| Автор | Мар'яна Савка |
| Видавництво | Видавництво Старого Лева |
| Рік видання | 2017 |
| Палітурка | тверда, матова |
| ISBN | 978-617-679-397-7 |
| Кількість сторінок | 208 |
| Мова | українська |
| Категорії | Документальна література Публіцистика |
| Артикул | 705652 |
Кур’єрська доставка в межах Києва
(окрім Столичного Шосе)
До відділення "Нової пошти"
у Вашому місті
До відділення Укрпошти
у Вашому місті
До відділення Justin
у Вашому місті
Міжнародні відправлення
(авіа-транспортом або наземним шляхом)
Самовивіз
Склад, пр. С. Бандери (проспект Степана Бандери, 6, Київ, Україна, 02000).
Книгарня "Наш Формат" (провулок Алли Горської, 5А, Київ, Україна).
Повернення товару
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. №172, друковані видання належної якості обміну (поверненню) не підлягають.
Готівкою при отриманні
Банківською карткою VISA / MasterCard
LiqPay (Приват24)
Дванадцять жінок, дванадцять цінностей, дванадцять відвертих розмов. Мар’яні Савці вдалося створити особливий комунікаційний простір, у якому витворився жіночий обмін думками та ідеями про найголовніше: любов, справедливість, милосердя, толерантність... Такий, у якому ми вчимося думати по-новому, вголос говорити про те, що важливо.
У цій книжці — цікаві ідеї, життєвий досвід, думки та роздуми про те, що наповнює людське життя, що збагачує його по-справжньому. «Дуже важливо говорити про цінності задля самої людини, щоб їй легше жилося, працювалося, щоби вона себе більше почувала людиною. Цей проект — це щирі одкровення. І це теж дуже відповідально — відкривати свій внутрішній простір. Бо коли ти пускаєш на свою персональну територію інших людей, ти тим самим віддаєш частину себе, стаєш відкритішим для інших. Відповідно люди можуть більше від тебе почерпнути» - Маряна Савка
Підпишіться на розсилку
і отримайте знижку 10%
Я обрала цю книгу для читання на морі, критерії – не велика за обсягом, легка на вагу (навіть обкладинка тут полегшена, гнучка), немає суцільного сюжету, який може «затягнути» і не дасть насолодитися відпочинком, або ж навпаки, буде таким «тягнучим», мов нуга, що й забуватиметься до наступного розгортання книги. Ба, навіть якби я не взялася до читання, все одно не дарма звозила б книжечку на південь – просто дивитися на палітурку вже приємно, на це поєднання кольорів, гратися відблисками світла від сірого і ловити момент переходу від світлого, відбивання, до темного сірого, на тлі якого так чітко білим шрифтом написані імені жінок та цінності, які вони обрали для висвітлення. Це були розмови у львівській кав’ярні, куди приїздили за столик до письменниці і видавця Мар’яни Савки запрошені нею цікаві особистості: медійниця Ольга Герасим’юк, журналістка та письменниця Зоя Казанжи, тренер з ораторської майстерності Ірина Снітинська, юрист і письменниця Лариса Денисенко, творча Юлія Міщенко, яка зараз займається теле- і кінопродакшеном, політик Ірина Подоляк, бізнес-леді Людмила Зубко, президент Львівського форуму видавців Олександра Коваль, візіонер Олександра Бакланова, акторка і волонтерка Ірма Вітовська, музикант і співачка Соломія Чубай, перекладачка Наталія Іваничук. Кожна сама обирала важливу для себе, для обговорення цінність, яка має бути в житті кожної людини, і ділилася своїми роздумами. Ось ці 12 інтерв’ю і зібрані разом під спільну палітурку, і з них для мене наче пазл склався образ однієї мега-просунутої жінки, такої цілісної людини з орієнтирами на рівність, незалежність, справедливість, гідність, чесність, милосердя, толерантність; людини, яка відчуває любов і любов до життя, цінує його; тієї, яка обирає книгу (уособлення мудрості, знань) і відчуває вдячність. Любов та вдячність для мене взагалі базисні поняття і почуття, на які нашаровуються всі інші, тож книга була мов розмова з однодумцями, віддушина, але при цьому вони, ці мудрі жінки, додавали ще думок в моїй голові. Справді, кожна співрозмовниця має досягнення у своїй професійній діяльності, публічна персона, при цьому є родина та внутрішньосімейна роль, а ще є громадянська позиція, і всі ці складові дуже важливі і взаємно впливають на життя жінки. Прочитати (саме почитати, а не послухати мені, візуалу, змістовніше) щирі розмови про розуміння себе і життя, спогади про дитинство, про події та людей, які вплинули на формування особистості, роздуми про наше нинішнє суспільство, про балансування жінки між усіма її сферами інтересів , самореалізацію та потреби виявилося дуже легкою задачею, бо те, що цікаво – легко, але водночас не скажу, що книга «легка» за змістом – вона для роздумів, для того, щоб подумати і поспостерігати за тим, що діється довкола, прислухатися до себе. Тому більше однієї розмови за раз не варто «поглинати», хоча можна всі сторінки за день, але корисніше прочитати і походити з думками про прочитане. Як я
і вчинила на відпочинку, а продовжила вже вдома, прихопила з собою не лише засмагу й знахідки, а й те, що їхало як річ, а верталося як частинка мого життя. Я зазвичай підкреслюю в нон-фікшн основні тези, щоб потім не перечитувати все, а лише суть відновити в пам’яті, проте «12 неймовірних жінок» без олівця, бо тут хочеться знову перечитати вислови, ніби опинитися поруч в тій кав’ярні та дружній атмосфері. Процитую дещо з того, що припало до душі під час першого читання. Це та моя одна цілісна жінка, утворена з 12-ти зараз так думає (автора вислову навмисно не вказую, щоб не руйнувати образ своєї, зітканої персоналії, хто ж це так вважає - дізнаєтеся з книги). Проте ваша жінка буде іншою. Та і моя з часом зміниться.
