Інґеборґ Бахман

Бахман народилась в австрійському місті Клагенфурт, що є побратимом Чернівців, першою з трьох дітей у родині шкільного вчителя. Непересічні здібності до творчості виявила ще в дитинстві — складала вірші та музику. Вивчала філософію, право германістику та психологію — у найбільших австрійських університетах у Граці, Відні та Інсбруку. Перше оповідання опублікувала 1946 року в журналі Krntner Illustrierten.

У цей час вона проходить практику в психіатричній лікарні, пише вірші та роман, який так і не буде опублікований, захищає дисертацію та знайомиться с Паулем Целаном, кохання до якого значною мірою відобразилось на її творчості та залишило по собі багато щемких листів.

Завершивши навчання, влаштувалась сценаристкою на радіостанцію«Rot-Wei-Rot», де згодом транслюватимуть її радіоп’єси. Оскільки видавництва одне за одним відмовлялись від рукопису, вона сконцентрувалась на поетичній творчості й видала декілька поетичних збірок, які принесли їй визнання. Літературне об’єднання німецькомовних письменників Gruppe 47 присудило їй літературну премію, а фотографія письменниці прикрасила обкладинку журналу Der Spiegel.

У 1957 році Бахман здобула членство в Німецькій академії мови та поезії, викладала у Франкфуртському університеті, отримала ще декілька премій за свої вірші, багато подорожувала та врешті-решт зупинилась у Римі. Тут вона жила до дня своєї смерті у 1973 році, працюючи над циклом «Види смерті», якому так і не судилося бути закінченим. Буремне та сповнене почуттів життя авторки закарбоване для нас в її творчості.