Еліс Манро

В університеті Західного Онтаріо вивчала журналістику й англійську мову, працювала бібліотекаркою. Після одруження 1951 року полишила навчання. Подружжя відкрило власну книгарню. Літературна кар’єра авторки почалась у 1960-х роках.

Дебютне оповідання опублікувала ще студенткою (1950), а перша книга «Танок щасливих тіней» (1968) була нагороджена найвищою літературною відзнакою Канади.

Манро відома своїм талантом просто й геніально, з жіночої точки зору зображати складні людські відносини і моральні дилеми у коротких прозових формах.

Творчий доробок складають збірки оповідань: «Життя дівчат і жінок» (1971), «А хто ти, власне, така?» (1978), «Друг моєї молодості» (1986), «Втікачка» (2004), «Дорожча за життя» (2013).

Українською перекладено окремі оповідання та книгу «Забагато щастя».