Сергій Плохій

Народився у родині інженера-металурга та лікарки. Навчався у Дніпровському національному університеті за спеціальністю «історія», згодом здобув ступінь доктора історичних наук (Київський державний університет імені Тараса Шевченка). З 2007 року викладає у Гарвардському університеті на кафедрі української історії. Пише праці українською та англійською мовами.

Написав книгу про Чорнобильську катастрофу в Україні (рік видання — 2019), за яку отримав британську премію Бейлі Ґіффорд у сфері документалістики; книгу-відгук «Загублене царство. Історія «Русского мира» з 1470 року до сьогодні» як спробу осмислення російсько-українського конфлікту, який розгорівся 2014-го, виокремлює його передумови та причини.

У 2022 році видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля» переклало працю Плохія під назвою «Ядерне безумство. Історія Карибської кризи» про найгостріший період Холодної війни, уроки якої актуальні дотепер. Робота написана на основі архівних даних, раніше засекречених документів КДБ. Її називають однією із найвизначніших книг у контексті аналізу міжнародних відносин ХХ століття.

2024 року у видавництві «Наш Формат» вийшла друком книжка «Атоми і попіл: глобальна історія ядерних катастроф», у якій дослідник характеризує аварії, що загрожували світу через можливі вибухи на атомних реакторах військових чи цивільних об’єктів, а також попереджує про інші ризики у ядерній енергетиці на сучасному етапі розвитку цієї галузі.