Богдан-Ігор Антонич

Народився на Лемківщині в 1909 р. Навчався за спеціальністю польська філологія у Львівському університеті імені Яна Казимира.

Починаючи з 1931 року публікує перші вірші в різних періодичних виданнях. У своїх творах використовує мотиви античності, міфологію поєднує з ідеями авангарду в поезії, цікавиться дописемними культурами. Розкриває тему релігії, поєднуючи язичництво і християнство. Яскравим прикладом літературознавці вважають вірш Різдво, що входить до збірки Три перстені (1934), де провідним мотивом є таїнство різдвяного вечора.

Протягом життя Богдан-Ігор Антонич займається літературознавчою діяльністю — пише рецензії, виступає з доповідями на літературознавчу тему, веде літературну хроніку в журналі «Дажбог», публікує сатиричні фейлетони і пародії.

На його лірику також вплинули і захоплення музикою і малювання.

Помер у 28 років.

Творчість автора довгий час вважалась забороненою і аполітичною. Його називали поетом-містиком. Посмертне визнання вірші Богдана-Ігоря Антонича отримали лише в 60-х роках ХХ ст серед української діаспори і згодом в Україні.

Основні твори: збірки "Привітання життя", "Три перстені", "Книга Лева", "Зелена євангелія", "Ротації" та "Велика гармонія", лібретто до опери Довбуш . Прозові твори - незакінчений роман На другому березі, новела Три мандоліни, сатиричний гротеск Політик.