Вергілій

Народився 15 жовтня 70 до н. е. у селищі Анди поблизу Мантуї. Навчався у Кремоні, а згодом у Медіолані (Мілан) та Римі, де студіював риторику. Входив до неапольського гурту епікурейців, заснованого давньогрецьким філософом-бібліофілом Філодемом. Ранні твори Вергілія було створено у панівному на той час неотеричному напрямку, шанобливого до усього індивідуалістичного та аполітичного. У 40-30-х роках до н. е. входив до нової поетичної школи літераторів, заснованого Гаєм Цильнієм Меценатом. Саме за підтримки цього впливового римлянина Вергілієм було створено дидактичний твір в чотирьох книгах про сільське господарство та землеробство.

Серед magnum opus легендарного поета першотвір «Буколіки» (39 р. до н. е), «Георгіки» (29 році до н. е) та один з найвідоміших творів латинської літератури «Енеїда». Над цією героїчною поемою, що оповідає про легендарне походження римлян, Вергілій працював з 29 по 19 рік до н. е. Залишив в чорновому варіанті з обставин раптової хвороби, що унеможливила публікацію цього епосу за життя автора. Попри заповіт Вергілій спалити останній незакінчений доробок, твір було видано посмертно за наказом Октавіана Августа.