Книга «Архівотека, або Книжечка для себе»

У книзі – намистини ліричних шедеврів із глибинним філософським підтекстом та такою органічною і водночас несподіваною метафорикою. Як, скажімо, «Я на зеленому органі/ Зіграю біль і крик душі,/ А ви в моє німе кохання /Впишіть слова./ Слова впишіть» (1972); «У матері серце маленьке,/ трохи за сонце більше./ У матері доля нелегка,/ а скроні за сніг біліші» (1976); «Там,/ де пісня зродилася з тиш/ і болить в найтихішій із тиші – /зрозуміємо, що таке вірші,/ зрозумію, що таке вірш/ серцем» (1984)…

Поет, налаштовуючи серце на мелодію тисячоліть, вертає словом у буття тих, хто не може згаснути на українському духовному небосхилі. Як у поемі-концерті «Максим Березовський». А ще в нього – цілий ряд текстів, які засвідчують творчу зрідненість із митцями: Клавою Корецькою, Миколою Кумановським, Іриною Жиленко, Леонідом Кисельовим, Степаном Руданським. Варто наголосити, що автор «Архівотеки» віддає й данину своєму фаху музиканта, адже десятки віршів, які буквально просяться стати піснями. Зрештою, вся книга ще раз переконлива засвідчується неординарність таланту Петра Коробчука.