. І всі, АБСОЛЮТНО ВСІ мають працювати лише на благо інших:
«І якщо це полегшить людську працю, - сказали Подібність 5-0306, - то це велике зло, бо люди не мають причин існуаати, крім того, щоб працювати на благо інших.»
⠀
Аж мурашки по шкірі бігли, читаючи про таке «суспільство». Ні, це не суспільство, це стадо. Тому що всі на це погодились. Тому що ніхто не намагається піти проти системи. Тому що простіше (і безпечніше) бути, як всі, ніж унікальним.
⠀
Як завжди, Айн Ренд змушує зупинитися і подумати. Адже думки, описані в цій книжці, як на мене, дуже співпадають з її ідеями в трилогії “Атлант розправив плечі“.
І головна ідея – це СВОБОДА.
⠀
Свобода слова.
Свобода вибору.
Свобода думки.
І свобода ідеї.
Адже все починається з ідеї. Відповісти

0 0

Ася 20.06.2022 13:18

До марафону чомусь не чула про цю повість, хоча знайома із її твором “Атлант розправив плечі”. Тож якщо дуже коротко і грубо, “Гімн” — це "Атлант" на мінімалках.

Дуже хочеться порівнювати ці прямолінійні вислови та відкриття Прометея наприкінці з епохальною промовою Джона Голта. У Джона Голта то вже сформоване стале бачення і цілий власний рух спротиву, а Прометей ще тільки на початку цього шляху.
А так все за класикою антиутопій, які я обожнюю. І контроль сексуальності, контроль за власними думками, протистояння здоровенній тупій системі.

Дуже цікаво тепер усвідомлювати, що це в Айн з'явилось не просто так, а тому що вона власне мала справу с тоталітарною системою. Через невеличкі штрихи її біографії стає багато чого зрозумілим. ЇЇ родина безпосередньо зіткнулась із розкуркулюванням в 17-му році, її першу любов розстріляли за 58-ю статтею, а сама вона згодом емігрувала до США та багато працювала на різних роботах: статисткою в Голлівуді, костюмером. А в певний період офіціанткою і продавчинею. А також вона викликалась взяти участь у слуханнях Конгресу по справі про вплив комуністичної партії на американську кіноіндустрію.

Тобто, філософія Айн Ренд (Аліси Розенбаум) пронизана протестом проти цієї несправедливості, має тверде підґрунтя, взяте з особистої історії життя. Також це протиставлення особистості до колективу. Через сучасну фем-оптику дивно виглядає що в цій повісті вона кілька разів робить акцент, що Прометей хоче тільки сина. Якимось чином, коли його улюблена була вагітна, він знав що то буде син.
І ще в скриньку цікавих питань для розвитку уяви: а якби Рівніть-2521 в новому домі знайшов фантастичну літературу, наприклад Гобіта чи Дюну, чи щось на кшталт "мовчання ягнят". Чи усвідомив би він, що це вигадані світи, а не описи реальності?

В стилі написання сподобалось це звертання “Ми” відносно себе та інших, завдяки якому дуже різко і чітко розуміємо той момент, де стався ривок еволюції героя, коли в нього народжується власне Я. Роздуми героя наприкінці повісті просто як ковток свіжого повітря, на емоційному рівні ти ніби ділиш із героєм ці переживання.

✔️Окремо вибрані цитати.
“Рада вчених ствердила, що ми знаємо про все, що існує, тому все що ми не знаємо, не існує”.
“Вас потрібно спалити у вогнищі, - сказали Демократія 4-6998.”
“Я знаю що щасть моє на землі. І щастя моє не потребує високої мети, щоб виправдати себе. Моє щастя — не засіб для досягнення якоїсь цілі. Це і є ціль. Це і є власне, мета”

✔️Висновки:
Гімн — це маленький тест на те, чи варто вам читати “Атлант розправив плечі” =) Відповісти

0 0

Дивитися ще відгуки

Залиште свій відгук

Книгомани завжди мають свою точку зору і полюбляють ділитись нею. Залишайте відгуки та рецензії на цю книгу для майбутніх покупців. Заздалегідь дякуємо!