Мала проза України

Коротка проза Тараса Коковського — розмаїття пластів буття. У центрі кожної новели чи оповідки — людина, її помисли, радощі, печалі, спокуси й спокути, сподівання і звершення, здобутки й утрати... Але все освячується любов’ю. Ми — зерна Господні, освячені нею. Допоки любов — доти й життя.

Життя, як прискорений барабанний дріб, комусь може видатися одноманітним, а насправді це музика, оригінальна у творенні та співзвучна людським настроям. Хто з нас не любить звіряти душу випадковому подорожньому? І в таких мимовільних сповідях раптом відкриваєш, що й ліризму ти ще не втратив, і з