«Сім’я – це найскладніше поле стосунків зі всіх можливих, які існують. Мені здається, в нашому світі сім’я – це для кожного пожиттєве випробування, як ти пройдеш цей шлях».
«..діти – це така чиста енергія любові, якої більше немає ніде.»
«Ображатися на когось – це не сприймати те, що хтось може бути іншим».
«Доки ти ще дитина в душі- це добре»
«..треба ще вміти слухати одне одного і хотіти чути одне одного. Якщо у вас любов триває, то вам захочеться слухати, прислухатися одне до одного і чути. Слухати можна, головне – чути.»
«..те, що люди не чують одне одного – це найбільша біда зараз, мені так здається.»
«..ми всі десь недопрацьовуємо. Всі ми не зовсім виконуємо те, що могли б зробити.»
«Нам ще цьому вчитися і вчитися. А які цінності? Толерантність, законність, законослухняність, справедливість. Якщо ти вчинив несправедливо – ти будеш покараний за це, а якщо справедливо – будеш винагороджений. От якби у нашому суспільстві чітко запрацювали правила, і ти знав та мав певність, що я отак зроблю – і це буде добре. І система виконавча, судочинна та будь-яка інша мене підтримає. Воно надає відчуття безпеки, відчуття впевненості в собі».
«..є люди, які є якимось світлом і вихідними даними для тебе, на кого ти рівняєшся, невідомо навіть чому. Це щось спрацьовує на рівні, можливо, енергетики, можливо, загальних цінностей, того, що ти – як рослина – тягнешся до світла, це відчуваєш.»
«..будь-які ситуації ... або люди не надто гідної поведінки, які трапляються на твоєму шляху, вони людину роблять сильнішою, мудрішою, змушують боротися з тим, з чим тобі дано боротися, попереджати, висвітлювати. … Всі ми маємо робити якісь помилки в житті, інакше я не уявляю, як ми будемо розвиватися. Я не бачила жодної людини, яка б мене надихала, яка б прожила життя без помилок.»
«..якщо ти робиш щось не так або ж помиляєшся, то це твоя відповідальність. Вчись і роби висновки».
«Норма – це те, що прийнятне для тебе. Нормальність, це твій власний маркер. Ти маєш найперше прислухатися до власних бажань, прагнень, мрій. Не можна собі зраджувати…»
«Сім’ю взагалі треба цінувати. Багато хто з нас ці звичайні і прості речі розуміє лише тоді, коли стає зовсім дорослим. Як і те, що незалежність – це не примха, а неодмінна умова розвитку людини, її дорослішання, рівня відповідальності».
«Незалежність – це те, як ми мислимо, чого ми прагнемо і які принципи відстоюємо.»
«Дуже важливо, коли ти щасливий ідеш на роботу і щасливий повертаєшся з неї.»
«Потреба давати…воно надзвичайно приємно, і з часом, коли один-два рази зробити це системно, у вас організм очищається. І вже без цього не може існувати. Ви не помічаєте, як воно обов’язково працює на вас, навіть не вертається матеріальними речами, але повертається здоров’ям, емоціями, друзями, пригодами.»
Ось, трішки поділилася з вами тим, про що говорили наші обдаровані, розумні жінки ще у 2016-2017 роках, але їх досвід, мудрість актуальні нині і потім теж будуть. Не ховатиму цю книгу далеко на поличці, бо коли треба підтримка і шукаєш рішення у якійсь своїй життєвій ситуації, то можна звернутися і запозичити щось собі, послухатися і стати кращою версією себе.
Відповісти