Джек Лондон

У 1893 році майбутній письменник працював матросом на промисловій шхуні «Софі Сазерленд». Був робітником на джутовій фабриці, прасувальником в пральні та кочегаром. Набутий досвід у цих галузях було покладено автором в основу багатьох пригодницьких оповідань та романів, а саме: «Морський вовк» (1904), «Мартін Іден» (1909) та «Джон Ячмінне Зерно» (1913).

Навчався в Каліфорнійському університету у Берклі, штат Каліфорнія. У 1897 році скрутні фінансові обставини змусили Лондона відрахуватися з університету та випробувати себе як шукача золота на річці Клондайк. По поверненню з Аляски Лондон видає першу збірку оповідань «Син вовка (1900), а також романи «Діти морозу» (1902), «Віра в людину» (1904), «Дочка снігів» (1902) та «Жага до життя» (1907), що принесли письменникові світове визнання.

Лондон займав активну громадянську позицію та входив до лав радикальної літературної групи "Натовп" у Сан-Франциско. Підтримував ідеї соціалізму та пролетарської солідарності. З 1985 по 1900 рік входив до складу Соціалістичної трудової партії Америки. Написав у цей період кілька резонансних творів у жанрі нон-фікшн, зокрема «Люди безодні» та «Війна класів», що відображували його суспільно-політичні погляди.