Назар Ващишин

Перед нами, безперечно, одна з найсамобутніших уцілілих пам’яток римської літератури. Маніфест Пріапічного, ця книга, як і її бог-натхненник, суміщає в собі, на перший погляд, несумісне. Уважний та неупереджений читач легко зможе за сороміцькими сценками й нарочито відвертою мовою рядків побачити

Ґай Саллюстій Крісп (бл. 86 р. до Р. Х. — бл. 35 р. до Р. Х.) — чільний римський історіограф, видатний стиліст, реформатор жанру. Тонкий психолог і майстер підозри, Саллюстій захоплював і надихав своїми творами не одне покоління європейських істориків, письменників та філософів — від Таціта до

«Березневі іди» – художній експеримент американського письменника Торнтона Вайлдера; твір, якому навряд чи можна дати кращу жанрову дефініцію, ніж та, яку запропонував сам автор, – «фантазія». «Іди» – це роздуми про Страх і Трепет, про людський Розум і його межі; це філософська драма за лаштунками