Микола Куліш

Микола Куліш народився в селі Чаплинка, що нині входить до складу Херсонської області. Закінчив церковно-парафіяльну школу, потім продовжив освіту в Олешківському міському училищі. Тут він робить свої перші кроки в літературі: невеличкі вірші та фейлетони друкувались у студентських часописах, подекуди сам Куліш був їх засновником та редактором. Там само була написана й перша п'єса.

Плани продовжити освіту порушила Перша світова війна. Куліша призвали до війська. Він почав рядовим, а у 1918 році повернувся до Олешків прапорщиком та очолив місцеву раду робітничих та селянських депутатів. Під час Громадянської війни письменник пристав на сторону червоних, тому що сподівався на побудову нового справедливого суспільства.

Після демобілізації керував органами освіти та створив абетку для дорослих. Згодом перебрався до Одеси, а потім до Харкова де потрапив в осередок українських письменників та знайомився з Хвильовим, Курбасом та іншими літераторами, доєднався до ВАПЛІТЕ.

У цей час його літературна творчість потроху знаходить своїх прихильників, він стає помітною постаттю у громадському та мистецькому житті тогочасної України, обіймає керівні посади в літературних об’єднаннях, а його п’єси ставлять у театрі «Березіль». Успіх був мінливим, адже на початку 1930-х, після публікації «Маклена Ґраса» Куліш зазнає нищівної критики та звинувачується в антикомуністичних ідеях, та й сам розчаровується в ідеях революції, після мандрів спустошеними голодомором селами Херсонщини.

У 1934 році Куліша заарештували, звинувативши у зв’язках з ОУН та засудили на 10 років таборів, а через 3 роки стратили. Він був реабілітований майже через 20 років, за відсутністю складу злочину.